Справа №: 398/3778/14-а
Іменем України
"08" липня 2014 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі головуючого - судді Ковальової О.Б., розглянувши у письмовому провадженні в судовому засіданні в м.Олександрії справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора АП відділу Державної автомобільної інспекції з обслуговування м. Олександрії Калюжного Олександра Олеговича про скасування протоколу та постанови по справі про адміністративне правопорушення, -
Позивач звернувся до суду з позовом, де просить: скасувати протокол від 16.05.2014 року серії АВ 2 №079525 та постанову відповідача серії ПС1 № 570005 від 16.05.2014 року про адміністративне правопорушення, яким його притягнуто до адміністративної відповідності за ч.2 ст.122 КпАП України, закрити провадження у справі.
Свої вимоги мотивує тим, що 16.05.2014 року о 18 год. 45 хв. він рухався автомобілем OPEL «ASTRA», державний номерний знак НОМЕР_1 по перехрестю пр.Леніна та вул.50 років Жовтня в м.Олександрії. Його зупинив інспектор АП ВДАІ з обслуговування м.Олександрії Калюжний О.О., який пояснив причину зупинки - порушення ним вимог пункту 16.2 Правил дорожнього руху України, що він «при здійсненні повороту праворуч не надав переваги у в русі пішоходам, які рухались по пішохідному переходу», за що передбачена відповідальність згідно ч.2 ст.122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн., а у разі несплати ним штрафу у встановлений ч.1 ст.307 КУпАП строк, оплата здійснюється у подвійному розмірі - 850,00 грн..
Незважаючи на заперечення позивача, що він не вчиняв порушення ПДР України, так як не застосовував екстреного гальмування та не створював небезпеки чи будь-яких перешкод для руху пішоходу, оскільки пішохід тільки почав рухатись з іншого боку дороги по зовсім іншій смузі, протилежній від нього, інспектор висловив своє обурення та склав протокол про адміністративне правопорушення та постанову про накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу розмірі 425,00 грн.
Вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності є необґрунтованим за наступних причин:
- виконуючи поворот праворуч він переконався, що пішохід, якому може бути створена загроза або небезпека, відсутній так як пішохід знаходився на абсолютно іншій смузі руху, переходив її спокійно, не був змушений змінювати напрямок руху, небезпеки наїзду на нього не існувало; посилаючись на пункт 1.10 Правил дорожнього руху зазначає, що у даному випадку ніякої небезпеки для пішохода або перешкоди для нього не створювалося. Зазначає, що інспектор при розгляді справи не прийняв до уваги те, що «дати дорогу» є терміном, суть якого роз'яснює п.1.10 ПДР, а саме: «дати дорогу» - вимога до учасника дорожнього руху не продовжувати або не відновлювати рух, не здійснювати будь-яких маневрів (за винятком вимоги звільнити займану смугу руху), якщо це може примусити інших учасників дорожнього руху, які мають перевагу, змінити напрямок руху або швидкість, зокрема вимога «дати дорогу» вважається виконаною, коли учасники дорожнього руху, які мають перевагу, не були змушені змінити напрямок руху або швидкість;
- протокол та постанова у справі про адміністративне правопорушення не відповідають вимогам ст. 251, 256, 280 КУпАП, оскільки у протоколі та постанові немає даних про пішохода, якому нібито створено перешкоду та небезпеку, оскільки відповідно до ст.269 КУпАП така особа є потерпілою по справі, або принаймні, у відповідності до ст.272 КУпАП - свідком. Відповідно до ст.251 КУпАП, пояснення потерпілих та свідків, є доказами по справі, а не долучення до справи даних про потерпілих та свідків та їх пояснень грубо суперечить ст.256 КУпАП та призводить до відсутності в справі передбачених законом доказів;
- при розгляді даної справи інспектором не виконані вимоги ст.280 КУпАП, що є грубим процесуальним порушенням.
Вважає, що правопорушення не було, посилається на ст.254 КУпАП, п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» та зазначає, що по справі немає ніяких доказів, в тому числі порушення не зафіксовано належним чином, відео не надано, а протокол про адміністративне правопорушення не може вважатися належним доказом його вини.
Позивач подав заяву про розгляд справи без його участі, у зв'язку з сімейними обставинами. Відповідач також подав заяву про розгляд справи без його участі, письмових пояснень чи заперечень на адміністративний позов не надав. Суд ухвалив провести розгляд справи у відсутність сторін, ухвалити рішення на підставі наявних матеріалів справи.
За таких обставин, відповідно до ч.2 ст.41 КАС України фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:
Згідно Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ, затвердженого Постановою КМУ від 14.04.1997 року № 341, одними з основних завдань ДАЇ є забезпечення безпеки дорожнього руху, удосконалення регулювання дорожнього руху, захист прав та законних інтересів учасників дорожнього руху (п.2, п.4).
