31 липня 2014 року Справа № 876/3356/14
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Яворського І.О.,
суддів: Іщук Л.П., Левицької Н.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області на ухвалу Золочівського районного суду Львівської області від 29 січня 2014 року про зміну способу та порядку виконання постанови Золочівського районного суду Львівської області від 20 лютого 2012 року за заявою відділу державної виконавчої служби Золочівського управління юстиції про зміну способу і порядку виконання судового рішення в справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області про виплату підвищення до пенсії,-
09 січня 2014 року відділ державної виконавчої служби Золочівського управління юстиції звернувся до суду з заявою про зміну способу та порядку виконання постанови Золочівського районного суду Львівської області від 20 лютого 2012 року.
Ухвалою Золочівського районного суду Львівської області від 29 січня 2014 року в справі №445/125/14а задоволено заяву про зміну способу та порядку виконання постанови Золочівського районного суду Львівської області від 20 лютого 2012 року.
Не погодившись із зазначеною ухвалою управлінням Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області подано апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу Золочівського районного суду Львівської області від 29 січня 2014 року в справі №445/125/14а та відмовити в задоволенні заяви про зміну способу та порядку виконання постанови Золочівського районного суду Львівської області від 20 лютого 2012 року.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог зазначає, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого Законом про Державний бюджет України та додає, що пенсійний фонд не вправі брати на себе зобов'язання, які не мають бюджетних призначень. Апелянт також додатково зазначає, що у випадку задоволення такої заяви фактично буде змінено по суті зміст постанови, що в свою чергу є порушенням норм процесуального права.
Особи, які беруть участь у справі в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило, а тому, колегія суддів, у відповідності до пп. 1,2, ч.1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними матеріалами справи. Справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області необхідно задовольнити, та прийняти нову ухвалу, якою в задоволенні заяви про зміну способу та порядку виконання рішення відмовити. При цьому колегія суддів виходить з наступних міркувань.
Судом з'ясовано, що виконання постанови Золочівського районного суду Львівської області від 20 лютого 2012 року неможливе у зв'язку із відсутністю коштів, виплата яких буде здійснена за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України.
Частиною першою статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для застосування правил цієї норми є обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі: ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, для зміни способу чи порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об'єкта стягнення або з інших причин.
Тобто, під зміною способу і порядку виконання рішення суду розуміється прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Таким чином, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів, може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, або ж відмовити по даному питанню, не змінюючи при цьому його змісту. При цьому, відстрочити або розстрочити, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення суд може лише у виняткових випадках.
Враховуючи вимоги статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України та вимоги заяви виконавчої служби, заявник просить суд фактично змінити зміст резолютивної частини постанови Золочівського районного суду Львівської області від 20 лютого 2012 року.
Судом встановлено, що виконання зазначеної постанови суду фактично можливе, хоча й за певних умов, а отже підстави для зміни способу виконання рішення суду першої інстанції відсутні.
Також судом враховується позиція Верховного Суду України, що викладена в постанові від 28 жовтня 2008 року, прийнятій у справі за позовом до управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області, управління праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації, Обласного центру з нарахування та виплати пенсій та допомоги Головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації про стягнення сум виплат, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». У цій постанові Верховний Суд України, серед іншого, зазначив, що відповідно до статей 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю.
Установивши, що відповідачі порушили норми права, які регулюють спірні відносини, адміністративний суд повинен визнати такі дії протиправними і зобов'язати відповідачів здійснити нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум.
Таким чином, заява щодо зміни способу та порядку виконання постанови Золочівського районного суду Львівської області від 20 лютого 2012 року не підлягає задоволенню, оскільки в разі задоволення її вимог фактично буде змінено по суті зміст постанови, що в свою чергу є порушенням норм процесуального права.
Таким чином колегія суддів вважає за правильне скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції.
Керуючись, ст.195, ст.197, п.6 ч.1 ст.199, ст.202, п.3 ч.1 ст.205, ст.206, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області задовольнити, ухвалу Золочівського районного суду Львівської області від 29 січня 2014 року в справі №445/125/14а - скасувати та прийняти нову ухвалу, якою в задоволенні заяви відділу державної виконавчої служби Золочівського управління юстиції про зміну способу і порядку виконання постанови Золочівського районного суду Львівської області від 20 лютого 2012 року - відмовити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий І.О. Яворський
Судді Л.П. Іщук
Н.Г. Левицька