29 липня 2014 року Справа № П-6/94-13/60
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т.Б. Дроботової - головуючого Н.О. Волковицької, Л.І. Рогач
за участю представників:
прокурораКузнецова Ю.В., посв. № 023135
позивачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно)
позивачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно)
відповідача не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно)
третіх осібне з'явилися (про час та місце судового засідання повідомлений належно)
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора Львівської області
на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 12.05.2014
у справі№ П-6/94-13/60 Господарського суду Івано-Франківської області
за позовомПрокурора Івано-Франківської міжрайонної природоохоронної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства охорони навколишнього природного середовища України в особі Карпатського національного природного парку
доПублічного акціонерного товариства "МТС Україна"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача
Ворохтянська селищна рада
третя особа,яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача
Товариство з обмеженою відповідальністю "І.К.Ініціатива"
прозвільнення та повернення за належністю самовільно зайнятої земельної ділянки, зобов'язання привести земельну ділянку в належний для використання стан, стягнення 1860,29 грн. збитків
Прокурор звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Міністерства охорони навколишнього природного середовища України в особі Карпатського національного природного парку з позовом до Закритого акціонерного товариства "Український мобільний зв'язок" про зобов'язання привести у придатний до використання стан самовільно зайняту земельну ділянку Карпатського національного природного парку площею 0,0117 га в кварталі 21 виділ 1 Татарівського ПОНДВ, звільнення її та повернення за належністю Карпатському національному природному парку та про стягнення 1860,29 грн. збитків на користь фонду охорони навколишнього природного середовища Ворохтянської селищної ради. Позов вмотивовано неправомірністю використання земель природно-заповідного фонду України під обслуговування об'єкту комунікацій без наявності відповідних правовстановлюючих документів, приписами статей 7, 11 Закону України "Про природно-заповідний фонд", статті 125 Земельного кодексу України, статей 47, 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".
Відповідач відхилив позов, зазначивши, що позов подано прокурором в інтересах особи, яка не уповноважена державою здійснювати функції у спірних правовідносинах; перевірку дотримання вимог земельного законодавства проведено з порушенням встановленого порядку; матеріалами справи не доведено знаходження об'єкту комунікацій на землях Карпатського національного природного парку.
26.04.2010 відповідач повідомив про своє перейменування на Приватне акціонерне товариство "МТС Україна".
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 18.02.2014 (суддя Шкіндер П.А.) у задоволенні позову відмовлено через недоведеність позовних вимог.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.05.2014 (судді: Мирутенко О.Л. - головуючий, Гнатюк Г.М., Кравчук Н.М.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з мотивів його законності та обґрунтованості.
Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, заступник прокурора Львівської області подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову та рішення у даній справі скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Касаційну скаргу мотивовано доводами про порушення господарськими судами норм процесуального права, що спричинило прийняття невірного рішення, в порушення статей 4-7, 43 та 105 Господарського процесуального кодексу України суди безпідставно не застосували до спірних правовідносин постанову Ради Міністрів Української РСР № 376 від 03.06.1980, додатком до якої затверджено межі Карпатського національного природоохоронного парку, безпідставно не враховані в якості належного доказу дані геодезичної зйомки спірної земельної ділянки, надані на виконання ухвали суду першої інстанції; не мотивовано причини відхилення наданих у якості доказів місцезнаходження об'єкту відповідача на спірній земельній акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства та акта обстеження земельної ділянки.
Міністерство екології та природних ресурсів України надіслало письмові пояснення, за змістом яких Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, в інтересах якого подано позов, перебуває в процесі припинення, а Міністерство екології та природних ресурсів України не залучено до участі у справі в якості співпозивача чи третьої особи, у зв'язку з чим просить зупинити розгляд справи до призначення Голови комісії з проведення реорганізації Міністерства охорони навколишнього природного середовища України.
Судова колегія зазначає, що Указом Президента України від 09.12.2010 № 1085/2010 передбачено утворити Міністерство екології та природних ресурсів України, Державну екологічну інспекцію України, Державну службу екології та надр України, реорганізувавши Міністерство охорони навколишнього природного середовища України; відповідні процесуальні наслідки реорганізації організацій та порядок їх застосування визначено статтею 25 Господарського процесуального кодексу України. Надані Міністерством екології та природних ресурсів України пояснення не містять клопотання про застосування статті 25 Господарського процесуального кодексу України на стадії касаційного перегляду справи та доказів настання відповідних обставин; також судова колегія не вбачає обставин неможливості розгляду поданої касаційної скарги з наведених у поясненнях підстав.
Представник відповідача у судовому засіданні від 15.07.2014 заперечив проти доводів касаційної скарги, вказавши на законність та обґрунтованість судових рішень, у судове засідання 29.07.2014 не з'явився.
Інші учасники спору не скористалися правом на участь представників у судовому засіданні, не надали відзивів на касаційну скаргу.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення прокурора, присутнього у судовому засіданні, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права при прийняті оскаржуваних судових рішень, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Місцевим господарським судом було встановлено, що спеціалістами Державної інспекції з контролю за використання і охороною земель в Івано-Франківській області на виконання листа Івано-Франківської міжрайонної природоохоронної прокуратури від 03.07.2009 проведено позапланову перевірку по дотриманню вимог земельного законодавства на території Татарівського ПОНДВ Карпатського НПП, за наслідками якої складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства та акт обстеження земельної ділянки від 04.08.2009, за змістом яких відповідач без наявності правовстановлюючих документів, самовільно зайняв земельну ділянку Карпатського НПП площею 0,0117 га. в кварталі 21 виділ 1 Татарівського ПОНДВ та використовує дану самовільно зайняту земельну ділянку для обслуговування об'єкта комунікацій (телекомунаційної вежі та контейнера з технологічним обладнанням). Згідно з розрахунком шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки відповідачем проведеного спеціалістами управління контролю за використанням та охороною земель в Івано-Франківській області згідно з "Методикою визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу відповідач внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки Карпатського НПП площею 0,0117 га природно-заповідному фонду заподіяно шкоду в розмірі 1860,29 грн.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.05.2013 визнано протиправними дії Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель в Івано-Франківській області щодо проведення 04.08.2009 перевірки дотримання вимог земельного законодавства; ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.11.2013 закрито провадження у справі за позовом ПАТ "МТС Україна" до Державної інспекції сільського господарства в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій по складанню акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 04.08.2009, акта обстеження земельної ділянки від 04.08.2009, розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки від 05.08.2009, а також щодо скасування даних актів та розрахунку.
На виконання вимоги ухвали Господарського суду від 23.01.2014 представник Івано-Франківської міжрайонної прокуратури з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері 04.02.2014 спільно із спеціалістом Державного підприємства "Карпатське підприємство геодезії, картографії та кадастру" та працівником Карпатського національного природного парку здійснено виїзд в смт. Ворохта, де проведено встановлення місцезнаходження земельної ділянки. Встановлення місцезнаходження земельної ділянки проводилось за допомогою спеціального пристрою GPS - приймача спеціалістом Державного підприємства "Карпатське підприємство геодезії, картографії та кадастру". Працівник Карпатського Національного природного парку вказав на територію (земельну ділянку), яка згідно з правовстановлюючими документами (державний акт І-ІФ№001505 від 29.12.2001 на право постійного користування земельною ділянкою) належить Карпатському національному парку та знаходиться в кварталі 21 виділі 1 Татарського ПОНДВ згідно з матеріалами лісовпорядкування.
Також суд першої інстанції дослідив договір резервування земельної ділянки № Р-855/08-06242 від 25.12.2007, укладений Ворохтянською селищною радою та Закритим акціонерним товариством "Український мобільний зв'язок".
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд вказав, що надані на підтвердження позову матеріали не є переконливими доказами у справі, оскільки не доводять факту самовільного зайняття та використання земельної ділянки 0,0117, а договір резервування земельної ділянки є підставою для виникнення для сторін взаємних цивільних прав та обов'язків, оскільки його зміст не суперечить законодавству; висновки адміністративного суду про протиправність дій Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель в Івано-Франківській області щодо проведення 04.08.2009 перевірки дотримання вимог земельного законодавства унеможливлюють прийняття в якості належних доказів актів, складених за наслідками відповідної перевірки.
Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції, натомість, вказав, що позивач та прокурор не довели суду належними та допустимими доказами наявність належного відповідачу об'єкта комунікації на земельній ділянці, що належить Карпатському національному природному парку, та завдання відповідних збитків, позаяк надана суду Відділом Держземагентства у місті Яремче Івано-Франківської області довідка без номера та дати з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем) станом на 01.01.2014 про земельну ділянку Карпатського національного природного парку свідчить лише про те, що на території Ворохтянської селищної ради обліковується земельна ділянка площею 10881,2279 га земель природно-заповідного фонду, а не про належність спірної земельної ділянки до земель Карпатського національного природного парку, при цьому суд враховує позицію Ворохтянської селищної ради щодо приналежності спірної земельної ділянки.
