22-ц/775/929/2014(м)
266/5189/13-ц
№266/5189/13-ц
№22-ц/775/929/2014(м)
Головуючий у 1-й інстанції Сараєв І.А.
Суддя-доповідач Сорока Г.П. Категорія 57
29 липня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого - Сорока Г.П.,
суддів - Баркової Л.Л., Гаврилової Г.Л.,
при секретарі - Бєльченко Б.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» про захист прав споживачів, визнання договору недійсним, стягнення грошових коштів, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» на рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 21 березня 2014 року,-
25 листопада 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» (далі ТОВ «Авто Просто») про визнання недійсним договору №365078 від 31.05.2011 року та усіх додатків до нього, укладеного між ним та ТОВ «Авто Просто», стягнення з останнього на свою користь грошових коштів в сумі 52 138 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що вказаний договір між ним та відповідачем був укладений з метою придбання легкового автомобіля «Чері Амулет». Він, як учасник системи придбання в групі «Авто Так», сплатив вступний внесок в розмірі 20 000 грн., який немає під собою реального виконання відповідачем будь-яких обов'язків, забезпечених цією оплатою. На наступний день фахівець з продажу ТОВ "Авто Просто" вручила договір № 365078 від 31 травня 2011 року та додатки до нього. Приблизно через три дні він знову звернувся до фахівця з продажу, оскільки побачив, що в додатку №1 до договору вказана не та марка автомобіля, яку він хотів придбати. Йому пояснили, що марку автомобіля він може змінити в будь-який момент і запропонували викупити ваучер №745659 за 9619,30грн., який він зможе використовувати для сплати різниці в ціні автомобіля. Він передав фахівцю з продажу Спесивцевій Н.В. 5000грн., яка квитанцію йому не видала, а замість квитанції видала сам ваучер. Через 10 днів він звернувся до неї дізнатись, де йому отримувати автомобіль та отримав відповідь, що автомобілі виявилися не доукомплектовані та їх відправили на завод виробника для усунення неполадок, тому необхідно трохи почекати. Після чого через місяць він знову звернувся до представника відповідача з цим же питанням та йому пояснили, що його грошей не вистачило, його включили в групу, присвоїли порядковий номер і він повинен щомісячно сплачувати внески у ТОВ "Авто Просто". Він хотів відмовитися від таких послуг, однак, представник з продажу йому відповіла, що він цього зробити не може, тому як договір підписаний і почав діяти та, якщо він не буде вносити щомісячні платежі, то не отримає ні грошей, ні автомобіля. Після цього він ознайомився з умовами договору та додатками до нього, зрозумів, що його обдурили і автомобіль він не отримає. В цілому він виплатив 52138грн. з них 47138грн. - чисті внески, страхування життя, адміністративні послуги та ПДВ на адміністративні послуги + 5000 грн. за ваучер, але автомобіль так і не отримав.
Вважає умови договору несправедливими, оскільки всупереч принципу добросовісності його наслідком є суттєвий дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача, при його укладенні порушено вимоги п.п.1,2,4 ч.3 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів». Вважає, що відповідач веде нечесну підприємницьку практику, ввів його в оману, створивши складну, багатоступеневу, двозначну, незрозумілу для споживача схему визначення лише права на отримання автомобіля через оговорені в умовах механізми, що є несправедливими і такими, що порушують принцип добросовісності та істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків на його шкоду, такими, що вводять в оману положення статей 4-6,8,14 додатку №2 до договору. Тому, на підставі ст.203, ч.1 ст.215,216,1212 ЦК України, ст.ст.4,18,19,22 Закону України «Про захист прав споживачів» просив визнати договір недійсним та застосувати наслідки недійсності договору.
Рішенням Приморського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 21 березня 2014 року позов ОСОБА_2 до ТОВ «Авто Просто» про захист прав споживачів, визнання договору недійсним, стягнення грошових коштів задоволено частково.
