05 серпня 2014 року Справа № 910/18552/13
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Васищак І.М. і Харченко В.М.
розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк", м.Київ
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2014
зі справи № 910/18552/13
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Офіс лайн", м.Київ (далі - Товариство)
до публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк", м.Київ (далі - Банк)
про стягнення суми.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
позивача - Євсєєва М.В.;
відповідача - Савицька С.С.
У вересні 2013 року Товариство звернулося з позовом, згідно з яким просило стягнути з Банку неустойку в розмірі 14647788,04грн. - подвійної орендної плати за користування приміщенням у період з 25.02.2012 по 16.07.2012 року.
Рішенням господарського суду міста Києва від 18.11.2013 у справі № 910/18552/13 (суддя Спичак О.М.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2014 (колегія суддів у складі: суддя Сулім В.В. - головуючий, судді Тищенко А.І. і Авдеєв П.В.), позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача 14647726,11грн. подвійної орендної плати. В іншій частині позову відмовлено.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Банк просить скасувати рішення суду першої інстанції від 18.11.2013, постанову апеляційного суду від 23.04.2014 та прийняти нове рішення, яким в задоволені позову відмовити. Скарга мотивована тим, що судові рішення попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України знаходить підстави для часткового задоволення касаційної скарги.
Відповідного висновку суд дійшов на підставі такого.
Як встановлено судами, 01.03.2009 товариством з обмеженою відповідальністю "Джеррад Україна" (орендар, первісний кредитор) та відкритим акціонерним товариством "ВіЕйБі БАНК" (у подальшому перейменоване на публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк") (суборендар) був укладений договір суборенди (далі - Договір), згідно з умовами п. 1.1 якого орендар передає суборендареві для цілей розміщення офісу суборендаря за плату та на строк, встановлений у Договорі, нежитлове приміщення загальною площею 1624,56 кв. метра, яке розташоване на першому, третьому та четвертому поверхах будинку, що міститься за адресою: м.Київ, вул.Дегтярівська, 21, літ. "Г" (далі - нежитлове приміщення).
Відповідно до пунктів 1.5, 1.6 Договору приміщення передається орендарем та приймається суборендарем за актом приймання-передачі, що складається відповідно до додатку (Б) Договору. Акт приймання-передачі підписується уповноваженими представниками сторін і з моменту його підписання вважається додатком до цього договору та його невід'ємною частиною. Згідно з актом приймання-передачі орендарем було передано суборендарю нежитлове приміщення. Повернення суборендарем приміщення оформлюється двостороннім актом приймання-передачі, який буде складений у відповідності з додатком (В).
Пунктами п. 2.1.2, 2.1.3 Договору визначено строк суборенди, який становив 2 роки та 360 днів і завершувався 24 лютого 2012 року.
Відповідно до п. 2.2.1 Договору, з урахуванням змін внесених до нього додатковою угодою від 30.03.2009 № 2, розмір орендної плати визначався за такою формулою:
- орендна плата = (Орендна ставка КІ) х Площа приміщення + ПДВ (20%), де К1 - співвідношення курсу встановленого НБУ гривні до долара США на перше число місяця, за який встановлюється орендна плата до курсу гривні до долара США на дату укладання Договору (1 долар США дорівнює 7,70 гривень ). На дату укладання Договору К1=1;
- орендна ставка за перший місяць суборенди за цим договором становить 945,37 грн. без ПДВ, ПДВ - 20 %, разом - 1 134,44грн. без урахування відшкодування за орендні платежі;
- орендна ставка за кожен наступний місяць суборенди за цим договором становить 788,52 грн., ПДВ - 788,52 грн., ПДВ - 20 % 157,50грн., разом 946,22 грн. за кожен 1 (один) квадратний метр за кожен місяць суборенди без урахування відшкодування за комунальні платежі.
Згідно з пунктами 2.2.3, 2.2.4 Договору, починаючи з наступного за першим місяцем суборенди, орендар щомісячно 1-го робочого дня місяця за який має бути здійснена оплата виставляє суборендарю рахунок на сплату орендної плати, розрахованої за формулою відповідно до п.2.2.1 Договору. Суборендар щомісячно авансом протягом 5 (п'яти) робочих днів місяця, за який проходить оплата, перераховує орендарю орендну плату на підставі Договору та/або на підставі рахунків, виставлених орендарем.
Відповідно до п. 3.6.3 Договору якщо суборендар або будь-яка підпорядкована йому особа продовжує володіти приміщенням або будь-якою його частиною після дати закінчення Договору без письмової угоди про це між орендарем і суборендарем, то суборендар несе відповідальність за всі збитки, заподіяні в результаті цього орендарю. Суборендар і будь-які інші особи, що продовжують володіти приміщенням, вважаються такими, що прийняли на себе обов'язки суборендаря за Договором на основі орендної плати, збільшеної в два рази (далі - подвійна орендна плата), яка розраховується з орендної плати за договором. Подвійна орендна плата обчислюється щоденно і оплачується щомісячним авансом за кожен подальший місяць утримання приміщення до 10-го числа кожного місяця. У будь-якому випадку внесення суборендарем подвійної орендної плати і ухвалення її орендарем після дати закінчення слід вважати ультра-активною дією договору суборенди і не є продовженням терміну суборенди або наданням суборендареві або іншій особі права користування приміщенням, за виключенням випадків коли сторони уклали про це письмову угоду.
Судами також встановлено, що, незважаючи на закінчення строку дії Договору, Банк продовжував користування приміщенням без підписання відповідної письмової угоди про це з орендарем.
У цьому зв'язку 27.02.2012 орендар звернувся до суборендаря з вимогою, що була ним отримана 05.03.2012, в якій просив негайно повернути суборендоване приміщення згідно з умовами Договору та здійснити оплату неустойки у розмірі подвійної плати за користування приміщенням за час прострочення. Однак Банк залишив вимогу орендаря без задоволення та, всупереч вимогам розділу 3.5 Договору, не повернув приміщення орендарю і, відповідно, не підписав акта приймання-передачі про повернення суборендованого майна, у зв'язку з чим 16.07.2012 первісним кредитором було здійснено примусове виселення Банку з приміщення.
27.07.2012 Товариством (новий кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю "Джеррад Україна" (первісний кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги, згідно з умовами п. 1.1 якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги у розмірі 14647788,04грн. як неустойку за порушення Банком зобов'язання щодо повернення орендованого приміщення згідно з Договором.
Відповідно до п. 1.3 Договору новий кредитор одержав право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника реального та належного виконання всіх зобов'язань за Договором та чинного законодавства, що існують на момент укладення даного договору та/або з'являються відповідно до його умов в майбутньому.
У цьому зв'язку 12.06.2013 Товариством направлено Банку цінним листом повідомлення про відступлення права вимоги в зобов'язанні за Договором із зазначенням реквізитів нового кредитора.
Наполягаючи на задоволенні позовних вимог, Товариство вказувало на те, що Банком було порушено зобов'язання щодо повернення приміщення первісному кредитору у визначений Договором строк, а також не здійснено оплату неустойки за період з 25.02.2012 по 16.07.2012, у зв'язку з чим з нього підлягає до стягнення грошова сума, нарахована на підставі п. 3.6 Договору в розмірі 14647788,04 грн.
Погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, апеляційний суд підтвердив правильність висновків останнього про те, що відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором, своєчасно не повернув орендоване приміщення, що відповідно до статті 785 ЦК України давало підстави для стягнення з нього неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
З такими висновками судів в повній мірі погодитись не можна.
Відповідно до частини другої статті 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, і ця обставина була встановлена судами, умовами договору суборенди сторони передбачили такий порядок повернення суборендарем приміщення, згідно з яким мав бути складений двосторонній акт приймання-передачі за формою, що була обумовлена сторонами у додатку до договору.
У цьому зв'язку, погоджуючись з поясненнями позивача про те, що відповідач, незважаючи на закінчення строку дії договору суборенди, орендованого приміщення не звільнив, суди не зазначили, які саме надані за справою докази на їхню думку свідчать про те, що позивач пропонував, а відповідач відмовився підписати акт приймання-передачі орендованого приміщення у відповідності до пункту 1.6 Договору, а також про те, що в період з 25.02.2012 по 16.07.2012 включно відповідач продовжував фактично безоплатно використовувати відповідне майно у власних інтересах.
Посилання судів на сам лише акт комісії від 13.07.2012 як на доказ, що мав підтвердити факт незаконного використання відповідачем приміщення поза межами дії договору оренди, не можна визнати достатнім для певних висновків з наведеного питання, оскільки в даному випадку попередні судові інстанції, як це вбачається із змісту прийнятих ними рішень, всупереч вимогам ст.ст.47, 43 ГПК України дослідили цей доказ поверхово, зокрема не з'ясували: коли, де, якою саме комісією та у якому складі був підписаний цей акт; які саме обставини посвідчуються цим актом відповідно до його змісту; чи був поставлений до відома відповідач щодо складання акта; чи дійсно цей документ дає підстави вважати, що відповідач займав приміщення на дату складання акта та, як наслідок, чи можна надати цьому документу доказового значення та покласти його поряд з іншими доказами в основу судового рішення.
Таким чином, сукупність наведеного дає підстави вважати, що попередні судові інстанції обставини справи дослідили неповно та дійшли передчасного висновку про наявність підстав для задоволення позову, що дає підстави для скасування прийнятих ними рішень та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
У ході такого розгляду суду належить врахувати наведене, з'ясувати дійсність тих обставин, на які посилається кожна з сторін у своїх поясненнях по справі та дослідити надані за справою докази. На підставі поданих, а за необхідності і додатково витребуваних доказів встановити фактичні обставини справи і в залежності від встановленого прийняти таке рішення, яке знаходилося б у повній відповідності з нормами матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
1.Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" задовольнити частково.
2.Рішення господарського суду міста Києва від 18.11.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2014 зі справи № 910/18552/13 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Суддя В.Селіваненко
Суддя І.Васищак
Суддя В.Харченко