29 липня 2014 р.м. ХерсонСправа № 821/1432/14
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Василяки Д.К.,
при секретарі: Івлевій В.О., за участю прокурора Бондарь А.В., представника третьої особи ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Прокурора міста Херсон до Херсонської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача - Приватне підприємство "Наталі-Медіа", Фізична особа - підприємець ОСОБА_2, Фізична особа - підприємець ОСОБА_3, Фізична особа - підприємець ОСОБА_4, Фізична особа - підприємець ОСОБА_5, Товариство з обмеженою відповідальністю " Світ М", Фізична особа - підприємець ОСОБА_6 про визнання протиправним та скасування рішення,
встановив:
Прокурор міста Херсон (далі по тексту - прокурор) звернувся до суду з адміністративним позовом до Херсонської міської ради (далі по тексту - відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача - Приватне підприємство "Наталі-Медіа", Фізична особа - підприємець ОСОБА_2, Фізична особа - підприємець ОСОБА_3, Фізична особа - підприємець ОСОБА_4, Фізична особа - підприємець ОСОБА_5, Товариство з обмеженою відповідальністю " Світ М", Фізична особа - підприємець ОСОБА_6 про визнання протиправним та скасування рішення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Прокуратурою міста на підставі постанови про проведення перевірки у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів від 16.04.2014 проведено перевірку та встановлено, що Херсонською міською радою, розглянуто заяви суб'єктів господарювання стосовно укладення договорів про встановлення особистого строкового сервітуту, враховуючи листи про відповідність намірів щодо місця розташування тимчасової споруди, видані управлінням містобудування та архітектури департаменту містобудування та землекористування міської ради прийнято рішення № 1188 від 22 листопада 2013 року "Про укладення договорів про встановлення особистого строкового сервітуту". Пунктами 1.1.-1.10 вказаного рішення вирішено укласти договори про встановлення особистого строкового сервітуту стосовно земельних ділянок з Приватним підприємством "Наталі-Медіа", Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2, Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3, Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4, Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5, Товариством з обмеженою відповідальністю "Світ М", Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6. На думку прокурора вказані пункти рішення міської ради № 1188 від 22.11.2013 є незаконними і підлягають скасуванню.
В судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Правова позиція суду не відома.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ М" в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та просив в їх задоволенні відмовити.
Представник приватного підприємства "Наталі-Медіа", Фізична особа - підприємець ОСОБА_2, Фізична особа - підприємець ОСОБА_3, Фізична особа - підприємець ОСОБА_4, Фізична особа - підприємець ОСОБА_5, Фізична особа - підприємець ОСОБА_6 в удове засідання не з'явились. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Заслухавши пояснення осіб які беруть участь у справі, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного: відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 № 1789-XII, предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам.
Прокуратурою міста Херсона на підставі постанови "Про проведення перевірки у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів" від 16.04.2014 проведено відповідну перевірку законності актів, які видаються Херсонською міською радою.
В ході перевірки встановлено, що Херсонською міською радою, розглянуто заяви суб'єктів господарювання стосовно укладення договорів про встановлення особистого строкового сервітуту, враховуючи листи про відповідність намірів щодо місця розташування тимчасової споруди, видані управлінням містобудування та архітектури департаменту містобудування та землекористування міської ради, відповідно до Порядку розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності у м. Херсоні, затвердженого рішенням міської ради від 30.11.2012 № 886, враховуючи рекомендації постійної комісії міської ради з питань містобудування, архітектури та регулювання земельних відносин від 27 березня 2013 року, прийнято рішення № 1188 від 22 листопада 2013 року "Про укладення договорів про встановлення особистого строкового сервітуту".
Згідно ст. 3 Земельного кодексу України (далі по тексту - ЗК України), земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст.12 ЗК України та п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належать повноваження щодо розпорядження землями територіальних громад.
Статтею 83 ЗК України встановлено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю: у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.
Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень (ст.116 Земельного кодексу України).
Відповідно до ст. 123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нових земельних ділянок. Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою. Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.
Згідно зі ст. 98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими.
Статтею 99 ЗК України зазначено, що власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів: право проходу та проїзду на велосипеді; право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху; право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій; право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку; право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку; право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми; право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми; право прогону худоби по наявному шляху; право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд; інші земельні сервітути.
Згідно з ч.1 ст.100 ЗК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).
Відповідно до ст.402 ЦК України договір про встановлення земельного сервітуту підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.
Отже, надання власником земельної ділянки права обмеженого користування власною земельною ділянкою здійснюється з метою, що не пов'язано з постійним користуванням земельною ділянкою, а полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оскаржуваним рішенням передбачалося надання земельної ділянки під тимчасову споруду.
За ст.1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької діяльності та інших видів діяльності.
Отже, суд приходить до висновку, що фактично сторонами було підписано не договір земельного сервітуту, а договір оренди земельної ділянки.