Визнано договір №365078 від 31.05.2011 року і всі додатки до нього, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ "Авто Просто" недійсним і стягнуто з ТОВ "Авто Просто" на користь ОСОБА_2 31 334,77 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач ТОВ «Авто Просто» в апеляційній скарзі просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити повністю. При цьому посилається на порушення та неправильне застосування судом норм процесуального і матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи,
Представник ТОВ «Авто Просто» в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, заяву про відкладення розгляду справи суду не подав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується телефонограмою, зареєстрованою у встановленому порядку в журналі телефонограм за №1879, витяг з якого долучено до матеріалів справи. Тому, виходячи з положень ст.305 ЦПК України, колегія суддів дійшла до висновку про можливість розгляду справи у його відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, заперечення позивача ОСОБА_2 та його представника - адвоката ОСОБА_4, які просили апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно вимог ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання рішення не тим суддею, який розглянув справу.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що умови договору, укладеного між сторонами 31.05.2011 року, передбачені статтями 4-6,7,8,14 додатку №2 до договору суперечать положенням ч.ч.1,2,3 ст.18, ч.ч.1-3 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів», є несправедливими, такими, що вводять споживача в оману, свідчать про порушення відповідачем принципу сумлінності і істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позивача, ведення нечесної підприємницької практики з боку відповідача, який ніякої відповідальності за свої дії не несе. Тому дійшов до висновку про обгрунтованість вимог позивач і визнав договір від 31.05.2011 року з усіма додатками до нього недійсним та стягнув з відповідача на користь позивача сплачені останнім за договором кошти у розмірі 31334,77грн.
Однак, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані(пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.
Колегія суддів вважає, що даним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно з положеннями ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного судочинства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно зі ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції чинній на момент укладання спірного договору) продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.
Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Несправедливими є, зокрема, умови договору про: 1) звільнення або обмеження юридичної відповідальності продавця (виконавця, виробника) у разі смерті або ушкодження здоров'я споживача, спричинених діями чи бездіяльністю продавця (виконавця, виробника); 2) виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); 3) встановлення жорстоких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; 4) надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на отримання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням договору; 5)встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції (у разі на виконання ним зобов'язань за договором; 6) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір із споживачем на власний розсуд, якщо споживачеві таке право не надається; 7) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права не повертати кошти на оплату ненаданої продукції у разі розірвання договору з ініціативи продавця (виконавця, виробника); 8) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір, укладений на невизначений строк із споживачем без повідомлення його про це, крім випадків, установлених законом; 9) установлення невиправдано малого строку для надання споживачем згоди на подовження дії договору, укладеного на визначений строк, з автоматичним продовженням такого договору, якщо позивач не висловить відповідного наміру; 10) установлення обов'язкових умов для споживача, з якими він не мав реальної можливості ознайомитись перед укладанням договору; 11) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; 12) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати характеристики продукції, що є предметом договору; 13) визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладання договору; 14) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права визначити відповідність продукції умовам договору або надання йому виключного права щодо тлумачення договору; 15) обмеження відповідальності продавця (виконавця, виробника) стосовно зобов'язань, прийнятих його агентами, або обумовлення прийняття ним таких зобов'язань додержанням зайвих формальностей; 16) встановлення обов'язку споживача виконати всі зобов'язання, навіть, якщо продавець (виконавець, виробник) не виконає своїх; 17) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права передавати свої права та обов'язки за договором третій особі, якщо це може мати наслідком зменшення гарантій, що виникають за договором для споживача, без його згоди.
Перелік несправедливих умов у договорах із споживачем не є вичерпним.
Згідно ч.ч.5,6,8 ст.18 цього Закону якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.
У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача: 1) такі положення також підлягають зміні; або 2) договір може бути визнаний недійсним у цілому.
Нечіткі або двозначні положення договору із споживачем тлумачаться на користь споживача.
Відповідно до частин 1,2,3,6 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється..
Нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною
Якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно: основних характеристик продукції, таких як: її наявність, переваги, небезпека, склад, методи використання, гарантійне обслуговування, метод і дата виготовлення або надання, поставка, кількість, специфікація, географічне або інше походження, очікувані результати споживання чи результати та основні характеристики тестів або перевірок товару; 2) будь-яких застережень щодо прямої чи опосередкованої підтримки виробником продавця продукції; 3) ціни або способу розрахунку ціни чи наявності знижок або інших переваг; 4) потреби у послугах, зміні складових чи ремонті; 5) характеру, атрибутів та прав продавця або його агента, зокрема інформації про його особу та активи, кваліфікацію, статус, наявність ліцензії, афілійованість та прав інтелектуальної або промислової власності, його відзнаки та винагороди; 6) права споживача або небезпеки, що йому загрожує.
Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.
