Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
Від "29" липня 2014 р. Справа № 906/794/14
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Ляхевич А.А. ,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність №708 від 06.06.2014 р.,
від відповідача: не з'явився;
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (м.Житомир)
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (м.Житомир)
про стягнення 14655,47 грн.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (м.Житомир) звернувся до господарського суду Житомирської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (м.Житомир) про стягнення 14655,47 грн.
Ухвалою господарського суду Житомирської області від 12.06.2014 р. порушено провадження у справі №906/794/14, розгляд справи призначено на 17.07.2014 р. та зобов'язано сторони надати суду докази на підтвердження своїх вимог та заперечень.
24.06.2014 р. на адресу суду повернулася неврученою ухвала господарського суду Житомирської області від 12.06.2014 р. по справі № 906/794/14, яка направлялася на адреси відповідача (10002, АДРЕСА_1; 10000, АДРЕСА_2) з відмітками поштових відділень щодо причин повернення: "за закінченням терміну зберігання".
Зважаючи на неявку представника відповідача в засідання 17.07.2014р., для надання відповідачу можливості реалізувати принцип змагальності, забезпечення участі в судовому засіданні, враховуючи також необхідність подання додаткових доказів з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, розгляд справи відкладено судом на 29.07.2014р.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. На виконання вимог ухвали суду від 17.07.2014р. надав обґрунтований розрахунок суми пені та довідку, в якій повідомляє, що станом на 29.07.2014р. заборгованість відповідача за договором оренди №1 від 01.10.2013р. не змінилась та складає 13637,36грн.
Представник відповідача для участі в судовому засіданні не прибув.
17.07.2014р. судом за електронним запитом сформовано спеціальний витяг з ЄДРПОУ на відповідача, згідно якого місцем проживання фізичної особи-підприємця вказано: 10002, АДРЕСА_1
28.07.2014р. та 30.07.2014р. на адресу суду повернулася неврученою ухвала господарського суду Житомирської області від 17.07.2014р. про відкладення розгляду справи №906/794/14 на 29.07.2014р., яка направлялася рекомендованою кореспонденцією відповідачу на адреси: 10002, АДРЕСА_1; 10014, АДРЕСА_2; з довідками поштових відділень щодо причин повернення: "за закінченням терміну зберігання".
Тобто, судом вживались всі необхідні заходи щодо належного повідомлення відповідача про розгляд справи, дату, час та місце судових слухань: ухвали суду надсилались ФОП ОСОБА_3, проте, адресовані відповідачу рекомендовані з повідомленням про вручення листи з ухвалами суду повернулись на адресу суду неврученими з довідкою поштового відділення щодо причин повернення: "За закінченням терміну зберігання" (а.с.30-37; 45-48).
Згідно роз'яснень, наданих Вищим господарським судом України у п.3.9 Постанови Пленуму ВГС України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", згідно яких розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Як зазначено у п.3.9.1 вищезазначеної Постанови Пленуму ВГСУ, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. Там же зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
При цьому, жодних письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності представника відповідача в судових засіданнях до суду не надходило.
Відповідно до абз.1 п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011р. №18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи наведене, а також, запобігаючи невиправданому затягуванню розгляду спору по справі з огляду на встановлений ст.69 ГПК України строк вирішення спору та зважаючи на приписи ст.75 ГПК України, зважаючи, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалася обов'язковою, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 29.07.2014р. за відсутності представника відповідача та за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд
Як вбачається з матеріалів справи, 01 жовтня 2013 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (орендодавець, позивач) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (орендар, відповідач) укладено договір оренди №1 (а.с. 8-12), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне володіння та користування на умовах оренди офісне та складське приміщення, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 110 м.кв. (п.1.1 договору).
Згідно п.2.1. договору, вступ орендаря у володіння та користування об'єктом оренди настає одночасно з підписанням сторонами Акту про його прийом-передачу.
Термін оренди становить 2 (два) роки з моменту прийняття орендарем об'єкту оренди за Актом прийому-передачі.
Відповідно до п.4.1 договору, за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, у розмірі 6000,00 грн. за кожен місяць терміну оренди (комунальні послуги сплачуються окремо).
Пунктом 4.2. договору сторони встановили, що орендна плата сплачується шляхом перерахування суми, зазначеної у п.4.1 цього договору на поточний рахунок орендодавця щомісячно, не пізніше 10 числа місяця.
У відповідності до п.5.3.2 орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату на умовах, визначених у розділі 4 договору.
20.03.2014р. між позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду до договору №1 від 01.10.2013р., якою сторони констатували, що станом на 20 березня 2014 року орендар має перед орендодавцем заборгованість зі сплати орендної плати та комунальних платежів за володіння та користування на умовах договору оренди №1 від 01.10.2013р., а саме:
- заборгованість по орендній платі за 15 (п'ятнадцять) календарних днів у січні місяці 2014 року та заборгованість за лютий 2014 року становить 9100,00грн. (дев'ять тисяч сто гривень 00 копійок);
заборгованість по комунальним платежам станом на 28.02.2014 року становить 1948,00грн. (одна тисяча дев'ятсот сорок вісім гривень 00 копійок).
Пунктом 2 Додаткової угоди до договору оренди №1 сторони встановили, що погашення заборгованості у розмірі 11048,00грн. буде здійснюватись частинами, кінцевий графік погашення заборгованості 30 травня 2014 року.
Відповідно до п. 10 додаткової угоди до Договору оренди №1 сторони погодили про скорочення строку оренди і встановили його до 01.06.2014р.
Стаття 11 Цивільного кодексу України визначає, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч.1 ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
За частиною 3 вказаної статті об'єктом оренди може бути, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).
Частиною 6 цієї статті встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
У відповідності до ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріали справи свідчать про те, що свої зобов'язання за договором оренди №1 та додатковою угодою підприємець ОСОБА_3 виконувала неналежним чином, внаслідок чого в неї виникла заборгованість перед позивачем за договором оренди № 1 від 01.10.2013р. у розмірі 8277,36грн. та додатковою угодою до договору оренди №1 від 20.04.2014р. в сумі 5360,00грн.
24.04.2014р. орендар повернув, а орендодавець прийняв з строкового платного користування офісне та складське приміщення, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 110 кв.м., про що свідчить Акт приймання-передачі (повернення) приміщення (а.с.15).
16.05.2014р. позивач направив на адресу відповідача претензію від 12.05.2014р., в якій вимагав погасити заборгованість у розмірі 13637,36грн. до 23.05.2014р. (а.с.17-18). Проте, ФОП ОСОБА_3, відповідних оплат не здійснила, що й стало підставою для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.
Згідно підтверджених поданими до справи доказами розрахунку (а.с.51-52) на день звернення з позовом у справі до суду заборгованість відповідача за договором оренди загалом становила 8277,36грн. та за додатковою угодою до договору оренди №1 від 20.04.2014р. 5360,00грн.
Відповідно до підписаного між ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 акту звіряння розрахунків, сторонами визначено заборгованість відповідача станом на станом на 24.04.2014р. на загальну суму 13637,36грн. (8277,36грн.+ 5360,00грн.) (а.с.16).
Згідно довідки позивача №01/07/14 від 29.07.2014р. заборгованість в сумі 13637,36 грн. погашена відповідачем не була.
Суд зауважує, що акт звірки не є первинним документом бухгалтерського обліку в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" та не може підтверджувати факт здійснення господарської операції. Відповідно до чинного законодавства акт звірки - це документ, за яким бухгалтери підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій.
Однак, при цьому, суд враховує, що акт звірки розрахунків є письмовим доказом у цій справі, що підтверджує чи спростовує певні обставини, відповідно до його змісту та правової природи.
Судом також приймається до уваги, що зміст акту звіряння розрахунків станом на 24.04.2014р. відповідає первинним документам і зібраним у справі доказам, а тому суд вважає, що для правильного вирішення спору акт звірки взаємних розрахунків є належним та допустимим доказом щодо тих обставин, на які покликається позивач.
За вказаних обставин, позов в частині стягнення 8277,36грн. заборгованості за договором оренди №1 від 01.10.2013р. та 5360,00грн. за додатковою угодою до договору оренди №1 підлягає задоволенню господарським судом.
Окрім суми основного боргу за договором оренди, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1018,11грн. пені.
В судове засідання 29.07.2014р. представник позивача подав обґрунтований розрахунок суми пені, відповідно до якого, загальна сума пені за договором оренди становить 180,97грн. Вимогу в частині стягнення пені за додатковою угодою до договору оренди просить не розглядати (а.с.49; 53).
Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість таких вимог, суд приймає до уваги встановлений факт порушення відповідачем грошових зобов'язань по здійсненню платежів за договором оренди, а також, наступне.
Статтями 610 та 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання, що включає у себе його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до п.6 ст.231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
У відповідності до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 9.1. договору оренди сторони передбачили, що у випадку невиконання зобов'язань, передбачених п.п.4.1, 4.2 договору, орендар сплачує на користь орендодавця за весь період прострочення пеню в розмірі 0,3% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Перевіривши здійснений позивачем перерахунок пені (а.с.53), господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позову щодо стягнення 180,97 грн. пені. Вимога в частині стягнення 837,14грн. пені необґрунтована та задоволенню не підлягає.
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Всупереч наведеним нормам, доказів сплати заборгованості або інших доводів у спростування позовних вимог відповідачем до суду не подано.
Таким чином, позовні вимоги ФОП ОСОБА_2 задовольняються частково: стягненню з відповідача підлягає 13818,33 грн. заборгованості, з яких: 8277,36грн.боргу за договором оренди №1 від 01.10.2013р., 5360,00грн. заборгованості за додатковою угодою до договору оренди №1 та 180,97грн. пені; у позові в частині стягнення 837,14грн. пені слід відмовити.
У відповідності до приписів ст.49 ГПК України, судові витрати по справі покладаються на відповідача пропорційно до розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (10002, АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (10030, АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2):
- 8277,36 грн. заборгованості за договором оренди №1 від 01.10.2013 р.,
- 5360,00 грн. заборгованості за додатковою угодою від 20.03.2014р. до договору оренди №1 від 01.10.2013 р.,
- 180,97 грн. пені за договором оренди №1 від 01.10.2013 р.,
- 1722,68 грн. витрат по сплаті судового збору.
В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 04.08.14
Суддя Ляхевич А.А.
Друк: 1- до справи, 2- позивачу (наручно); 3- відповідачу (реком.).