Судом встановлено, що в протоколі про адміністративне правопорушення та в постанові в справі про адміністративне правопорушення від 16.05.2014 року зазначено, що ОСОБА_1 16.05.2014 року о 18 год. 41 хв. в місті Олександрії на перехресті пр.Леніна та вул.50 років Жовтня, керуючи автомобілем OPEL «ASTRA», державний номерний знак НОМЕР_1 при здійсненні повороту праворуч не надав переваги в русі пішоходам, які рухались по пішохідному переходу, чим порушив п.16.2 ПДР, за що позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 425 грн..
Відповідно до чинного законодавства суд вирішує справу на підставі наявних в ній доказів.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Як вибачається з матеріалів справи, дані про те, що здійснювалась фото- або відеофіксація правопорушення позивача відсутні, у графі «свідки чи потерпілі» протоколу про адміністративне правопорушення від 16.05.2014 року - свідків та потерпілих інспектором не зазначено, а в графі «пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення» позивач зазначив, що «з порушенням не згоден, не точна відео зйомка», що не дає змоги перевірити виконання позивачем вимог пункту 16.2 ПДР при здійсненні ним повороту праворуч.
Крім того, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 11 Закону України «Про міліцію» інспекторам ДПС дозволяється зупиняти транспортні засоби в разі порушення правил дорожнього руху, наявних ознак, що свідчать про технічну несправність транспорту або забруднення ним навколишнього середовища, а також при наявності даних про те, що він використовується з протиправною метою, а також використовувати передбачені нормативно-правовими актами технічні засоби, в тому числі засоби фото- і відеоспостереження, для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху.
За правилами підпункту 20. 2. Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27 березня 2009 року № 111 забороняється застосування технічних засобів та приладів, які не сертифіковані, не сертифіковані в Україні та які не пройшли метрологічної повірки або мають свідоцтво про таку повірку, термін дії якого минув, а також передавати такі прилади для користування безпосередньо на маршруті патрулювання без здійснення контролю командиром підрозділу результатів роботи приладу за зміну.
В Наказі МВС України № 33 від 01 березня 2010 року затверджений перелік засобів, які мають функції фото-, відео зйомки, а саме: „Рапира", „Визир", „Визир 03", „Арена", „TruCAM". Але відповідачем не надано до суду відеозапису чи фото правопорушення.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, чи здійснювалась фіксація правопорушення за допомогою відеокамери чи іншого засобу фото - і відео спостереження та ним не надано до суду письмово викладених заперечень на адміністративний позов.
При цьому, з протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що порушення не зафіксоване свідками; у графі протоколу - «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності» позивач написав, що з порушенням не згоден, не точна відео зйомка». Наявне не спростоване твердження позивача про відсутність порушення ним ПДР, є підставою вважати постанову по справі про адміністративне правопорушення протиправною та такою що підлягає скасуванню.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідачем не надано доказів на підтвердження законності оскаржуваної постанови, відтак, вона є протиправною.
Тобто, обов'язок доказування вини водія у вчиненні правопорушення у сфері дорожнього руху покладено на посадову особу, яка винесла постанову про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Таким чином, в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні беззаперечні докази того, що позивач, керуючи транспортним засобом порушив вимоги п.16.2 Правил дорожнього руху України.
Не з'явившись до суду, відповідач, всупереч вимогам ч.2 ст. 71 КАСУ про обов'язковість доказування, не довів суду правомірність свого рішення, не надав доказів правомірності своїх дій та не спростував доводи позивача зазначені в позові.
За таких обставин, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не може бути визнана законною та обґрунтованою, а тому підлягає скасуванню, а позовні вимоги позивача в цій частині - задоволенню.
Щодо вирішення вимог про визнання протиправним протоколу про адміністративне правопорушення, то згідно ст., ст. 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання протиправними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю. Таким чином вимоги позивача про визнання протиправним протоколу про адміністративне правопорушення задоволенню не підлягають, так як суд, відповідно до зазначених норм права, не може ухвалювати рішення про визнання протиправним протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки він не є рішенням відповідача та це не відноситься до компетенції суду.
Керуючись статтями 287-289 КУпАП, 160-163 КАС України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Скасувати постанову інспектора АП відділу Державної автомобільної інспекції з обслуговування м.Олександрії Калюжного Олександра Олеговича серії ПС1 №570005 від 16.05.2014 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення в виді штрафу в сумі 425 грн.
В решті вимог - відмовити.
Повідомити інспектора АП відділу Державної автомобільної інспекції з обслуговування м.Олександрії Калюжного Олександра Олеговича про винесення даної постанови.
Постанова відповідно до ч.2 ст.171-2 КАС України є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя: