Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81
"29" липня 2014 р. Справа № 911/2001/14
Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрОпт «Мастер-енерго» про стягнення боргу,
Представники:
позивача: Іванкіна Ю.Б. (дов. №14-91 від 18.04.2014);
відповідача: не з'явилися.
В провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрОпт «Мастер-енерго» про стягнення боргу.
Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу № 13/2807-ТЕ-17 від 28.12.012.
Ухвалою господарського суду Київської області від 28.05.2014 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 10.06.2014.
10.06.2014 через канцелярію господарського суду Київської області надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.
Ухвалою від 10.06.2014 строк розгляду спору було продовжено на 15 днів, а розгляд справи відкладено на 29.07.2014.
28.07.2014 через канцелярію господарського суду Київської області надійшла апеляційна скарга на ухвалу господарського суду Київської області про порушення провадження у справі від 28.05.2014 у справі № 911/2001/14. Крім того, відповідачем було подано клопотання про зупинення розгляду справи, у зв'язку з поданням останньої.
Ухвалою від 28.07.2014 вказана апеляційна скарга було повернута заявнику в порядку ст. 106 Господарського процесуального кодексу України. У зв'язку з наведеним, у задоволенні клопотання відповідача про зупинення розгляду справи суд відмовляє.
В судовому засіданні 29.07.2014 суд заслухав пояснення представника позивача, він підтримав позовні вимоги у повному обсязі. Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. (Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»)
Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про судове засідання та те, що реалізація норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом у сторін документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права подавати та витребовувати через суд докази, а також враховуючи положення п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, який визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом в межах наданих повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.
В судовому засіданні 29.07.2014 суд, після виходу з нарадчої кімнати в порядку ст. 82-1 Господарського процесуального кодексу України, проголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
28.12.2012 між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України») (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УкрОпт «Мастер-енерго» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 13/2807-ТЕ-17, відповідно до п.п. 1.1., 1.2. якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору. Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).
Продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/віключаючій арматурі покупця. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п. 3.1., 3.4. договору).
Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п.п.6.1. договору).
В платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначати номер договору, дату його підписання та призначення платежу без зазначення періоду, за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у покупця за цим договором продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості. Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором (п. 6.3. договору).
Як вбачається з матеріалів справи, а саме, відповідно до актів приймання-передачі природного газу за січень, лютий, березень, квітень, жовтень, листопад, грудень 2013 року (копії, погоджених сторонами, актів містяться в матеріалах справи) продавець передав покупцю природного газу на загальну суму 3071171,11 грн, а відтак належним чином виконав взяті на себе договірні зобов'язання. Вказаний факт також підтверджується відсутністю скарг або заперечень відповідача щодо строків, якості тощо. А відтак, у відповідача виник обов'язок оплатити вартість прийнятого природного газу.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За змістом положень ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати вартості природного газу виконував неналежним чином, сплачуючи за отриманий газ несвоєчасно та лише частково, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 2213971,11 грн.
Вказаний факт підтверджується банківськими виписками з рахунків позивача, копії яких містяться в матеріалах справи.
Оскільки, як було встановлено судом, відповідач неналежним чином виконував свої договірні зобов'язання, що підтверджується згадуваними вище виписками з рахунку позивача, а також не заперечується відповідачем, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача боргу у сумі 2213971,11 грн є обґрунтованою, документально підтвердженою та підлягає задоволенню.
Водночас, у позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача 2213971,12 грн, проте з поданих матеріалів вбачається, що сума боргу відповідача перед позивачем складає 2213971,11 грн, тож, суд відмовляє в стягненні з відповідача 0,01 грн боргу, як такого, що не підтверджений документально.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 181329,10 грн пені, 70483,94 грн 3% річних, 103436,81 грн втрат від інфляції.
Приписами ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 7.2. договору у разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Перевіривши розрахунок пені та 3% річних, наданий позивачем, суд дійшов висновку,, що він є арифметично вірним, а відтак вимоги про стягнення з відповідача 181329,10 грн пені, 70483,94 грн 3% річних підлягають задоволенню.
Щодо розрахунку втрат він інфляції, то він є арифметично невірним, склавши власний розрахунок, суд встановив, що вимога про стягнення з відповідача втрат він інфляції підлягає задоволенню лише частково у сумі 102622,43 грн.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.ст. 44-49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
За таких обставин, керуючись ст.ст. 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрОпт «Мастер-енерго» (код ЄДРПОУ 33482826) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (код ЄДРПОУ 20077720) 2213971,11 грн боргу, 181329,10 грн пені, 70483,94 грн 3% річних, 102622,43 грн втрат від інфляції, а також 51368,13 грн судового збору.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ.
Повний текст рішення складено 04.08.2014.
Суддя А.Ф. Черногуз