Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 404
Іменем України
13.11.2006
Справа №2-26/15916-2006А
Суддя господарського суду АР Крим Проніна О. Л. розглянувши матеріалиадміністративної справи 13.11.2006р. у судовому засіданні, що почалося о 15:30 за участю секретаря судового засідання Котешко Л. Л.,
За участю представників:
Від позивача - не з'явився
Від відповідачів - 1) Голубєва Н.А., довіреність від 21.01.06 № 01/149
2) Антонова Е.П., довіреність від 01.02.06р.
За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Катеруша О.М., довіреність від 21.08.2006р. №880
За участю прокурора - не з'явився
ухвалив постанову по справі №2-26/ 15916-2006А о 16:15
За позовом Прокурора м. Євпаторії (м. Євпаторія, вул. Гоголя, 5/8) в інтересах держави в особі Євпаторійської міської ради (м. Євпаторія, вул. Леніна, 2)
До відповідачів 1) Фонд майна АРК (м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 17)
2) ОСББ «Кварц» (м. Євпаторія, вул.. Інтернаціональна, 133)
За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ВАТ «Будкомплекс» (м. Євпаторія, вул. Будівельників, 5)
Про визнання незаконним внесення майна до статутного фонду, визнання недійсним наказу Фонду майна АР Крим
Сутність адміністративної справи:
Прокурор звернувся до господарського суду АР Крим в інтересах держави в особі Євпаторійської міської ради з позовною заявою про визнання недійсним Наказу Фонду майна АР Крим № 306 від 29.12.1995р. «Про затвердження акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу орендного підприємства СМУ №3 «Буд комплекс» в частині включення до статутного фонду ВАТ «Буд комплекс» гуртожитку по вул.. Інтернаціональна, 133 в м. Євпаторія.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що вказані гуртожитки, які є об'єктами житлового фонду, вибули з володіння держави у зв'язку з неправомірним включенням їх до цілісного майнового комплексу, що підлягав приватизації, і, відповідно, мають бути витребувані з чужого незаконного володіння відповідача ОСББ «Кварц», м. Євпаторія, та повернені власникові - державі в особі Євпаторійської міської ради.
Відповідач - Фонд майна АР Крим надав у судовому засіданні відзив на позовну заяву, в якому не погоджується з заявленими позовними вимогами на підставі п. 9 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19.06.1992р., який на момент приватизації не містив обов'язок органів приватизації при переутворенні форми власності підприємств передавати в комунальну власність місцевих рад гуртожитки. Фонд майна АР Крим в обґрунтування своїх заперечень посилається також на ст.. 58 Конституції України, яка не передбачає зворотної дії законів в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або відміняють відповідальність особи, а також на судову практику з аналогічних справ.
Відповідач - ОСББ «Кварц» на позовних вимогах заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позов.
У судовому засіданні ВАТ «Будкомплекс» заявив клопотання про зміну процесуального статусу ВАТ «Буд комплекс», тобто про виключення його зі складу відповідачів.
Судом вказане клопотання було задоволене в порядку ст.. 52 КАС України, яка передбачає можливість судом першої інстанції, встановивши, що адміністративний позов звернений не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного відповідача належним відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.
Таким чином ВАТ «Будкомплекс» було вилучено зі складу відповідаів та залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору в порядку ст. 53 КАС України, яка відносить до компетенції суду можливість залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, за власною ініціативою та не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.
У судовому засіданні ВАТ «Будкомплекс» було надано клопотання про закриття провадження по справі в порядку п.1 ч.1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судом вказане клопотання залишено без задоволення з наступних підстав.
Відповідно ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства в тому числі є захист прав, свобод та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Частина 2 вказаної статті передбачає можливість оскарження до адміністративних судів будь-яких рішень, дій чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень.
В данному випадку одним з відповідачів з дійсної справи є саме суб'єкт владних повноважень Фонд майна АР Крим, рішення та дії якого оскаржуються позивачем.
Пункт 4 ст. 50 КАС України передбачає також можливість і юридичних осіб, які не є суб'єктами владних повноважень, бути відповідачами за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень.
Посилання заявника клопотання на те, що завданням адміністративного судочинства є захист прав і інтересів фізичних та юридичних осіб, але не держави, в інтересах якої звернувся прокурор м. Євпаторії в особі Виконавчого комітета Євпаторійської міської ради, спростовується п 3 ст. 17 КАС Укпаїни, яка відносить до компетенції адміністративних судів також вирішення спорів між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень. Тобто адміністративним судом вирішуються також спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом (п.4 ст. 17 КАС Укпаїни).
Це знайшло своє підтвердження у ст. 50 КАС України, відповідно якої позивачами в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), а також суб'єкти владних повноважень.
Ст. 60 КАС України дозволяє прокурору звертатися до адміністративного суду із адміністративними позовами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах. Прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому КАС України та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії адміністративного процесу.
Таким чином вказане клопотання є необгрунтованим і судом не вбачається правових підстав для його задоволення.
13.11.06 р. до господарського суду надійшло клопотання від позивача Виконавчого комітету Євпаторійської міської ради про розгляд справи на розсуд суду за відсутності представника виконкому.
Вказане клопотання судом задоволене.
Слухання справи відкладалося в порядку п. 1 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов наступних висновків.
Наказом Фонду майна АР Крим №26 від 12.10.1995р. «Про прийняття рішення про приватизацію майна державних підприємств, що надані в оренду» Орендне підприємство «Будівельно-монтажне управління №3 «Будкомплекс» перетворено у ВАТ «Будкомплекс». Статутний фонд ВАТ «Будкомплекс» складає 315407000000 карбованців відповідно наказу Фонду майна АР Крим від 29.12.1995р. «Про затвердження акту оцінки цілісного майнового комплексу орендного підприємства «Будівельно-монтажне управління №3 «Будкомплекс». Цим наказом встановлена вартість державної долі, що підлягає приватизації, у статутному фонді ВАТ «Буд комплекс» у розмірі 140534000000 карбованців
Відповідно доданого до вказаного Наказу акту оцінки вартості майна орендного підприємства а також відомості №1 розрахунку вартості будівель, споруд, та передаючих пристроїв невиробничого призначення, до статутного фонду ВАТ «Будкомплекс» увійшов в тому числі гуртожиток на 450 місць, розташований за адресою: м. Євпаторія, вул. Інтернаціональна, 133, вартістю 11415752 тис. карбованців.
Згідно наказу Фонду майна АР Крим №306 від 29.12.1995 та рішення виконавчого комітету Євпаторійської міської ради №335/6 від 22.06.2003 року Євпаторійсьим МБРТІ була проведена правова реєстрація вказаного гуртожитку за ВАТ «Будкомплекс».
17.11.2003 року на засновницьких зборах власників житлових і нежилих приміщень будинку, розташованого у м. Євпаторія по вул.. Інтернаціональній, 133, відповідно до протоколу №1 було ухвалено рішення про створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку по вул.. Інтернаціональній, 133 - ОСББ «Кварц», був затверджений статут ОСББ, вибране правління.
02.12.2003 р. ОСББ «Кварц» було зареєстровано Управлінням сприяння розвитку підприємництва Євпаторійської міської ради, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію.
29.07.2004р. між ОСББ «Кварц» та ВАТ «Будкомплекс» був укладений договір дарування частини будинку, відповідно якого ВАТ «Будкомплекс» безоплатно передало ОСББ «Кварц» у власність частину будинку № 133 по вул.. Інтернаціональній, що належали ВАТ «Будкомплекс».
Вказаний договір був нотаріально посвідчений та зареєстрований в Євпаторійському МБРТІ.
У своїй позовній заяві позивач посилається на те, що відповідачем Фондом майна АР Крим були порушені норми Житлового кодексу України, Закону України «Про приватизацію державного майна» в частині включення гуртожитку до статутного фонду ВАТ «Будкомплекс» в процесі приватизації.
Суд не може погодитися з цим висновком і вважає позовні вимоги необґрунтованими з наступних підстав.
На момент створення ВАТ «Будкомплекс» у 1996 році не існувало можливості передачі гуртожитку до комунальної власності, а також були відсутні будь-які обмеження в частині приватизації гуртожитків, оскільки на той час діяла редакція п. 9 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19.06.1992р. яка містить виключення стосовно гуртожитків: « в разі банкрутства підприємств, зміни форми власності або ліквідації підприємств, установ, організацій, у повному господарському віданні яких перебуває державний житловий фонд, останній (крім гуртожитків) одночасно передається у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських Рад народних депутатів.
Як вбачається зі змісту цієї норми Закону, гуртожитки виключені з числа обєктів державного житлового фонду, що передаються в комунальну власність місцевих рад. Інших норм, що містять обовязок органів приватизації при перетворенні форми власності підприємств передавати в комунальну власність місцевих рад гуртожитки законодавство України, яке діяло на момент створення ВАТ «Будкомплекс» не містило.
Нова редакція п.9 ст. 8 вказаного закону, що передбачає обов'язкову передачу гуртожитків у комунальну власність і не припускає їх приватизації, була викладена лише з 03.03.2005р № 2453-ІV.
Таким чином вона не підлягає застосуванню на підставі ст. 58 Конституції України та ст. 5 Цивільного Кодексу України, оскільки Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Посилання позивача на ст. 50 Закону України «Про власність» в обгрунтування своїх вимог, яка передбачає право власника вимагати повернення свого майна з чужого незаконного володіння також є необгрунтованим, оскільки в даному випадку позивачу вказане право не належить.
Відповідно договору дарування частки будинку від 29.07.2004р. ВАТ «Будкомплекс» безоплатно передало у власність ОСББ «Кварц» 983/1000 частки будинку під №133 по вул. Інтернаціональній у м. Євпаторія.
На сьогоднішній день вказаний багатоквартирний будинок знаходиться у приватній спільній частковій власності мешканців будинку та ОСББ «Кварц», про що свідчить витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно від 24.07.06р. №11313853, наявний у матеріалах справи.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Відповідно ст.. 55 Закону України «Про власність» власник не може бути позбавлений права на своє майно, крім випадків передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України.
Відповідно ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України за справами з оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративний суд має перевіряти, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації .
Приймаючі до уваги вищенаведені принципи, встановлені кодексом адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та не може погодитись із ними.
Відповідно Роз'ясненням Президії Вищого арбітражного суду України N 02-5/35 від 26.01.2000 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.
Відповідно п. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести суду ти обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог або заперечень.
Згідно п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оцінивши в сукупності представлені докази, наявні в матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Вступна та резолютивна частини постанови оголошені у судовому засіданні 13.11.2006р.
Повний текст постанови складений та підписаний у порядку ст. 160, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України 20.11.2006р.
Приймаючі до уваги викладене, керуючись п. 4 ст. 157, ст. ст. 158, 159, 160, 161- 163, п. 4 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Судом роз'яснено сторонам положення ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно якої Постанова суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, Постанова вступає в закону силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дійсну Постанову направити на адресу сторін рекомендованою кореспонденцією.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Проніна О.Л.