Судова колегія зазначає, що за статтею 1 Закону України "Про державний контроль за використанням і охоронною земель", самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочинну щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
За приписами статті 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за, зокрема, самовільне зайняття земельних ділянок.
Стаття 152 Земельного кодексу України визначає, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянко, і відшкодування заподіяних збитків.
Статтею 16 Земельного кодексу Української РСР (чинного на час створення Карпатського національного природного парку) передбачалось надання земельних ділянок у користування в порядку відведення на підставі постанови Ради Міністрів УРСР або рішення виконавчих комітетів відповідних Рад народних депутатів у порядку, встановленому законодавством Союзу РСР і Української РСР.
Постановою Верховної Ради Української РСР "Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР" від 18 грудня 1990 року передбачалось, що громадяни, установи, підприємства, організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними в установленому порядку прав власності на землю або землекористування.
Як за статтею 23 Земельного кодексу Української РСР (1990 року), так і за статтею 125 Земельного кодексу України право постійного користування землею посвідчується державними актами, що видаються та реєструються у встановленому порядку. Пунктами 1.12 та 1.13 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах № 43 від 04.05.1999 (чинної на час виникнення спірних правовідносин), передбачено складання державного акта на право постійного користування після визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженою відповідною технічною документацією.
За результатами виконаних робіт з перенесення в натуру (на місцевість) або відновлення всіх поворотних точок та кадастрової зйомки земельної ділянки складається кадастровий план, на який наносяться елементи, наведені в пункті 2.6 зазначеної вище Інструкції, а за пунктом 2.8 цієї Інструкції на плані земельної ділянки в бланку державного акта ці елементи відтворюються (за винятком елементів, зазначених у абзацах 5, 6, 8 пункту 2.6 Інструкції.
З матеріалів справи вбачається, що позов подано на захист, зокрема, права постійного користування земельною ділянкою Карпатського національного природного парку. Карпатський національний природний парк, який згідно зі статтею 3 Закону України "Про природно-заповідний фонд" відноситься до об'єктів природно-заповідного фонду, створено постановою Ради Міністрів Української РСР від 03.06.1980 № 376; межі парку затверджено додатком до цієї постанови.
Також матеріали справи містять Державний акт на право постійного користування землею № І-ІФ№001505 від 29.12.2001, виданий Карпатському національному природному парку, із планом зовнішніх меж землекористування.
На підтвердження місцезнаходження комунікаційного об'єкту до матеріалів справи надано дані встановлення місцезнаходження земельної ділянки, що проводилось за допомогою спеціального пристрою GPS - приймача спеціалістом Державного підприємства "Карпатське підприємство геодезії, картографії та кадастру".
Вирішуючи спір, господарські суди попередніх інстанцій жодним чином не спростували докази, надані у підтвердження права постійного користування Карпатського національного природного парку та місця перебування спірного об'єкту; вказуючи на недоведеність порушеного права, на захист якого подано позов, суд апеляційної інстанції не зазначив, які ж докази в такому разі він вважає належними та допустимим для підтвердження змісту речового права позивача, натомість врахував при вирішенні спору позицію третьої особи, не вимагаючи жодних доказів на її підтвердження.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди попередніх інстанцій, розглядаючи справу, всупереч положенням статей 43, 101, 105 Господарського процесуального кодексу України не розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі істотні обставини справи в їх сукупності, не проаналізували належним чином спірні правовідносини, зміст прав та зобов'язань сторін відповідно до приписів чинного законодавства, не надали оцінку наявним у справі доказам, порушили принципи рівності та змагальності сторін у судовому процесі.
Допущені порушення процесуальних норм унеможливлюють встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для вирішення даного спору. З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України, постанову та рішення у даній справі слід скасувати, направивши справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.
Під час нового розгляду справи господарським судам слід врахувати вищенаведене та вирішити спір у відповідності до вимог чинного законодавства.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Заступника прокурора Львівської області задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.05.2014 у справі № П-6/94-13/60 Господарського суду Івано-Франківської області та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.02.2014 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до Господарського суду Івано-Франківської області.
Головуючий Т. Дроботова
Судді: Н. Волковицька
Л. Рогач