Справа № 405/6850/14-ц
Провадження №2-н/405/391/14
25 липня 2014 року Суддя Ленінського районного суду м. Кіровограда Іванова Л.А., при вирішенні питання про прийняття заяви комунального підприємства «Теплоенергетик» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиту теплову енергію,-
Заявник комунальне підприємство «Теплоенергетик» звернувся до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 2 206 грн. 77 коп., три відсотки річних в розмірі 252 грн. 74 коп., інфляційні витрати в розмірі 256 грн. 26 коп.
Відповідно до ч. 1 ст. 95 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 96 цього Кодексу.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 96 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, у разі якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
Із розрахунку заборгованості абонента ОСОБА_1, наданого КП «Теплоенергетик», вбачається, що заборгованість за спожиту теплову енергію за період з 01.09.2011 року по 01.06.2014 року, з урахуванням часткової оплати за послуги теплопостачання, становить 2 206 грн. 77 коп. Крім того, з розрахунку заборгованості встановлено, на вхідний борг на початок вересня, 2011 року складав 3 289 грн. 67 коп., і зазначений розмір заборгованості, який існував станом на 01.09.2011 року, також включений в розрахунок заборгованості. Таким чином, вимога заявника комунального підприємства "Теплооенергетик" за заявою про видачу судового наказу не є безспірною.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Частинами 3, 4 ст. 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Аналіз зазначених норм вказує на те, що у даному випадку при розгляді питання про стягнення заборгованості в порядку наказного провадження боржник позбавляється можливості застосування наслідків спливу позовної давності. З огляду на це, між заявником і боржником вбачається спір про право.
Згідно з п. 2 ч.3 ст. 100 ЦПК України суддя відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу, якщо із заяви і поданих документів вбачається спір про право.
Відповідно до ч.2 ст.101 ЦПК України відмова у прийнятті заяви унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст.95, 96, п.2 ч.3 ст. 100, ч.2 ст.101, ст. 210 Цивільного процесуального кодексу України, -
Відмовити комунальному підприємству «Теплоенергетик» у прийнятті заяви про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиту теплову енергію.
Роз'яснити комунальному підприємству «Теплоенергетик», що відмова у прийнятті заяви про видачу судового наказу унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник в такому випадку має право звернутись з тими самими вимогами у позовному порядку.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Кіровоградської області через Ленінський районний суд м. Кіровограда протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Ленінського районного суду
м. Кіровограда Л.А. Іванова