10 липня 2014 року 15 год. 40 хв. Справа № 808/3080/14 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Р.В. Сацького,
при секретарі судового засідання А.С. Ярошенко,
за участю представників сторін :
від позивача: Білоус К.О.;
від відповідача 1: Крючек К.В.;
від відповідача 2: не прибув;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя адміністративну справу
за позовною заявою: Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна»
до відповідачів:
1. Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів
2. Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області
про: визнання протиправною бездіяльності стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість
Публічне акціонерне товариство «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» (далі - ПАТ «Дніпроспецсталь», або - позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - відповідач 1), та Управління державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області (далі - відповідач 2), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів щодо ненадання до Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області висновку щодо відшкодування 298 852,00 грн. ПДВ;
- стягнути з Державного бюджету України на користь ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» заборгованість з податку на додану вартість у сумі 298 852,00 грн. та пеню на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України.
У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві, зазначивши, що достовірність нарахування суми ПДВ, заявленої до бюджетного відшкодування згідно з податковою декларацією за травень 2012 року підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили, у зв'язку з чим грошові кошти у сумі 298 852,00 грн., підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України на користь позивача.
10.07.2014 позивачем було подано розрахунок пені на рівні 120% облікової ставки Національного банку України, який склав 16 422,93 грн.
Представник відповідача 1 у судовому засіданні проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених у наданих запереченнях. Зокрема, зазначає, що з прийняттям судом апеляційної інстанції судового рішення процедура судового оскарження не закінчується із набранням, згідно з приписами ст. 254 КАС України, судовими рішеннями Запорізького окружного адміністративного суду та Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду законної сили. Статтею 20 КАС України визначені чотири судові інстанції, яким надані повноваження розглядати справи адміністративного судочинства. Учасники судового процесу та/або інші зацікавлені особи, чиїх прав, свобод чи інтересів стосується судове рішення, наділені правом оскаржити таке судове рішення до суду вищої судової інстанції. В спірних правовідносинах ознак бездіяльності податкового органу не міститься, оскільки нормою п.200.15 ст.200 Податкового кодексу України на податковий орган не покладається обов'язок після набрання законної сили відповідним судовим рішенням подати Органу Державного Казначейства України відповідний висновок. Щодо пені, то в свою чергу строк визначений п.200.15 ст.200 Податкового кодексу України у зв'язку з чим пеня нараховується після закінчення процедури судового оскарження протягом п'яти робочих днів що настали за днем отримання відповідного судового рішення, коли сума заявлена до відшкодування матиме статус заборгованості бюджету і відшкодування податку на додану вартість. В зв'язку з чим сума податку на додану вартість не набула статусу бюджетної заборгованості та просить відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.
Представник відповідача 2, в судове засідання не з'явився. До суду надіслав пояснення, в яких зазначає, що відповідно до пунктів 200.12, 200.13 статті 200 Податкового кодексу України, пунктів 7, 9 Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів Державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2011 № 39, орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державної казначейської служби України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державної казначейської служби України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.
Пунктом 200.17 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що джерелом бюджетного відшкодування, у тому числі заборгованості бюджету, є доходи Державного бюджету України, які по своїй економічно-правовій природі не належать на будь-яких правах органам Державної казначейської служби України. Відповідно до пункту 2 статті 45 Бюджетного кодексу України Державна казначейська служба України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Згідно з пунктом 41.1.1 статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, визначено органи державної податкової служби.
Із зазначеного встановлено, що органи Державної казначейської служби України не приймають самостійного рішення щодо перерахування коштів з бюджету, а здійснюють повернення тільки на підставі висновків, наданих органами державної податкової служби.
Висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету не надходив до Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області, отже підстав для відшкодування податку на додану вартість на визначену суму на користь публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. A.M. Кузьміна» не має.
Процедура примусового стягнення коштів визначена Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011року №845 (зі змінами). Зазначений порядок передбачає, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів.
У надісланих запереченнях відповідач-2 просить суд розглянути справу за відсутності представника.
На підставі ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.
Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.
ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» подано до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів декларацію з податку на додану вартість, в якій було задекларовано до бюджетного відшкодування від'ємне значення податку на додану вартість за травень 2012 року в сумі 8 935 345,00 грн., про що було подано відповідну заяву про повернення суми бюджетного відшкодування.
Податковим органом було перевірено достовірність нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2012 року.
Актом перевірки № 273/24-2/00186536 від 06.08.2012 було встановлено, що сума бюджетного відшкодування за травень 2012 року у розмірі 298 852,00 грн. була заявлена в порушення вимог пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3 ст. 198, п.200.1, п.200.3, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, а саме, завищено суму бюджетного відшкодування за травень 2012 року на загальну суму ПДВ - 298 852,00 грн.
На підставі зазначеного акту перевірки СДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000120024 від 20.08.2012, яким було зменшено суму бюджетного відшкодування по декларації за травень 2012 року на суму 298 852,00 грн.
ПАТ «Дніпроспецсталь» не погодившись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням звернулось до суду про визнання їх протиправними та скасування.
25.09.2012 Постановою Запорізького окружного адміністративного суду по справі №0870/8468/12 адміністративний позов ПАТ «Дніпроспецсталь» до СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі про скасування податкового повідомлення-рішення на суму завищення бюджетного відшкодування ПДВ у загальному розмірі 298 852,00 грн. № 0000120024 від 25.08.2012, яке прийняте на підставі акту камеральної перевірки № 273/24-2/00186536 від 06.08.2012 задоволено в повному обсязі.
12.11.2013 Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду вказана постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 25.09.2012 - залишена без змін.
Відповідно до пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлений ст. 200 Податкового кодексу України.
Згідно з п. 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Відповідно до п. 200.8 ст. 200 Податкового кодексу України, до декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України.
Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.
За приписами п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган, зокрема, у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування.
Відповідно до п.200.15 ст.200 Податкового кодексу України, у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган Державного казначейства України. Орган Державного казначейства України тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.
Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Відповідно до п. 200.13 ст. 200 Податкового кодексу України, на підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.
Отже, вказаними нормами права, зокрема, визначено час набуття статусу бюджетної заборгованості суми, заявленої до бюджетного відшкодування. У тому числі, сума, заявлена до бюджетного відшкодування, набуває такий статус після закінчення процедури судового оскарження.
В той же час, Податковим кодексом України чітко не встановлено час (подію), з якими б законодавець пов'язував закінчення процедури судового оскарження у правовідносинах щодо бюджетного відшкодування.
У зв'язку з цим суд вважає, що при вирішенні спірних правовідносин слід виходити з конституційного принципу обов'язковості виконання судових рішень, закріпленого ст. 124 Конституції України, навіть і з можливістю подальшого оскарження рішення суду, яке вступило у законну силу.
Так, відповідно до ст.255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Згідно із ч.3 ст.254 КАС України, у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Як встановлено матеріалами справи податкові повідомлення-рішення органу державної податкової служби, якими позивачу було зменшено суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість скасовано судовим рішенням, що набрало законної сили. Тобто, відсутність з боку позивача порушень норм податкового законодавства, правильність формування позивачем сум бюджетного відшкодування ПДВ, відсутність підстав для зменшення сум бюджетного відшкодування встановлено в судовому порядку, що згідно положень ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є обставиною для звільнення від доказування.
Аналізуючи наведене та зважаючи на відсутність з боку позивача порушень норм закону та підтвердження в судовому порядку правильності формування суми бюджетного відшкодування ПДВ, ненадання податковим органом відповідного висновку органу державного казначейства про бюджетне відшкодування ПДВ визначено неправомірним.
Таким чином, з огляду на загальні принципи набрання судовим рішенням законної сили, суд вважає, що набрання судовим рішенням законної сили, яке є обов'язковим до виконання, обумовлює виникнення у податкового органу обов'язку подати органу державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Крім цього, у спірних правовідносинах суд вважає за можливе застосувати аналогію закону, передбачену ч.7 ст.9 КАС України, з огляду на наступне.
Як зазначено, Податковим кодексом України не визначено час (подію), з якими б законодавець пов'язував закінчення процедури судового оскарження саме у правовідносинах щодо бюджетного відшкодування.
В той же час, Податковий кодекс України визначає загальні принципи узгодження грошових зобов'язань, визначених контролюючим органом. Так, відповідно із п.56.18 ст.56 Податкового кодексу України, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. Відповідно до пп.60.1.4 п.60.1 ст.60 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, скасовуються повідомлення-рішення органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.
Отже, вказані норми права свідчать про те, що законодавець пов'язує виникнення тих чи інших юридично значимих фактів з набранням судовим рішенням законної сили. При цьому, як зазначено, рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення.
Отже суд прийшов до висновку, що сума заявлена до бюджетного відшкодування набуває статусу бюджетної заборгованості саме з моменту набрання рішення про скасування податкового повідомлення-рішення законної сили.
З цих підстав вимоги позивача щодо неправомірності бездіяльності відповідача 1 щодо ненадання висновку до Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізькій області є обґрунтованими.
Правовідносини щодо повернення з бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) з підстав, передбачених законом, виникає між платником податків, зборів (обов'язкових платежів) та державою в особі відповідного органу державної податкової служби, на який згідно із вимогами Податкового кодексу України покладені повноваження по здійсненню контролю за своєчасною та правильною сплатою до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів), та відповідного територіального органу Державного казначейства України з огляду на запроваджену Бюджетним кодексом України казначейську форму обслуговування Державного бюджету.
У разі невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, а тому належним способом захисту цього права є стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).
У зв'язку з зазначеним суд вважає обґрунтованими позовні вимоги щодо стягнення з Державного бюджету України на користь ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» заборгованість з податку на додану вартість у сумі 298 852,00 грн.
Враховуючи постанову Верховного Суду України від 24.02.2009 №09/81, у разі невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).
Право на бюджетне відшкодування від'ємної різниці податку є матеріальним правом позивача, захист якого гарантовано також і ч.1 ст.1 Протоколу №1 до Європейської конвенції з прав людини та основних свобод, яка набрала чинності для України 11.09.1997 і відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.
