29 липня 2014 року м. Київ К/800/24111/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Донця О.Є.,
суддів: Логвиненка А.О.,
Мороза В.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2014 року за заявою ОСОБА_2 про зміну способу і порядку виконання рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Рівне про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 06.08.2010 року, залишеним без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2011 року було задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Рівне про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Рівне зробити перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_2 пенсію в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком з 16.03.2010 року.
У листопаді 2013 року ОСОБА_2 звернувся до Рівненського міського суду Рівненської області із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення суду у даній справі, у якій просив змінити спосіб та порядок виконання рішення Рівненського міського суду від 06.08.2010 року в частині зобов'язання управління Пенсійного фонду України в м. Рівне зробити перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_2 пенсію в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком з 16.03.2010 року, на стягнення на користь ОСОБА_2 з управління Пенсійного фонду України в м. Рівне заборгованості з перерахунку пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком за період з 16.03.2010 року в сумі 30943,58грн.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 18.12.2013 року заяву ОСОБА_2 було задоволено. Замінено спосіб і порядок виконання рішення Рівненського міського суду від 06.08.2010 року з зобов'язання управління Пенсійного фонду України в м. Рівне зробити перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_2 пенсію в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком з 16.03.2010 року на стягнення на користь ОСОБА_2 з управління Пенсійного фонду України в м. Рівне заборгованості з перерахунку пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком за період з 16.03.2010 року в сумі 30943,58 грн.
Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2014 року апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Рівне було задоволено. Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 18.12.2013 року - скасовано та постановлено нову ухвалу, якою у задоволенні заяви ОСОБА_2 про зміну способу і порядку виконання рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Рівне про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_2, не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2014 року та залишити в силі ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 18.12.2013 року.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду апеляційної інстанцій постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не надають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судового рішення.
Відповідно до часини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
Підставою для застосування правил цієї норми є обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі: ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, для зміни способу чи порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об'єкта стягнення або з інших причин.
Таким чином, для відстрочення, розстрочення виконання рішення та зміни порядку і способу його виконання є такі підстави: для розстрочення та відстрочення - обставини, що ускладнюють виконання, а для зміни способу і порядку виконання - обставини, які роблять виконання неможливим.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з заявою про зміну порядку та способу виконання рішення суду, посилаючись на зміни у правовому регулюванні порядку виконання судових рішень, боржником за якими є державний орган, якими не передбачено виконання рішень зобов'язального характеру.
Отже, виконання постанови суду можливе, хоча й за певних умов, тому відсутні вищезазначені підстави для зміни способу виконання рішення суду першої інстанції.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що вирішення питання про стягнення коштів як заборгованості з невиплаченої пенсії, яка нарахована на виконання рішення адміністративного суду, відноситься до юрисдикції цивільних судів.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2014 року за заявою ОСОБА_2 про зміну способу і порядку виконання рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Рівне про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О.Є. Донець
А.О. Логвиненко
В.Ф. Мороз