Забороняються як такі, що вводять в оману: 1) пропонування для реалізації продукції за визначеною ціною, якщо існують підстави вважати, що продавець або виконавець не зможе надати таку продукцію за такою ціною або у таких обсягах, що можна передбачити з огляду на пропоновану ціну та характеристики продукції; 2) пропонування з метою реалізації однієї продукції до реалізації іншої; 3) відмова від пред'явлення споживачу товару, що пропонується, та прийняття замовлення або ненадання товару протягом розумного строку чи демонстрування дефектного зразка товару; 4) недостовірне повідомлення про наявність обмеженої кількості товарів або з метою спонукання споживачів до прийняття швидкого рішення позбавлення їх додаткового періоду часу для прийняття свідомого рішення; 5) пропонування до вільної реалізації продукції, яка вилучена з обігу або щодо обігу якої існують обмеження; 6) недостовірне твердження, що існуватиме загроза особистій безпеці споживача або його сім'ї, якщо він не придбає чи не замовить продукцію; 7) утворення та експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції; 8) використання повідомлення про розпродаж у зв'язку із припиненням суб'єкта господарювання, його структурного підрозділу або припинення відповідного виду господарської діяльності, тоді як це не відповідає дійсності.
Перелік форм підприємницької практики, що вводить в оману, не є вичерпним.
Правочини, здійсненні з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.
Як вбачається зі справи, 31.05.2011 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Авто Просто» було укладено договір, предметом якого є надання учаснику програми АвтоТак послуг, спрямованих на придбання автомобіля в групах. Угода укладається шляхом підписання Сторонами Угоди Додатку № 1 та Додатку № 2, які є невід'ємними частинами Угоди.
За умовами договору ОСОБА_2, як учасник програми, сплатив вступний одноразовий комісійний внесок в сумі 20000,00 грн. та чотирнадцять щомісячних платежів на суму 11334,77грн., а всього 31334,77грн. та придбав ваучер.
Даною угодою передбачена щомісячна сплата внесків за товар (автомобіль), який передається споживачу в рамках укладеної угоди, а не за можливість одержання права на купівлю товару. Споживач, який виконав усі умови угоди, має повне право вимагати від ТОВ «Авто Просто» виконання свого зобов'язання: оплати продавцю вартості автомобіля та передачі його споживачу незалежно від сплати коштів іншими споживачами. Кількість учасників групи, яким надається право на отримання автомобіля, відповідає кількості автомобілів, яку можна придбати за рахунок чистого фонду групи, створеного за рахунок щомісячних внесків учасників групи (п.1.2 ст.1, п.4.1 ст.4 додатку № 2 до угоди).
Відповідно до ст. 2 угоди ТОВ «Авто Просто» гарантує надання кожному учаснику права на отримання автомобіля за умови виконання ним усіх зобов'язань, передбачених угодою.
Статтею 3 угоди передбачено, що ТОВ «Авто Просто» зобов'язується забезпечити отримання учасником автомобіля згідно з умовами угоди. При цьому відповідно до п.8.2 ст.8 додатку № 2 до угоди поняття «право на отримання автомобіля» означає право учасника одержати власне автомобіль та обов'язок товариства передати автомобіль у зазначений термін, якщо учасник на момент фактичної передачі автомобіля належно виконує свої зобов'язання. Водночас ТОВ «Авто Просто» зобов'язане надіслати постачальнику замовлення на передачу автомобіля учаснику протягом 5 робочих днів після того, як учасник, у якого виникло право на одержання автомобіля, здійснить відповідні платежі.
Відповідно до угоди між ТОВ «Авто Просто» та виробником (дистриб'ютором чи імпортером) останній протягом 30 календарних днів з дня отримання замовлення зобов'язаний передати автомобіль учаснику, який одержав право на отримання автомобіля (п. 8.1 ст.8 додатку № 2).
Передбачені угодою умови дозволяють учаснику сплачувати ціну автомобіля невеликими щомісячними внесками, які названі в угоді «Чисті внески» або «Внесок в оплату товару».
Відповідно до розділу 1 Визначення термінів додатку № 2 до угоди «Цілий Чистий внесок - це частина щомісячного повного внеску, який використовується для оплати Автомобіля. Половинний Чистий внесок - це половина Цілого чистого внеску».
Згідно з п. 2.6 ст. 2 додатку № 2 до угоди чисті внески, сплачені учасником у встановлені строки та відповідно до поточної ціни автомобіля, дійсної на момент сплати, зараховуються як відсоток від вартості автомобіля, що у свою чергу є оплатою за товар - автомобіль.
Отже, в угоді чітко передбачено, що споживач сплачує кожного місяця частину ціни автомобіля. Крім того, сплачені Чисті внески перерахунку (у зв'язку зі зміною ціни автомобіля) не підлягають. Після одержання автомобіля та реєстрації його на своє ім'я споживач зобов'язаний і надалі сплачувати кошти за автомобіль до повної його оплати - 100% від ціни автомобіля.
Отже, договором передбачена щомісячна сплата внесків за (товар) автомобіль, який передається споживачеві в рамках укладеної Угоди, а не за можливість одержання права на купівлю товару.
Споживач, який виконав усі умови угоди, має повне право вимагати від ТОВ «Авто Просто» виконання свого зобов'язання, а саме: оплатити продавцю вартість автомобіля та передати автомобіль споживачу, незалежно від того, чи сплачують кошти інші споживачі.
Таким чином, за системою придбання автомобілів у групах «Авто Так» кожний з учасників, який належним чином виконує зобов'язання за угодою, отримує автомобіль через механізм, передбачений в угоді, оскільки система функціонує таким чином, що кількість учасників групи, яким надається право на отримання автомобіля, відповідає кількості автомобілів, яку можна придбати за рахунок Чистого Фонду групи, створеного за рахунок щомісячних внесків учасників групи (п. 1.2 ст. 1, п. 4.1 ст. 4 додатку № 2 до угоди
Як вбачається з матеріалів справи, під час укладення угоди позивач отримав примірник угоди та додатки до неї, які містять опис послуг ТОВ «Авто Просто».
Відповідно до ст.10 угоди від підписання цієї угоди та додатків до неї є підтвердженням факту ознайомлення, розуміння сторонами її умов та згоди сторін з усіма визначеннями, умовами та змістом Угоди й додатків до неї.
Згідно з п.13.8 ст. 13 додатку № 2 до угоди учаснику надається 7 днів для того, щоб він міг детально ознайомитися з Угодою та прийняти її чи відмовитись від участі в системі «Авто Так». При цьому в разі розірвання угоди протягом семи днів з дати її підписання учаснику повертається сума всіх коштів, внесених ним на рахунок ТОВ «Авто Просто». Для цього необхідно письмово повідомити ТОВ «Авто Просто» про розірвання угоди.
З матеріалів справи вбачається, що позивач із заявою про розірвання угоди в семиденний термін до відповідача не звертався, що свідчить про його розуміння та згоду з усіма умовами угоди.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що висновки суду про те, що діяльність ПП «Грандфінресурс» є нечесною підприємницькою практикою, такою, що вводить в оману, що умови договору є несправедливими, є необґрунтованими, не випливають з умов оспорюваного договору та не ґрунтуються на вимогах ст.ст.18,19 Закону України «Про захист прав споживачів».
Згідно із положеннями ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
При розгляді справи в апеляційному суді позивач не заперечував, що він добровільно з власного волевиявлення уклав договір, отримав екземпляр договору, у встановлений семиденний строк після укладання договору його не розірвав, що він добровільно вніс перший вступний платіж та в подальшому проводив щомісячні платежі.
Доказів на підтвердження наявності умислу в діях відповідача щодо введення позивача в оману, останнім не надано, з умовами договору він погодився та підписав його. В наданому позивачем примірнику договору та додатків до нього наявні підписи позивача на договорі та на додатках до нього і позивач не заперечував свій підпис.
Посилання позивача на те, що він підписав чисті бланки договору, а договір з додатками отримав наступного дня ніякими доказами не підтвердженні, а своїм підписом в угоді він підтвердив, що факт ознайомлення з усіма умовами договору та додатками до нього і погодився з ними (а.с.8).
Позивач не надала суду жодних доказів, які б вказували на обставини, що могли перешкодити вчиненню правочину: які обставини відповідач приховав або про які замовчував, що призвели до обману і утворення дисбалансу прав та обов'язків сторін не на користь позивача; яка саме інформація була надана йому у незрозумілій формі при укладені договору, адже ж позивач сплатила одноразовий вступний внесок і в наступному тривалий час проводив щомісячні платежі, тобто, розумів умови договору та виконував його.
Посилання позивача на те, що є несправедливими умови договору, передбачені ст.ст.4-6 додатку №2 до договору щодо надання права на отримання автомобіля на власний розсуд відповідача, є безпідставними.