Неправомірна відмова у поверненні сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість порушила право юридичної особи, зокрема, на законне сподівання мати можливість користуватись своєю власністю, використовувати цю власність у своїй господарській діяльності, отримати очікувані прибутки тощо.
При вирішенні спору суд бере до уваги, що правомірність заявленої платником податків до відшкодування суми ПДВ підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили, а відтак, вказана обставина не потребує додаткового доказування. Крім того, в ході розгляду справи відповідач - податковий орган не подав до суду жодних доказів неправомірності формування платником податків спірної суми бюджетного відшкодування з ПДВ, належних доводів з даного приводу не навів.
Щодо вимоги позивача про стягнення пені суд зазначає наступне.
Пунктом 200.23 статті 200 Податкового кодексу України, встановлено, що суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
Зважаючи, що відповідач після набрання законної сили рішенням суду не відшкодував належну позивачу суму бюджетного відшкодування ПДВ, у строки встановлені п.200.13, 200.15 ст. 200 Податкового кодексу України, то відповідно така сума бюджетного відшкодування ПДВ набула статусу бюджетної заборгованості.
Відповідач 1 заперечує проти таких позовних вимог з тих підстав, що у позивача не виникло права на стягнення до моменту погашення заборгованості.
Проте судом дане твердження Відповідача 1 не може бути взято до уваги, оскільки ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України декларує право на судовий захист, зазначаючи, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Оскільки право позивача на отримання бюджетного відшкодування ПДВ було порушено Відповідачем 1 з моменту настання обов'язку щодо відшкодування таких сум ПДВ, то, відповідно, саме з цього моменту така сума набуває статусу бюджетної заборгованості та саме з цього моменту позивач має право звернутися до суду за захистом свого порушеного права щодо отримання компенсації за затримку повернення належних підприємству сум бюджетного відшкодування ПДВ у вигляді пені на рівні 120% облікової ставки НБУ, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
Оскільки на день судового засідання сума бюджетного відшкодування з ПДВ позивачу не відшкодована, то відповідно розрахунок пені, наданий позивачем та розрахований на день судового засідання, суд вважає обґрунтованим.
Крім того, суд вважає, що не можна ставити в залежність право позивача на отримання належних сум компенсації за порушене право у вигляді пені від вчинення або не вчинення дій податковим органом щодо виплат бюджетного відшкодування ПДВ.
Отже, суд погоджується з позицією позивача щодо виникнення у нього права на стягнення пені та її розрахунком.
Таким чином на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 16 422,93 грн. за період з 06.12.2013 (день, з якого бюджетне відшкодування ПДВ набуває статусу бюджетної заборгованості відповідно до Податкового кодексу України) по 10.07.2014 - день прийняття рішення под. даній справі.
Розрахунок пені було здійснено за аналогією нарахування пені на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, встановленої, зокрема, Наказом Державної податкової адміністрації України № 953 від 17.12.2010 за формулою:
S х К : 100% х U х 1,2
Y = ----------------------------,
R
де:
S - суми бюджетної заборгованості;
Y - сума пені, (округлюється до другого знака після коми);
К - кількість днів затримки сплати;
U - облікова ставка Національного банку України, що діяла в період існування боргу;
1,2 - коефіцієнт, що дозволяє розрахувати 120% річних U;
R - кількість днів у календарному році.
Період з 06.12.2013 по 14.04.2014 тривалістю 130 днів, в цей період діяла облікова ставка Національного банку України у розмірі 6,5% річних (Постанова НБУ № 315 від 09.08.2013), рік складає 365 днів.
98 852 х 130 : 100% х 6,5% х 1,2
Y1 = ----------------------------------------,
365
де Y1 = 8 302,35 грн.
Період з 15.04.2014 по 10.07.2014 тривалістю 87 дні, в цей період діяла облікова ставка Національного банку України у розмірі 9,5% річних (Постанова НБУ № 212 від 14.04.2014), рік складає 365 днів.
98 852 х 87 : 100% х 9,5% х 1,2
Y2 = ----------------------------------------,
365
де:
Y2 = 8 120,58 грн.
Y= Y1+ Y2
Y=8 302,35+8 120,58=16 422,93 грн.
Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Беручи до уваги той факт, що відповідачем 1 не надано суду жодних доказів в обґрунтування своєї правової позиції та доказів на спростування посилань позивача, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 6-12, 17, 94, 158, 160 - 163 та 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
2. Визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів щодо ненадання до Управління Державного казначейства України у м. Запоріжжі Запорізької області висновку щодо відшкодування 298 852 (двісті дев'яносто вісім тисяч вісімсот п'ятдесят дві) грн. 00 коп. бюджетного відшкодування ПДВ.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. A.M. Кузьміна» заборгованість з бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 298 852 (двісті дев'яносто вісім тисяч вісімсот п'ятдесят дві) грн. 00 коп. та пеню на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, а саме 16 422 (шістнадцять тисяч чотириста двадцять дві) грн. 93 коп.
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» витрати на сплату судового збору у сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Р.В. Сацький