ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"01" серпня 2014 р. Справа № 809/2445/14
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Черепія П.М.
при секретарі Данилюк І.М.
за участю представників сторін:
від позивача: не прибув,
від відповідача: не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: Державної податкової інспекції у Богородчанському районі ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області
до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення заборгованості в сумі 1061,10 грн.,-
22.07.2014 року Державна податкова інспекція у Богородчанському районі ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області (надалі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 1061,10 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що у відповідача в порушенням вимог підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України наявна заборгованість по сплаті єдиного податку в сумі 352,57 грн. та з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 708,53 грн., в тому числі пеня в розмірі 8,14 грн. Внаслідок чого, загальна сума заборгованості становить 1061,10 грн., яку позивач і просить стягнути в судовому порядку.
Представник позивача в судове засідання не прибув, на адресу суду направив клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з підстав, наведених ним у позовній заяві.
Відповідач в судове засідання не прибув, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи не подав, причини неявки суду не повідомив. Наданим правом на подання заперечення проти позову не скористався.
З урахуванням наведеного, суд приходить висновку, що відповідач повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Наданим правом на подання заперечення проти позову не скористався. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи суду не подав.
Частиною 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Враховуючи вищевикладене, а також наявність у матеріалах справи достатніх доказів, необхідних для вирішення справи по суті, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній доказів за відсутності представників сторін.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши докази, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 14.02.2013 року відповідач зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. (а.с. 18).
Частиною 1 статті 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Податковий кодекс України (надалі - Кодекс) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
У відповідності до вимог статті 36 Кодексу, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Згідно статті 38 Кодексу, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Підпунктом 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Кодексу передбачено, що платники податків і зборів зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлюються Главою 1 розділу XIV Кодексу.
Згідно пункту 291.2 статті 291 Кодексу, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Пунктом 291.3 статті 291, підпунктом 298.1.1 пункту 298.1 статті 298 Кодексу встановлено, що юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт господарювання подає до контролюючого органу заяву.
Як встановлено судом, 15.02.2013 року відповідачем подано заяву про застосування спрощеної системи оподаткування, внаслідок чого останнього переведено на спрощену систему оподаткування шляхом сплати єдиного податку - 2-га група, ставка єдиного податку становить 20% розміру мінімальної заробітної плати. (а.с. 16 - 17).
Приписами абзацу 2 пункту 291.4 статті 291 Кодексу, встановлено, що суб'єктами господарювання другої групи є фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1000000 гривень.
Відповідно до розрахунку доходу за попередній рік, що передує року переходу на спрощену систему оподаткування, сума доходу відповідача відповідає вимогам для застосування 2 групи платника єдиного податку.
Пунктом 295.1 статті 295 Кодексу, встановлено, що платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.
Відповідно до пункту 295.2 статті 295 Кодексу, нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється органами державної податкової служби на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.
Окрім того, відповідач у відповідності до підпункту 162.1.3. пункту 162.1. статті 162 Кодексу являється платником податку на доходи фізичних осіб, як податковий агент щодо працюючих на підприємстві осіб.
Згідно пункту 177.4 статті 177 Кодексу, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 177.5.3 пункту 177.5 статті 177 Кодексу, остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в річній податковій декларації, з урахуванням сплаченого ним протягом року податку на доходи фізичних осіб та збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності на підставі документального підтвердження факту їх сплати. Надмірно сплачені суми податку підлягають зарахуванню в рахунок майбутніх платежів з цього податку або поверненню платнику податку в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Підпунктом "б" пункту 176.2 статті 176 Кодексу передбачено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Кодексу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається незалежно від того, виплачує чи ні доходи платникам податку зазначена особа протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.
Згідно положень пункту 119.2. статті 119 Кодексу, неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.
Згідно положень пункту 57.3 статті 57 Кодексу, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом у випадку, коли дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниженння або завищення суми його податкових зобов'язань (п.п.54.3.2 п.54.3 ст. 54 Кодексу), платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Судом встановлено, що за результатами проведеної документальної позапланової перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 14.02.2013 року по 28.11.2013 року складено акт за № 182/17/НОМЕР_1, відповідно до якого встановлено несвоєчасну сплату відповідачем єдиного податку за період квітень - серпень 2013 року, жовтень - листопад 2013 року та неподання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за ІІІ квартал 2013 року, чим порушено пункт 295.1 статті 295, пункт 176.2 статті 176 Податкового кодексу України. (а.с. 12 - 13).
Відповідно складено акту, позивачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0003711700 від 04.12.2013 року, яким за платежем податок на доходи фізичних осіб відповідачу визначено суму грошового зобов'язання за основним платежем 150,78 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 557,75 грн. та податкове повідомлення рішення № 0003661700 від 04.12.2013 року, яким за платежем єдиний податок з фізичних осіб, до відповідача застосовано штрафні санкції в сумі 579,23 грн. (а.с. 14 - 15).
Вказані податкові повідомлення-рішення відповідачем отримано 05.12.2013 року, що підтверджується підписом на корінцях податкових повідомлень-рішень.
Оскільки, відповідачем у відповідності до вимог статті 56 Кодексу, не була порушена процедура апеляційного (адміністративного) узгодження податкових зобов'язань визначених податковими повідомленнями-рішеннями суд приходить до висновку, що визначені суми податкових зобов'язань є узгодженими.
Відповідач частково сплатив заборгованість по єдиному податку з фізичних осіб в сумі 464,20 грн., внаслідок чого заборгованість перед бюджетом по єдиному податку з фізичних осіб становить 344,43 грн., що підтверджується зворотнім боком облікової картки платника податків відповідача станом на 16.07.2014 року. (а.с. 9).
Пунктом 129.1.1. частини 129.1. статті 129 Кодексу передбачено, що після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
Відповідно до змісту вказаного пункту відповідачу нараховано пеню на загальну суму 8,14 грн.
Згідно пункту 59.1 статті 59 Кодексу, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем вжиті заходи щодо вручення відповідачу податкової вимоги форми "Ф" за № 440/М/17 від 23.12.2013 року на суму 1862,06 грн. (а.с. 11).
Підпунктом 14.1.156. пункту 14.1 статті 14 Кодексу визначено, що податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Відповідно до підпункту 14.1.175. пункту 14.1. статті 14 Кодексу, податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Таким чином, податковий борг відповідача підтверджується податковими повідомленнями-рішеннями № 0003711700, № 0003661700 від 04.12.2013 року, зворотнім боком облікової картки платника податків відповідача станом на 16.07.2014 року та іншими доказами, що містяться в матеріалах справи.
Доказів, які б свідчили про сплату податкового боргу відповідач суду не надав, доводи позивача не спростував.
Відповідно до підпункту 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Кодексу, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
Відповідно до вимог статті 87 Кодексу, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти та майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Враховуючи те, що станом на момент розгляду справи, податковий борг відповідачем не погашено, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення, шляхом стягнення з відповідача заборгованості в сумі 1061,10 грн. з розрахункових рахунків в банківських установах, обслуговуючих фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 та за рахунок готівки.
На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з розрахункових рахунків в банківських установах, обслуговуючих фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (ідент. номер НОМЕР_1) та за рахунок готівки в дохід Державного бюджету України податковий борг в сумі 1061,10 грн. (одну тисячу шістдесят одну гривню десять копійок).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: Черепій П.М.
Постанова складена в повному обсязі 06.08.2014 року.