Так, відповідно до ст.ст.4-6 додатку №2 до договору право на отримання автомобіля набуває учасник, який належним чином виконує умови договору шляхом проведення ТОВ «Авто Просто» асигнаційних актів, які зобов'язаний проводити відповідач у строки та в порядку, визначеному договором. Асигнаційні акти є відкритими, відбуваються у присутності нотаріуса і на них можуть приймати участь учасники. При цьому відповідач зобов'язаний повідомляти учасників про проведення асигнаційних актів. Відповідно до п.4.5 ст.4 додатку №2 до договору щомісячні асигнаційні акти проводяться через механізм накопичення внесків, а в місцях, визначених в ст.6 цього додатку, друге право на отримання автомобіля у групі надається через механізм авансових платежів. Положеннями ст.ст.5,6 додатку №2 чітко регулюється порядок та умови проведення асигнаційних актів та визначення учасників, які набувають право на отримання автомобіля, але право відповідача на надання права на отримання автомобіля на власний розсуд ТОВ «Авто Просто» цими положеннями не передбачено.
Доводи позивача про те, що у порушення вимог п.п.1,2,4 ч.3 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» в ст.7 додатку №2 до договору ТОВ «Авто Просто» залишив за собою право на власний розсуд прийняти чи відхилити запит учасника про надання марки і моделі автомобіля відмінної від тої, яка зазначена в додатку №1 до договору, що у разі коли вибраний автомобіль коштує дорожче, ніж той, який зазначений в додатку №1 до договору, учасник зобов'язаний одноразовим платежем сплатити різницю вартості і в подальшому такий учасник зобов'язаний сплачувати майбутні повні внески іу відповідності з ціною автомобіля, зазначеного в додатку №1 до договору, що ці умови є такими, що вводять споживача в оману, як надання пропозицій з метою реалізації однієї продукції до реалізації іншої, колегія суддів вважає безпідставними.
Як вбачається зі ст.7 додатку №2 до договору у разі коли учасник, якому надано право на отримання автомобіля, вибрав іншу марку та/або модель автомобіля, ніж зазначено в додатку №1 до договору, ТОВ «Авто Просто» зберігає за собою право задовольнити чи відхилити такий запит в залежності від можливості постачальника, а не на власний розсуд. Тому така умова не може свідчити про введення споживача в оману та про здійснення відповідачем нечесної підприємницької діяльності.
Умови п.7.2 ст.7 додатку №2 до договору про договору про необхідність сплати різниці між вартістю автомобіля, зазначеного в додатку №1, та обраного учасником іншого більш дорожчого автомобіля, одноразовим платежем та продовження сплати щомісячних внесків відповідно до ціни автомобіля, зазначеного в додатку №1 до договору, та обраного учасником автомобіля з більшою вартістю, не є несправедливими та такими, що вводять споживача в оману, оскільки зобов'язанням учасника є оплата вартості придбаного в групі автомобіля за рахунок сплачених ним та іншими учасниками групи платежів. Сплата різниця у вартості обраного автомобіля та вартості автомобіля, зазначеного в додатку №1 до договору не може звільняти учасника від проведення подальших щомісячних платежів відповідно до умов договору до повного виконання зобов'язань по договору про оплату придбаного товару та відповідних послуг. Тому такі умови договору не порушують прав спожива і не можуть бути визнані несправедливими та такими, що свідчать про нечесну підприємницьку практику.
Посилання позивача як на несправедливість умов договору на положення ст.8 додатку №2 до договору щодо встановлення малого строку в 5 банківських днів для проведення оплати з моменту отримання повідомлення про надання права на отримання автомобіля, надання гарантій про повну сплату платежів, передбачених договором, сплати податків та інших необхідних платежів для реєстрації автомобіля і оформлення гарантій, надання права відповідачу в разі не проведення оплати відмовити в передачі автомобіля і анулювання права на його отримання, а також неповернення плати за право на отримання автомобіля, не думку колегія суддів також не можуть бути підставою для визнання договору недійсним, оскільки сторони домовились про ці строки, вважаючи їх достатніми, позивач підписав договір, ці умови не суперечать загальним положенням чинного цивільного законодавства, нормативно-правовим актам, в томі числі і Закону України «Про захист прав споживачів».
Крім того, як вбачається з умов договору, на момент отримання автомобіля, який передається за договором, фактично зобов'язання учасником повністю не виконані, тому в якості забезпечення виконання зобов'язань за Угодою автомобіль передається ТОВ "Авто Просто" у заставу та надаються гарантії поручителів. Не є порушенням прав позивача, як споживача, передача автомобіля у заставу відповідачу та надання гарантій поручителів до повного виконання позивачем зобов'язань за договором.
