Справа № 359/6112/14-п Головуючий у І інстанції Криворучко І. В.
Провадження № 33/780/573/14 Доповідач у 2 інстанції Шроль
Категорія 429 31.07.2014
Іменем України
30 липня 2014 року м. Київ
Суддя апеляційного суду Київської області В.Р.Шроль, розглянувши у відкритому судовому засіданні з участю прокурора С.А.Корнєвої,представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_4, представника Київської митниці Міндоходів А.О.Захарова справу за апеляційною скаргою представника Київської митниці Міндоходів на постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27.06.2014 року, якою
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1
притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 471 МК України у вигляді штрафу у розмірі 1700 гривень без конфіскацією вилученої валюти.
За постановою ОСОБА_3 визнаний винуватим у тому, що він 27.05.2014 року о 13 год. 00 хв., прилетівши з Австрії м. Відень до України, в залі «приліт» терміналу «D» ДП МА «Бориспіль» обрав спрощену систему митного контролю - канал, позначений символами зеленого кольору („зелений коридор"), де не передбачено наявність у громадян товарів, які підпадають під встановлені законодавством обмеження щодо переміщення через митну територію України, а після перетину «білої лінії», яка позначає закінчення «зеленого коридору», у нього була виявлена не задекларована іноземна валюта у вигляді 1820 Євро.
В апеляційній скарзі представник Київської митниці Міндоходів просить постанову скасувати та постановити нову постанову, якою визнати винуватим ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.471 МК України, та накласти на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 грн. з конфіскацією вилученої валюти. Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги, представник митного органу зазначив про те, що суддя, не застосовуючи обов'язкове додаткове стягнення у вигляді конфіскації безпосередніх предметів порушення митних правил, помилково послався на рішення Європейського суду з прав людини «Ісмаїлов проти Російської Федерації», оскільки воно регулює інші правовідносини, а правова система України виключає пріоритетність прецедента над нормою права, проігнорувавши тим самим положення санкції ст.471 МК України,яка передбачає обов'язковість застосування додаткового стягнення у виді конфіскації безпосередніх предметів порушення митних правил.
Заслухавши представника митного органу та прокурора, які підтримали апеляційну скаргу, представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, що заперечив проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи апеляційної скарги, вважаю, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Винуватість ОСОБА_3 у порушенні встановленого порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, що виразилось у переміщенні через митний кордон України в зоні «зеленого» коридору товарів, переміщення яких через митний кордон України обмежено законодавством України, стверджується матеріалами справи, зокрема протоколом про порушення митних правил, доповідними записками працівників митниці, описом предметів, особистими поясненнями особи, щодо якої порушено провадження по справі про порушення митних правил, та не оспорюється у апеляційному порядку.
Доводи апеляційної скарги про накладення суддею на правопорушника адміністративного стягнення без дотримання законодавства є слушними.
Так, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.471 МК України, встановлена адміністративна відповідальність у вигляді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі якщо безпосередніми предметами правопорушення є товари, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законодавством України, - також і конфіскацію цих товарів.
Не застосовуючи обов'язкове додаткове стягнення у вигляді конфіскації безпосередніх предметів порушення митних правил, суддя послався на відсутність заподіяної діяннями ОСОБА_3 шкоди державі Україна, на відсутність підстав вважати, що предмети порушення митних правил будуть використовуватися для протиправної діяльності, на неможливість застосування конфіскації у зв'язку з покладенням на правопорушника у такому випадку «індивідуального надмірного тягаря», на позитивні дані про особу правопорушника.
Проте, такі висновки суду не можуть слугувати підставами для незастосування обов'язкового додаткового стягнення, оскільки не ґрунтуються на вимогах національного законодавства, частиною якого є міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Так, за санкцією ст.471 МК України додаткове стягнення у вигляді конфіскації товарів, переміщення яких через митний кордон України обмежено, є обов'язковим. Можливості звільнення правопорушника від частини адміністративної відповідальності законодавство України не передбачає.
Посилання судді на Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та на рішення ЄСПЛ «Ісмаілов проти Російської Федерації», є безпідставними, оскільки доказів порушення прав людини при накладенні обов'язкового додаткового стягнення матеріали справи не містять, а вказане рішення ЄСПЛ не стосується правовідносин, що виникають у сфері застосування Митного Кодексу України чи Кодексу України про адміністративні правопорушення.
За таких обставин постанова судді підлягає скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням матеріального закону з постановленням нової постанови, якою на правопорушника слід накласти адміністративне стягнення у межах санкції ст.471 МК України у вигляді штрафу з конфіскацією безпосередніх предметів порушення митних правил.
Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Апеляційну скаргу представника Київської митниці Міндоходів задовольнити.
Постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27.06.2014 року щодо ОСОБА_3 в частині накладення адміністративного стягнення скасувати.
Постановити у цій частині нову постанову, якою на ОСОБА_3 за ст.471 МК України накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу 1700 грн. з конфіскацією іноземної валюти у розмірі 1820 Євро.
У решті постанову залишити без зміни.
Суддя В.Р. Шроль