Справа № 507/1502/14-ц
"04" серпня 2014 р. смт. Любашівка
Любашівський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді Вужиловського О.В.
при секретарі Вододюк В.В.
з участю позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3 .
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Любашівка Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу. Свої вимоги він обґрунтовує слідуючим. Наказом № 5220 від 21.11.2011 року його було призначено на роботу стрілком команди ВОХОР військової частини НОМЕР_1 . 06.06.2014 року він прибув на роботу. Перед тим як заступити на службу він проходив медичний огляд. Під час огляду, медична сестра ОСОБА_4 сказала, що в нього тиск 130х90 і це свідчить, що він в нетверезому стані. В зв'язку з цим, його не допустили до роботи і він поїхав додому. При ньому ніхто ніяких документів не складав, в лікарню його не возили, медичного висновку про його нетверезий стан не складали. З актом службового розслідування його не ознайомили, на засідання профспілкового комітету його не запрошували. 07.07.2014 року наказом № 106 його було звільнено з роботи за появу в нетверезому стані згідно п.7 ст. 40 КЗпП України. Вважає, що його звільнено незаконно, так як він не був в стані алкогольного сп'яніння. Його колеги по роботі бачили, що він не був в стані алкогольного сп'яніння. Тому, просив задовольнити його позов повністю, а саме поновити його на роботі стрілком команди ВОХОР військової частини НОМЕР_1 та стягнути з відповідача заробітну плату за час вимушеного прогулу, а також витрати на правову допомогу в сумі 1000 грн.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні повністю, так як вважає, що позивача було звільнено з роботи у відповідності з діючим законодавством. Дійсно, 06.06.2014 року позивач проходив медичний огляд і медична сестра виявила, що він знаходиться в нетверезому стані, мав ознаки вживання алкогольних напоїв, яке виражалось наявністю запаху з роту алкогольних речовин. За доповідною запискою начальника медичного пункту позивача було не допущено до несення вартової служби зі зброєю у варті, після чого позивач покинув військову частину. Після цього, було проведено службову перевірку, згідно якої було складено акт службового розслідування. Після цього, до профспілкового комітету було направлено подання про надання згоди на звільнення позивача за появу на роботі і в нетверезому стані. Після отримання згоди профспілкового комітету, 07.07.2014 року позивача було звільнено з роботи. Вважає, що позивач повинен був поїхати в лікарню і пройти огляд на стан сп'яніння. Крім того, позивач залишив частину без дозволу, хоча міг бути залучений до виконання іншої роботи. Просив відмовити в задоволенні позову повністю.
Вислухавши сторони, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не обґрунтований і не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З копії трудової книжки позивача видно, він працював стрілком ВОХОР військової частини НОМЕР_1 з 21.11.2011 року по 07.07.2014 року (а.с. 4).
З наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 07.07.2014 року видно, що ОСОБА_1 , стрільця команди воєнізованої охорони, звільнено відповідно до пункту 7 статті 40 Кодексу законів про працю, за згодою профспілкового комітету у зв'язку з появою на роботі 06 червня 2014 року в нетверезому стані.
З доповідної записки начальника медичного пункту військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 видно, що 06.06.2014 року ним спільно з медичною сестрою ОСОБА_4 , які уповноважені на проведення медичного огляду, під час проведення медичного огляду особового складу добового наряду, а саме варти військової частини НОМЕР_1 , було виявлено в нетверезому стані стрільця команди воєнізованої охорони ОСОБА_1 . ОСОБА_1 мав ознаки вживання алкогольних напоїв, яке виражалось наявністю запаху з роту алкогольних речовин. ОСОБА_1 був не допущений до несення вартової служби зі зброє.
З акту про появу на роботі нетверезому стані від 06.06.2014 року видно, що під час медичного огляду було встановлено, що ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп'яніння, з зв'язку з чим він був не допущений до несення служби зі зброєю, про о зроблено відмітку в книзі медичного огляду особового складу який заступає в добовий наряд військової частини НОМЕР_1 .
На підставі вказаної доповідної записки наказом командира військової частини НОМЕР_1 було призначено службове розслідування, за результатами якого було складено акт, а також рекомендовано звільнити ОСОБА_1 з роботи.
З подання командира військової частини НОМЕР_1 видно, що 19.06.2014 року командир звернувся до профспілкового комітету для отримання згоди профспілкового комітету для звільнення ОСОБА_1 за появу на роботі в нетверезому стані.
З витягу з протоколу № 2 від 23.06.2014 року видно, що профспілковий комітет надав згоду на звільнення ОСОБА_1 за появу на роботі в нетверезому стані.
Допитані в судовому засіданні ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 - члени профспілкового комітету, пояснили, що дійсно надійшло подання командира військової частини про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 20.06.2014 вказане питання вони обговорили, але не було ОСОБА_1 , тому рішення не приймали. 23.06.2014 року ОСОБА_1 був на засіданні профспілкового комітету, однак пояснював, що не був в стані алкогольного сп'яніння. Однак, не пояснив, чому поїхав додому і не зробив медичний висновок в лікарні. Вирішили дати згоду на звільнення ОСОБА_1 ОСОБА_6 23.06.2014 року на засіданні профспілкового комітету не був.
Свідок ОСОБА_9 пояснив, що він є командиром ВОХОР. 06.06.2014 року при проходженні бійцями медичного огляду, було виявлено, що ОСОБА_1 знаходиться в стані алкогольного сп'яніння, в зв'язку з чим його було не допущено до несення служби зі зброєю. Після цього, ОСОБА_1 поїхав з військової частини.
Свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_11 пояснили, що вони проходили медичний огляд разом з ОСОБА_1 06.06.2014 року. Від ОСОБА_1 запаху алкогольних напоїв вони не чули.
Згідно постанови пленуму ВСУ № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» нетверезий стан працівника може бути підтверджений як медичним висновком, так і іншими видами доказів.
Позивачем не надано суду належних доказів, які б вказували на те, що 06.06.2014 року він знаходився в тверезому стані. Свідчення ОСОБА_10 та ОСОБА_11 в частині того, що вони не чули він ОСОБА_1 запаху алкоголю з рота, не можуть бути прийняті судом, так як вказані особи не уповноважені проводити медичні огляди.
За таких обставин, суд вважає, що ОСОБА_1 було звільнено у відповідності з діючим КЗпП України, в в'язку з чим в задоволенні позову належить відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. 40 КЗпП України, ст.ст. 10, 60, 212-215 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення витрат на правову допомогу відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з момент його проголошення до апеляційного суду Одеської області через Любашівський районний суду Одеської області.
Суддя Любашівського районного
суду Одеської області Вужиловський О.В.