Строк, протягом якого учасник зобов'язаний отримати автомобіль, з дня його повідомлення про дату та місце отримання автомобіля, складає 15 днів (п.8.6 ст.8), а після спливу вказаного строку учасник не позбавляється права на отримання автомобіля, а лише сплачує витрати по його зберіганню, що є логічним, оскільки за умовами договору відповідач не зобов'язаний сплачувати за свій рахунок витрати по зберіганню придбаного учасником автомобіля.
Як вбачається зі змісту ст.8 додатку №2 до договору учаснику не повертається плата за послуги, надані відповідачем, в разі анулювання права на отримання автомобіля при невиконанні учасником умов договору . При цьому учасник не позбавляється в подальшому права на участь у проведенні асигнаційних актів та повторного отримання права на отримання автомобіля, якщо буде проводити подальші платежі відповідно до умов договору.
Термін, протягом якого учасник має виконати вимоги п.п.8.2,8.3,8.4,8.5 ст.8 додатку №2 до договору щодо надання гарантій, реєстрації автомобіля, встановлений п.8.8 цієї статті складає 35 календарних днів. Сторони в угоді визначають строк, який вони вважають буде достатнім для виконання покладених обов'язків.
Умови договору щодо строків виконання зобов'язань досягнуті сторонами за їх вільним волевиявленням і ніяких доказів, що у позивача не було вільного волевиявлення на укладання договору саме за таких умов суду не надано.
Статтею 14 додатку № 2 до договору передбачено право ТОВ «Авто Просто» на анулювання права на отримання автомобіля, розірвання договору та неповернення внесених коштів у разі невиконання учасником зобов'язань за договором. Так, згідно п.14.5. даної статті відповідач має право розірвати договір у випадку несплати відповідачем 3-х щомісячних внесків; згідно п.14.8. у випадку ненадання позивачем документів, необхідних для передачі автомобіля, позивач має право анулювати право на отримання автомобіля якщо учасник не здійснює дій для передачі йому автомобіля, тобто, фактично сам ухиляється від прийняття виконання зобов'язання відповідача. Таке право відповідача не суперечить загальним положенням цивільного законодавства щодо відповідальності за порушення зобов'язань та вимогам ст.ст.18,19 Закону України «Про захист прав споживачів». Окрім того, порядок повернення сплачених позивачем коштів в разі розірвання договору, передбачений ст.13 додатку №2 до договору, згідно якого поверненню підлягають внесені учасником чисті внески, а платежі на адміністративні та інші витрати поверненню не підлягаю. Право на розірвання договору відповідно до положень цієї статті також має учасник, про що має повідомити відповідача письмово.
Зі змісту договору та додатків до нього вбачається, що умовами договору передбачені не тільки обов'язки учасника, але й і обов'язки ТОВ «Авто Просто», а також відповідальність обох сторін за порушення умов договору. Зі змісту договору та додатків до нього не вбачається умов, які б свідчили про нерівність прав та обов'язків сторін, порушення принципу добросовісності, створення істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків і як наслідок цього завдання шкоди споживачу. Також не вбачається з умов оспорюваного договору обставин, які б свідчили про ведення відповідачем нечесної підприємницької діяльності. Ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду не надано жодних доказів, які б свідчили про відсутність вільного волевиявлення позивача укладенні з відповідачем договору про надання послуг за умов передбачених цим договором і що у відповідача при укладенні договору був умисел на введення позивача в оману, що відповідачем не була надана позивачу будь-яка інформація або надана викривлена інформація, що вплинула на свідомий вибір позивача та його вільного волевиявлення на укладання оспорюваного договору.
Таким чином, підстав для визнання договору недійсним у зв'язку з несправедливістю умов договору, введенням позивача в оману, веденням відповідачем нечесної підприємницької практики у справі, що переглядається, відсутні.
Однак, при вирішенні справи, суд першої інстанції на наведене належної уваги не звернув та помилково дійшов до висновку про задоволення позову. Тому рішення суду як таке, що ухвалено у порушення та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, не може бути визнане законним та обґрунтованим і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Таким чином, апеляційна скарга відповідача є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.307,309,313,314 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» задовольнити.
Рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 21 березня 2014 року скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» про визнання недійсним договору №365078 від 31 травня 2011 року та усіх додатків до нього, укладеного між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авто Просто», стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» грошових коштів в сумі 52 138 гривень відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий : Сорока Г.П.
Судді : Баркова Л.Л.
Гаврилова Г.Л.