Справа № 199/10265/13-ц
(2/199/398/14)
іменем України
„04" серпня 2014 року
Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого - судді Спаї В.В.,
секретар - Шахназарян М.А.,
за участі представника позивача - Гайворонського О.М.,
за участі відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання договору недійсним,
Позивач звернувся до суду із даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору б/н від 14.11.2007 р. ОСОБА_2 отримав кредит в сумі 3 000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24,00% нарік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання кредиту фізичним особам «Розстрочка» складає між ним і Банком Договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві. Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати данку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно Умов.
Посилаючись у позові на те, що згідно ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимога закону, та у порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором не належним чином виконав, у позові й заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором, розмір якої склався станом на 03.09.2013 р. та становить 23 959,79 грн. (3 000,00 грн. - заборгованість за кредитом, 11 887,66 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 7 455,00 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом, 500,00 грн. та 1 117,13 грн. - шрафи).
У судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримав повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просив суд повністю задовольнити поданий позов та відмовити в задоволенні зустрічного позову повністю.
Відповідач позов не визнав, звернуся до суду із зустрічним позовом про визнання договору недійсним, відповідно до якого ним був втрачений паспорт гр. України та 06.03.2006 р. він звернувся із заявою про втрату паспорта гр. України до АНД РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області; кредит, на який посилається позивач, був отриманий 14.11.2007 р. за старим паспортом, тобто через 21 місяць після отримання ОСОБА_2 нового паспорту. Як зазначається відповідачем, він ніколи не звертався до ПАТ КБ «ПриватБанк» з питання щодо отримання кредиту, не отримав ніякої кредитної карти з грошовими коштами; заява та умови кредитування, на які посилається банк, заповнені не відповідачем та вказані в ній дані не відповідають дійсності, через що він не жодного зобов'язання за кредитним або будь-яким договором перед ПАТ КБ «ПриватБанк» (не підписував жодного документа, а паспорт, на який посилається відповідач, був втрачений).
Відповідач вимоги зустрічного позову у судовому засіданні підтримав повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним в зустрічному позові, просив суд його повністю задовольнити.
Заслухав пояснення осіб, які беруть участь у справі, та дослідив докази в межах заявлених вимог згідно ст. 11 ЦПК України, суд дійшов до висновку відсутність підстав для задоволення позову ПАТ КБ «ПриватБанк» повністю, та про наявність підстав для задоволення зустрічного позову відповідача, виходячи з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частинами 1, 2 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, згідно зі змістом яких зміст правочину не має суперечити ЦК України, іншим актам цивільного судочинства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, правочин, що вчиняється батьками не може суперечити правам та інтересам їх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей; недійсним також є правочин, якщо його недійсність встановлена законом.
За ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 60 зазначеного вище кодексу кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
На переконання суду, відповідач виконав обов'язок доказування, надав докази відповідно до ст. 57-59 ЦПК України, у зв'язку з чим є слушними його доводи.
Відповідно до довідки (а.с. 37) начальника СГІРФО АНД РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області від 06.08.2010 р. 06.03.2006 р. він звернувся до СГІРФО АНД РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області з питання оформлення йому паспорта громадянина України в зв'язку з втратою паспорта серії НОМЕР_2, виданий 08.07.1999 р. та 25.04.2006 р. був документований паспортом гр. України серії НОМЕР_1 замість втраченого в АНД РВ.
Постановою від 05.03.2009 р. о/у СДСБЕЗ Жовтневого РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області відмовлено в порушенні кримінальної справи за заявою ОСОБА_2 за фактом шахрайських дій з боку посадових осіб ПАТ КБ «ПриватБанк» з передбаченої п. 2 ст. 6 КПК України підстави.
25.04.2006 р. АНД РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_2 виданий паспорт гр. України (серія НОМЕР_1).
Згідно з висновком судової почеркознавчої експертизи №3127-13 від 20.03.2014 р. рукописні та цифрові записи в заяві про виявлення бажання отримати кредит у сумі 3 000 грн. від 14.11.2007 р. виконані не ОСОБА_2, а іншою особою, підпис у графі «Подпись» в заяві про виявлення бажання отримати кредит у сумі 3 000 грн. від 14.11.2007 р. виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою з наслідуванням його справжнього підпису.
Разом з тим, відповідно до зазначеного вище висновку судової почеркознавчої експертизи №3127-13 від 20.03.2014 р. рукописні літерні та цифрові записи в умовах надання кредиту фізичним особам від 14.11.2007 - виконані не ОСОБА_2, а іншою особою з наслідуванням його справжнього підпису; рукописні записи: «Копия верна 14.11.07 ОСОБА_4» та «Копия верна ОСОБА_5 14.11.07» на електрофотокопіях сторінок паспорту ОСОБА_2 виконані не ОСОБА_2, а іншою особою з наслідуванням його справжнього підпису; підписи від імені ОСОБА_2, що посвідчують рукописні записи «Копия верна 14.11.07 ОСОБА_4» та «Копия верна ОСОБА_5 14.11.07» на електрофотокопіях сторінок паспорту ОСОБА_2 - виконані не ОСОБА_2, а іншою особою з наслідуванням його справжнього підпису.
За наведених вище обставин для суду відсутні підстави для прийняття висновку про відсутність волевиявлення ОСОБА_2, як учасника правочину (від 14.11.2007 р.), взяти на себе певні обов'язки за кредитним договором №б/н від 14.11.2007 р.: судом на підставі висновку судової почеркознавчої експертизи та інших доказів (ст.ст. 57-59 ЦПК України) встановлена неправомірність дій позивача, пов'язана із підробленням підпису та почерку ОСОБА_2 у документах на видачу кредитних коштів та договорі від 14.11.2007 р., тому позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н від 14.11.2007 р. задоволенню не підлягає, а зустрічний позов відповідача підлягає задоволенню з огляду на встановлені вище факти.
Питання про розподіл судових витрат вирішено у відповідності до ст.ст. 88 та 215 ЦПК України: судові витрати за первісним позовом віднести на рахунок Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», оскільки в задоволенні позову відмовлено повністю, разом з тим, оскільки задоволений зустрічний позов відповідача про визнання договору недійсним, з позиви на користь позивача підлягають присудженню до стягнення понесені відповідачем судові витрати (пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 114,70 грн. та оплатою витрат проведення судової експертизи в розмірі 2 350,00 грн.).
Керуючись ст.ст. 10, 11, 15, ч. 1 ст. 88, ст.ст. 212, 214-215 ЦПК України, суд
В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Судові витрати віднести на рахунок Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк».
Зустрічний позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання договору недійсним задовольнити повністю.
Визнати недійсним кредитний договір від 14.11.2007 р. б/н.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в розмірі 114,70 грн.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя