Провадження № 22-ц/774/6964/14 Справа № 200/10777/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Шевцова Т. В. Доповідач - Черненкова Л.А.
Категорія 72
04 серпня 2014 року м. Дніпропетровськ
Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Черненкової Л.А.
суддів - Петешенкової М.Ю., Дерев'янка О.Г.
при секретарі - Видюкової Ю.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпропетровської міської ради в особі комунального підприємства «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» Дніпропетровської міської ради на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 жовтня 2013 року по справі за заявою Бабушкінської районної у місті Дніпропетровську ради, яка діє в інтересах територіальної громади Бабушкінського району м. Дніпропетровська про визнання спадщини відумерлою, -
02 серпня 2013 року Бабушкінська районна у місті Дніпропетровську рада, яка діє в інтересах територіальної громади Бабушкінського району м. Дніпропетровська звернулися до суду із вказаною заявою, за якою просили суд визнати відумерлою спадщину, що залишилась після померлої особи ОСОБА_2, за адресою: АДРЕСА_1; передати у власність територіальної громади Бабушкінського району (комунальну власність) Бабушкінської районної у місті Дніпропетровську ради зазначене домоволодіння, що належало померлій особі, посилаючись на те, що домоволодіння, а саме 37/100 (згідно інформаційної довідки з Реєстру прав на нерухоме майно), по АДРЕСА_1 перебувало у власності ОСОБА_2. 31 жовтня 1973 року ОСОБА_2 розлучився з дружиною. 13 грудня 1973 року згідно рішення суду ОСОБА_2 став власником 45/100 частини домоволодіння по АДРЕСА_1. ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Після його смерті відкрилась спадщина. До теперішнього часу спадкоємці зазначене домоволодіння не переоформили, що може вказувати на відсутність спадкоємців за заповітом і за законом. Згідно рішення Дніпропетровської міської ради від 18.02.2004 року № 18/15 «Про обсяг і межі повноважень районних у місті рад та їх виконавчих органів», районна у місті рада звертається до суду із заявами про визнання спадщини відумерлою.
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 жовтня 2013 року ухвалено: заяву Бабушкінської районної у місті Дніпропетровську ради, яка діє в інтересах територіальної громади Бабушкінського району м. Дніпропетровська - задовольнити; визнати спадщину, що відкрилась після смерті ОСОБА_2, яка складається з 37/100 частини домоволодіння АДРЕСА_1, відумерлою; передати 37/100 частини домоволодіння АДРЕСА_1, у комунальну власність територіальній громаді Бабушкінського району м. Дніпропетровська Бабушкінської районної у місті Дніпропетровську ради.
В апеляційній скарзі Дніпропетровська міська рада в особі комунального підприємства «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» Дніпропетровської міської ради, яка не приймала участі у справі, однак вважає, що рішенням суду порушуються їх права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким визнати спадщину, яка залишилась після смерті ОСОБА_2, яка складається з 37/100 частини домоволодіння АДРЕСА_1, - відумерлою та передати 37/100 частини домоволодіння АДРЕСА_1 у комунальну власність територіальної громади міста Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради, посилаючись на порушення судом норм чинного законодавства та встановленого у місті порядку.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах та межах вимог, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.
Задовольняючи заяву Бабушкінської районної у місті Дніпропетровську ради, яка діє в інтересах територіальної громади Бабушкінського району м. Дніпропетровська, районний суд виходив з того, що відповідно до свідоцтва про смерть від 03 жовтня 1996 року виданого відділом реєстрації актів громадського стану виконкому Бабушкінської районної ради народних депутатів м. Дніпропетровська, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, про що вчинено актовий запис про смерть від 25 вересня 1996 року № 1712. Рішенням народного суду Бабушкінського району м. Дніпропетровська від 13 грудня 1973 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ домоволодіння було проведено розподіл 51/100 частини домоволодіння по 1\2 частині кожному. Відповідно до інформаційної довідки з реєстру прав власності на нерухоме майно від 24 липня 2013 року № 6782436 виданою реєстраційною службою Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, право власності на 37/100 частини домоволодіння АДРЕСА_1 зареєстровано за гр. ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 06 жовтня 2003 року, виданого виконавчим комітетом Бабушкінської районної ради, яке видано замість рішення суду від 13.12.1973 року. Згідно інформаційної довідки від 19 вересня 2013 року № 4755 Сьомої дніпропетровської державної нотаріальної контори, спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не заведена. Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на 37/100 частини домоволодіння АДРЕСА_1 та до теперішнього часу спадкоємців не виявлено, домоволодіння ніхто не займає. Таким чином, спадщина, що відкрилася після смерті ОСОБА_2, що складається з 37/100 частини домоволодіння АДРЕСА_1, ніким не прийнята і має бути визнана відумерлою з передачею у комунальну власність Бабушкінській районній у місті Дніпропетровську ради, яка діє в інтересах територіальної громади Бабушкінського району м. Дніпропетровська
Судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції.
Суд першої інстанції неправильно визначив спірні правовідносини та неправильно застосував норми матеріального права, без належного з'ясування обставин справи, які мають істотне значення для вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Спір вирішено судом першої інстанції на підставі ЦК України, з чим повністю погодитися не можна, оскільки до відносин спадкування правила ЦК України (книга 6 Спадкове право, ст. ст. 1216 - 1308) застосовуються, якщо спадщина відкрилась до цієї дати, але не була прийнята ніким із спадкоємців (пункти 1, 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України). У випадках відкриття спадщини до 1 січня 2004 року необхідно застосовувати чинне на час її відкриття законодавство, а саме відповідні норми ЦК УРСР (ст. ст. 524 - 564).
Згідно з п. 1 роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року N 7 "Про судову практику у справах про спадкування" спадкові відносини регулюються Цивільним кодексом України, законами України від 2 вересня 1993 року "Про нотаріат", від 23 червня 2005 року "Про міжнародне приватне право", іншими законами, а також прийнятими відповідно до них підзаконними нормативно-правовими актами. Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.
Часом відкриття спадщини є день смерті ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.
Звертаючись з заявою про визнання спадщини відумерлою, заявник посилався на норму статті 1277 ЦК України 2003 року.
Заяви про визнання спадщини відумерлою розглядаються в порядку глави 9 розділу 2 ЦПК України, зокрема, справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб (ч. 4 ст. 235 ЦПК України), однак заявником не зазначено заінтересованих осіб у своїй заяві.
Судом першої інстанції не враховані вимоги щодо обов'язкової участі заявника при розгляді справи про визнання спадщини відумерлої (стаття 277 ЦПК України).
Положення ст. 1277 ЦК України про те, що у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою, застосовується лише до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло з набранням чинності ЦК України - з 1 січня 2004 року (ст. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).
У разі відкриття спадщини до 1 січня 2004 року застосовується чинне на той час законодавство, зокрема відповідні правила ЦК Української РСР.
Суд першої інстанції не врахував, що Цивільним кодексом Української РСР 1963 року не передбачено визнання спадщини відумерлою.
Заява про визнання майна безхазяйним в порядку статті 137 ЦК Української РСР не заявлялася.
У справах про визнання спадщини відумерлою слід звернути увагу на застосування абз. 2 п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, відповідно до якого правила ст. 1277 ЦК про відумерле майно застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності ЦК.
Зазначені положення застосовуються, якщо спадщина не перейшла до держави в порядку, передбаченому ст. 555 ЦК УРСР.
У зв'язку із чим необхідно перевіряти не тільки ту обставину, що спадкова справа не була заведена, а і у відповідності до вимог статті 549 ЦК УРСР коло спадкоємців та фактичне отримання спадщини.
У заяві про визнання спадщини відумерлою не можуть ставитись вимоги позовного характеру, зокрема, вимоги про передачу спадкового майна у власність територіальної громади. Відповідно до ч. 1 ст. 1277 ЦК суд лише визнає спадщину відумерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування у передбачених законом випадках.
Таким чином, у суду першої інстанції не було підстав для задоволення заяви Бабушкінської районної у місті Дніпропетровську ради, яка діє в інтересах територіальної громади Бабушкінського району м. Дніпропетровська про визнання спадщини відумерлою після смерті ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки в матеріалах справи відсутні докази щодо неотримання спадщини спадкоємцями у відповідності до вимог чинного на час відкриття спадщини законодавства.
Відсутні підстави для передачі 37/100 частини домоволодіння АДРЕСА_1, у комунальну власність територіальній громаді Бабушкінського району м. Дніпропетровська Бабушкінської районної у місті Дніпропетровську ради, оскільки відповідно до вимог ч.1 ст. 6 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» суб'єктом права комунальної власності в Україні є територіальні громади села, селища та міста, а не району в місті.
Рішення суду першої інстанції ухвалено у порушення вказаних вимог закону що є підставою для його скасування відповідно до вимог п.п.1-4 ч.1 статті 309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні заяви про визнання спадщини відумерлою, оскільки вимоги є недоведеними, необґрунтованими та такими, що суперечать вимогам закону, регулюючим вказані правовідносини з вищенаведених підстав.
Вимоги за апеляційною скаргою щодо визнання спадщини, яка залишилась після смерті ОСОБА_2, що складається з 37/100 частини домоволодіння АДРЕСА_1, - відумерлою та передання 37/100 частини домоволодіння АДРЕСА_1 у комунальну власність територіальної громади міста Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради не можуть бути задоволенні, оскільки підстави для визнання спадщини відумерлою судовою колегією не встановлені, а передання спадщини у комунальну власність територіальної громади міста Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради не були предметом розгляду справи суду першої інстанції, оскільки такі вимоги не заявлялись, та, як було зазначено вище, ці вимоги в порядку окремого провадження не розглядаються згідно чинного законодавства.
На підставі ст. 88 ЦПК України ч.5, - якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, то відповідно змінює розподіл судових витрат.
Зважаючи на те, що заявник сплатив судовий збір відповідно до своїх вимог згідно з вимогами закону та у задоволенні вимог за заявою йому відмовлено, то судова колегія вважає, що відсутні підстави для компенсації понесених судових витрат на його користь.
Керуючись ст.ст.303,307, п.п.1-4 ч.1 ст.309, ст.316, ч.1 ст.218 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу Дніпропетровської міської ради в особі комунального підприємства «Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю» Дніпропетровської міської ради - задовольнити частково.
Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 жовтня 2013 року - скасувати з ухваленням нового рішення.
Відмовити у задоволенні заяви Бабушкінської районної у місті Дніпропетровську ради, яка діє в інтересах територіальної громади Бабушкінського району м. Дніпропетровська про визнання спадщини відумерлою.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді