21 липня 2014 року м. Київ В/800/3176/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Веденяпіна О.А. - судді-доповідача,
Карася О.В., Моторного О.А., Островича С.Е., Юрченко В.П.,
розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк»
про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 21 січня 2014 року у справі № 2-а-44040/09/2070
за позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби
до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк», Приватної фірми «Орнатус»
про стягнення суми,
Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк» звернулось із заявою про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 21 січня 2014 року, якою касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» залишено без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2013 року - без змін.
У заяві про перегляд судового рішення заявник посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, а саме: п.1.16. ст. 1, п. 11.5 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 19 Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1104 від 1 жовтня 1997 року.
Як приклад неоднакового застосування одних і тих самих правових норм, заявник вказує на ухвали Вищого адміністративного суду України від 14 листопада 2012 року № К-55590/09, від 24 жовтня 2013 року № К/9991/47077/11.
Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк» звернулось з клопотанням про поновлення строку для подання заяви про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 21 січня 2014 року.
Частиною першою статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що заява про перегляд судових рішень подається протягом трьох місяців з дня ухвалення судового рішення, щодо якого заявлено клопотання про перегляд, або з дня ухвалення судового рішення, на яке здійснюється посилання на підтвердження підстав, установлених пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу, якщо воно ухвалено пізніше, але не пізніше одного року з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява.
У разі пропущення строку, встановленого частинами першою, другою, третьою цієї статті, з причин, визнаних поважними, суд за клопотанням особи, яка подала заяву про перегляд судового рішення, може поновити цей строк. Заява про перегляд судового рішення залишається без розгляду, якщо особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Питання про поновлення строку для подання заяви про перегляд судового рішення або про залишення заяви без розгляду вирішується судом без виклику осіб, які беруть участь у справі, та за результатами розгляду постановляється відповідна ухвала (частина четверта статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України).
Перевіривши доводи вказаного клопотання, колегія суддів дійшла висновку про його обґрунтованість.
Також, заявником подано клопотання про зупинення виконання постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2013 року, розглянувши яке суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого клопотання та відмову в його задоволенні.
Розглянувши заяву про перегляд ухвали суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий адміністративний суд України вбачає підстави для допуску справи до провадження Верховного Суду України, враховуючи таке.
Згідно з положеннями статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів:
1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;
2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
Встановлений статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України перелік підстав для подання заяви про перегляд Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
При цьому, у пункті 1 вказаної статті чітко визначено, що судові рішення в адміністративних справах можуть бути переглянуті виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції лише одних і тих самих норм матеріального права.
Під неоднаковим застосуванням одних і тих самих норм матеріального права необхідно розуміти, зокрема: різне тлумачення змісту і сутності правових норм, на підставі якого зроблено висновок про різний зміст суб'єктивних прав і обов'язків учасників відповідних правовідносин, у тому числі про наявність та обсяг прав і/або обов'язків осіб, які беруть участь у справі; різне застосування правил конкуренції правових норм при вирішенні колізій між ними з урахуванням ієрархії цих правових норм, а також дії норм у часі, просторі та за колом осіб, тобто незастосування закону, який підлягав застосуванню; різне визначення предмета регулювання правових норм, зокрема застосування різних правових норм для регулювання одних і тих самих відносин або поширення дії норми на певні правовідносини в одних випадках і незастосування цієї самої норми до аналогічних відносин в інших випадках, тобто різне застосування закону, який не підлягав застосуванню; різне застосування правил аналогії права чи закону в подібних правовідносинах.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.
Оскільки, зі змісту доданих до заяви судових рішень вбачається неоднакове застосування судом касаційної інстанції у подібних правовідносинах одних і тих самих норм матеріального права, суд дійшов висновку допустити до провадження Верховного Суду України дану справу для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 21 січня 2014 року.
Керуючись статтями 236 - 240 Кодексу адміністративного судочинства України,
Клопотання Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» задовольнити, поновити строк для подання заяви про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 21 січня 2014 року.
Відмовити у задоволенні клопотання про зупинення виконання постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2013 року у справі № 2-а-44040/09/2070.
Допустити до провадження Верховного Суду України справу № 2-а-44040/09/2070 за заявою Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 21 січня 2014 року у справі за позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» про стягнення суми.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та не може бути оскаржена.
Судді О.А. Веденяпін
О.В. Карась
О.А. Моторний
С.Е. Острович
В.П. Юрченко