Здійснивши аналіз правових норм, суд приходить до висновку, що сервітут не відноситься до документів, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, яке б надавало право на забудову території. Сервітут передбачає обмежене використання земельної ділянки для тимчасових заходів. При цьому, відносини земельного сервітуту передбачають наявність двох, як правило суміжних земельних ділянок, з яких одна обслуговує іншу. В межах земельного сервітуту обслуговуюча земельна ділянка своїми зручностями, перевагами, природними ресурсами компенсує недоліки іншої земельної ділянки.
Отже, при встановленні земельного сервітуту обслуговування однієї ділянки іншою відбувається не безсистемно, а в межах прав, що надаються власнику пануючої земельної ділянки щодо користування обслуговуючою ділянкою. За своєю юридичною природою такі права є обмеженими речовими правами і передбачають користування лише невеликою частиною обслуговуючої земельної ділянки для чітко визначених потреб.
Згідно ст.401 Цивільного кодексу України, право користування чужим майно (сервітут) може бути встановлений щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом, тобто підставою встановлення сервітуту є відсутність у будь-якої особи, у тому числі і у власника майна, можливості задовольнити свої потреби іншим способом як сервітут.
Відповідно до п. 2.34 Пленуму Вищого Господарського суду України від 17 травня 2011 року № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" встановлено, що обов'язковою умовою встановлення земельного сервітуту є неможливість задоволення потреби особи, яка вимагаю встановлення сервітуту, в інший спосіб.
Відповідачем та третіми особами не надано до суду доказів щодо неможливості третіх осіб, зазначених у оскаржуваному рішенні, задовольнити своє право користування земельною ділянкою іншим способом, окрім як встановлення земельного сервітуту, зокрема договором оренди.
В даному випадку має місце перевищення встановлених законом повноважень, внаслідок надання права певним особам на користування земельними ділянками без проведення конкурсу чи аукціону, що проявилися в ігноруванні відповідачем норм ст.93, ч.2 ст.124 ЗК України, ч.2 ст.6 Закону України "Про оренду землі" щодо конкурентних засад отримання права тимчасового користування земельними ділянками.
Суд, проаналізувавши оскаржуване рішення прийшов до висновку, що надання фізичним та юридичним особам в користування земельними ділянками не охоплюється поняттям (земельного) сервітуту, а відповідно прийняття відповідачем рішення, щодо надання таких дозволів на укладення короткострокових договорів сервітутного користування є незаконним, та за своєю природою тягнуть наслідки визначені ст. 235 ЦК України.
Щодо позовних вимог прокурора про скасування п. 2, 3, 4 Рішення Херсонської міської ради від 22 листопада 2013 року № 1188 "Про укладення договорів про встановлення особистого строкового сервітуту" суд зазначає, що п. 1, 2 регламентують порядок дій третіх осіб і управління земельних відносин департаменту містобудування і землекористування міської ради з приводу укладення довоговірних правовідносин. Пунктом 4 вказаного рішення покладено контроль за виконанням рішення на профільну комісію.
Отже, суд приходить до висновку, що вказані пункти рішення є похідними від пункту 1 Рішення Херсонської міської ради від 22 листопада 2013 року № 1188 "Про укладення договорів про встановлення особистого строкового сервітуту", тому вони підлягають скасуванню.
Відповідно до ч.10 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Позивач по справі довів правомірність своїх вимог, у досліджуваних судом відносинах.
Суд вважає, що в даному випадку відповідачем не надано належних, допустимих доказів правомірності своїх дій та не доведено їх законність.
У зв'язку з цим, суд, аналізуючи викладене приходить до висновку, що позов Прокурора міста Херсона до Херсонської міської ради (далі по тексту - відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача - Приватне підприємство "Наталі-Медіа", Фізична особа - підприємець ОСОБА_2, Фізична особа - підприємець ОСОБА_3, Фізична особа - підприємець ОСОБА_4, Фізична особа - підприємець ОСОБА_5, Товариство з обмеженою відповідальністю " Світ М", Фізична особа - підприємець ОСОБА_6 про визнання протиправним та скасування п.п. 1.1 - 1.10, 2, 3, 4 Рішення Херсонської міської ради від 22 листопада 2013 року № 1188 "Про укладення договорів про встановлення особистого строкового сервітуту" підлягає задоволенню.
В судовому засіданні оголошено вступну резолютивну частину постанови.
Керуючись ст. ст. 2, 12, 17, 18, 19, 158-163, 167 КАС України, суд -
постановив:
Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати п.п. 1.1 - 1.10, 2, 3, 4 рішення Херсонської міської ради від 22 листопада 2013 року № 1188 "Про укладення договорів про встановлення особистого строкового сервітуту".
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 04 серпня 2014 р.
Суддя Василяка Д.К.
кат. 6.2.1