Провадження № 1-КП/200/518/14 Справа № 200/11312/14-к
ІМ'ЯМ УКРАЇНИ
25 липня 2014 року м. Дніпропетровськ
Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого-судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
розглянувши у судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні за №12013040640007698 за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, маючого на утриманні трьох неповнолітніх дітей, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України,-
ОСОБА_4 , згідно судового рішення № 2-1764/03 від 30.10.2003 року, виданого Баглійським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, був зобов'язаний щомісячно сплачувати аліменти на утримання неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , до їх повноліття на користь її матері ОСОБА_8 у розмірі 500 гривень щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму доходів громадян на дітей відповідного віку, починаючи від дня пред'явлення заяви до суду, тобто з 18.09.2003 року. Однак, ОСОБА_4 достовірно знаючи про своє зобов'язання відповідно ст. ст. 150, 152, 155 Сімейного кодексу України надавати малолітнім дітям систематичну матеріальну допомогу, ігнорував загальноприйняті норми, що гарантують нормальний розвиток, виховання та здоров'я дитини, від сплати аліментів встановлених судовим рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області № 2-1764/03 від 30.10.2003 року, незважаючи на попередження державного виконавця про кримінальну відповідальність за ст. 164 КК України, злісно ухилявся.
В наслідок чого у ОСОБА_4 за період з жовтня 2010 року по червень 2014 року виникла заборгованість по аліментам у сумі 42906,34 грн., що перевищує суму виплат за шість місяців відповідних платежів.
Загальна заборгованість ОСОБА_4 по сплаті аліментів на користь потерпілої ОСОБА_8 на червень 2014 роу складає 95754,99 гривень.
У судовому засіданні ОСОБА_4 свою провину в інкримінованому кримінальному правопорушенні визнав повністю та пояснив, що дійсно від шлюбу з ОСОБА_8 в них народилась донька ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . З 2003 року вони з ОСОБА_8 стали мешкати окремо та у 2004 році розлучились. Згідно судового рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області № 2-1764/03 від 30.10.2003 року, він був зобов'язаний щомісячно сплачувати аліменти у розмірі 500 гривень на утримання дітей, до їх повноліття на користь матері ОСОБА_8 з 18.09.2003 року. До жовтня 2010 року він періодично сплачував аліменти, а потім перестав сплачувати, оскільки не був працевлаштований і станом на червень 2014 року виникла заборгованість по аліментам на загальну суму 95754,99 грн.
Вина ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується зібраними доказами у їх сукупності.
Копією виконавчого листа № 2-1764/03 від 30.10.2003 року. (а.с. 11).
Постановою про відкриття виконавчого провадження від 03.08.2009 р (а.с. 12)
Попередженням ОСОБА_4 державним виконавцем про кримінальну відповідальність за злісне ухилення від сплати аліментів (а.с. 13)
Розрахунком заборгованості, згідно якого у ОСОБА_4 виникла заборгованість по аліментам на загальну суму 95754,99 грн. (а.с. 14,31-32)
Відповідно до ст. 349 КПК України, інші докази, подані на підтвердження події кримінального правопорушення, винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення не досліджені в судовому засіданні, у зв'язку з визнанням їх дослідження недоцільним, оскільки ОСОБА_4 повністю визнав свою вину в інкримінованому йому органом досудового розслідування кримінальному правопорушенні, погоджується з кваліфікацією вчиненого ним діяння, прокурор не висловив жодних заперечень щодо встановлених обставин та фактичні обставини справи ніким не оспорюються.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що умисні дії ОСОБА_4 , які виразилися в злісному ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліменти), правильно кваліфіковані за ст. 164 ч. 1 КК України.
При призначенні обвинуваченому покарання, суд приймає до уваги, що злочин скоєний ОСОБА_4 віднесений до категорії невеликої тяжкості, а також особу обвинуваченого, який раніше не судимий, за місцем мешкання характеризується задовільно, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває. До обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого, суд відносить щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.
Приймаючи до уваги викладене, суд вважає що виправлення ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства, у зв'язку з чим вважає за необхідне призначити йому покарання у вигляді обмеження волі та звільнити його від відбування покарання з випробуванням, а також з покладенням на нього обов'язків, передбачених п. 3 ст. 76 КК України..
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 369-371, 373-376 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушенні, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України та призначити йому покарання у вигляді 1 року обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання, якщо він протягом 1 року іспитового строку не скоїть нового злочину.
Відповідно до п. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов'язки повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання.
На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Дніпропетровської області, через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська, протягом 30 днів з дня його проголошення.
Суддя Бабушкінського районного
суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1