29 липня 2014 р. Справа № 815/7923/13-а
Категорія: 10.2 Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І. В.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючогосудді -Семенюк Г.В.
судді - Потапчук В.О.
судді - Коваль М.П.
при секретаріПолянській А.М.
за участю сторін:
ПФУПрисяжненко Л.О. (довіреність)
Представник позивачаОСОБА_6 (довіреність)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси на Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2013 року по справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 до Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси про визнання дій протиправними та скасування вимоги, -
встановиЛА:
Позивач, звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси, про визнання дій відповідача щодо стягнення єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування протиправними; скасування вимоги про сплату недоїмки від 05.08.2013 року № Ф-34/32.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2013 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси щодо стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Скасовано вимогу Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси про сплату недоїмки від 05.08.2013 року № Ф-34/32.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне:
Судом першої інстанції встановлено, що з 30.12.2006 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області ОСОБА_7 призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (посвідчення № 21208, а.с.11).
з 17.05.2012 року ОСОБА_7 зареєстрований фізичною особою-підприємцем, про що в ЄДРПОУ зроблений запис № 25560000000100208.
Згідно свідоцтва платника єдиного податку серії НОМЕР_1 від 18.05.2012 року, ФОП ОСОБА_7 з 01.06.2012 року перебував на спрощеній системі оподаткування (ІІ група, 20%). Відповідно до даних ДПІ у Київському районі м. Одеси позивач 1 квартал 2013 року перебував на спрощеній системі оподаткування.
Відповідно до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску, відповідно до якого самостійна визначена сума, на яку нараховується єдиний внесок, але не менше за розмір мінімальної заробітної плати, розмір єдиного внеску - 34,7%, у зв'язку із чим за І квартал 2013 року УПФ у Київському районі м. Одеси нараховано ФОП ОСОБА_7 єдиний внесок в розмірі 1194,03 гривень.
На підставі ч.4 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» територіальним управлінням Пенсійного фонду направлено ФОП ОСОБА_7 вимогу про сплату боргу від 05.08.2013 року № Ф-3432 на суму 1194,03 гривень.
Не погодившись із вказаною вище вимогою про сплату боргу позивач оскаржив її до суду.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2013 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси щодо стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Скасовано вимогу Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси про сплату недоїмки від 05.08.2013 року № Ф-34/32.
Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне:
Відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування регулюються виключно Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058), з 01 січня 2011 року Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464).
Відповідно до п. 4 ст. 4 Закону № 2464, - фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності є платниками єдиного внеску.
Згідно з ч. 4 ст. 4 Закону № 2464, - особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до ст. 26 Закону № 1058, - особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Згідно довіреності на представництво в суді дата народження позивача - 03 липня 1958 року.
Відповідно до ст. 1-2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-XII від 9 квітня 1992 року, - право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби:
а) особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом;
б) особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту;
в) особи із числа військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, органів державної безпеки і внутрішніх справ колишнього Союзу РСР, Національної гвардії України, Прикордонних військ України, військ цивільної оборони України;
г) особи начальницького і рядового складу державної пожежної охорони, особи начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України;
д) громадяни інших держав із числа військовослужбовців збройних сил та інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства цих держав, які постійно проживають в Україні, і відповідно до міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, їх пенсійне забезпечення здійснюється згідно із законодавством держави, на території якої вони проживають;
е) особи, зазначені у статтях 3 і 4 цього Закону;
є) особи із числа військовослужбовців строкової служби та члени сімей осіб офіцерського складу, прапорщиків і мічманів, військовослужбовців надстрокової служби і військової служби за контрактом та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, у передбачених цим Законом випадках.
Позивачу призначено пенсію за вислугу років Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-XII від 9 квітня 1992 року та відповідно до заяви про призначення пенсії позивача.
Отже, виходячи із вищенаведеного, позивачу призначено пенсію за вислугу років, а не за віком, тому дія ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI на ОСОБА_7 не поширюється.
З огляду на викладене, оскаржувану позивачем постанову суду першої інстанції не можна вважати такою, що прийнята відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, а тому колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її скасування з постановленням нового рішення у справі.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси, - задовольнити.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2013 року по справі № 815/7923/13-а, - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 до Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси про визнання дій протиправними та скасування вимоги, - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Постанову складено у повному обсязі - 30 липня 2014 року.
Головуючийсуддя Г.В. Семенюк
суддя В.О. Потапчук
суддя М.П. Коваль