Справа № 750/4197/14
Провадження № 1-кп/750/150/14
03 червня 2014 року м. Чернігів
Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
секретаря ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
захисника адвоката ОСОБА_4
потерпілих ОСОБА_5 , ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові кримінальне провадження № 12014270010000278 по обвинуваченню
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Грабів, Ріпкинського району, Чернігівської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, не працюючого, не одруженого, раніше судимого 24.11.2005 року Чернігівськім районним судом Чернігівської області за ч. 2 ст. 153 КК України до 2 років позбавлення волі, 21.11.2007 року Деснянським районним судом м. Чернігова за ч. 1 ст. 127, ч. 2 ст. 153, 70, 71 КК України до 6 років 1 місяця позбавлення волі, 25.10.2013 року Ленінським районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі, звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки, проживаючого без реєстрації в АДРЕСА_1
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України, -
У середині грудня 2013 року ОСОБА_7 діючи повторно, через відкриту кватирку вікна проник до квартири АДРЕСА_2 , звідки таємно викрав шкіряну куртку чорного кольору, яка належить ОСОБА_8 , чим спричинив останньому матеріальну шкоду на суму 1500 грн.
У кінці січня 2014 році ОСОБА_7 знаходячись у квартирі АДРЕСА_3 , діючи повторно, таємно викрав мобільний телефон «Нокіа - 5300», який належить ОСОБА_6 , чим спричинив останньому матеріальну шкоду на суму 1100 грн.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України не визнав та показав, що він ніяких злочинів не вчиняв. ОСОБА_8 на нього навмисно написав заяву про вчинення злочину оскільки того з наркотиками біля кінотеатру «Щорса» затримали працівники міліції, які і сказали написати на нього заяву за що обіцяли відпустити, що той і зробив. Він був вдома у ОСОБА_8 , але крадіжок не вчиняв. У потерпілого ОСОБА_5 він також не крав мобільний телефон у транспорті, як і не крав велосипед у ОСОБА_9 з під'їзду, тому як не зміг би просто так попасти в під'їзд оскільки вхід обладнаний домофоном. На слідчому експерименті він розповідав про крадіжку велосипеда, але працівники міліції його умовили взяти все на себе пообіцявши, що так буде краще і він скоріше вийде на волю. Патрони йому не належать, працівники міліції спочатку поклали патрони в кишеню, відвезли на АДРЕСА_1 , де знайшли двох понятих в присутності яких і вилучили патрони, а потім викликали оперативну групу. У ОСОБА_6 він був вдома більше 2-х разів, але мобільний телефон не брав. Явки з повинною були ним написані під диктовку працівників міліції.
Між тим не зважаючи на заперечення обвинуваченим своєї вини у вчиненні крадіжки куртки та мобільного телефону, обставини вчинених ним злочинів достовірно встановлені судом, підтверджуються показаннями потерпілих, свідків та іншими перевіреними судом доказами, в тому числі і протоколами слідчих дій та іншими долученими до матеріалів кримінального провадження документами, що в своїй сукупності узгоджуються між собою.
Так допитаний в суді потерпілий ОСОБА_6 показав, що приблизно в середині січня 2014 року до нього підійшов обвинувачений та запропонував випити і в розмові повідомив, що в того ніде переночувати. Він запропонував переночувати в нього вдома на що той погодився. Вони вдвох в квартирі спочатку випивали, при цьому два його мобільних телефони знаходились на журнальному столику, а потім полягли спати - обвинувачений спав на кріслі, а він на софі. Коли він вранці прокинувся то зрозумів, що його обікрали, і обікрав його саме обвинувачений, оскільки залишив свої речі, переодягнувшись в його, і пішов. В тому числі обвинувачений викрав і його мобільний телефон «Нокіа». В ході слідчого експерименту обвинувачений сам вказував, що взяв телефон з журнального столика.
Відповідно протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 05.04.2014 року ОСОБА_6 просить відкрити кримінальне провадження та притягнути до кримінальної відповідальності ОСОБА_7 , який в кінці січня 2014 року за місцем мешкання викрав мобільний телефон «Нокіа-5300» в корпусі чорного кольору (а.п.108-109).
Свідок ОСОБА_10 допитана в судовому засіданні показала, що приблизно в грудні 2013 - січні 2014 року, точної дати вона не пам'ятає, на «Хіт ринку» до неї підходив обвинувачений і пропонував придбати мобільний телефон «Нокіа», на що вона відмовилась.
Згідно протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 07.04.2014 року ОСОБА_10 впізнала ОСОБА_7 як чоловіка, який здійснював продаж мобільного телефону «Нокіа» в кінці січня 2014 року на ринку «Нива» в м. Чернігові (а.п.112-115).
Відповідно протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 05.04.2014 року ОСОБА_8 просить відкрити кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 , який в середині грудня 2013 року за місцем мешкання викрав шкіряну курточку чорного кольору (а.п.100-101).
Допитаний в суді свідок ОСОБА_11 показав, що бачив, як обвинувачений, який був на той час одягнений в чорні брюки, коричневу шубу та шапку, залазив у вікно квартири на першому поверсі за адресою АДРЕСА_4 , після чого вийшов з під'їзду і в того через руку висіла чорна шкіряна куртка.
Згідно протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 24.04.2014 року ОСОБА_11 впізнав ОСОБА_7 як особу, яка в середині грудня 2013 року лізла через вікно до квартири на першому поверсі буд. АДРЕСА_4 та в подальшому вийшов через під'їзд з курткою в руках (а.п.135-138).
Свідок ОСОБА_10 допитана в судовому засіданні показала, що приблизно в грудні 2013 - січні 2014 року, точної дати вона не пам'ятає, на «Хіт ринку» до неї підходив обвинувачений і пропонував придбати шкіряну курточку, на що вона відмовилась оскільки їй курточка була непотрібна, якого кольору була та курточка їй невідомо тому як вона її не бачила.
Аналіз показань потерпілих, свідків, незважаючи на окремий незбіг незначних деталей цих свідчень, що пояснюється тим, що кожен із очевидців спостерігав подію з різних відстаней та в різний період розвитку ситуації, вказує на вчинення зазначених кримінальних правопорушень ніким іншим ніж обвинуваченим.
Суд кладе в основу вироку показання потерпілого ОСОБА_6 , а також свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 в силу їх послідовності, незмінності та відповідності як один одному так і іншим дослідженим судом доказам, та критично відноситься до показань обвинуваченого ОСОБА_7 щодо непричетності останнього до вчинення крадіжок чорної шкіряної куртки та мобільного телефону «Нокіа», оскільки вони суперечать показанням потерпілого, свідків та не узгоджуються і з іншими матеріалами кримінального провадження і вважає їх захисними і як такими, що дані з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Оцінюючи зібрані та перевірені докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного рішення, суд знаходить, що діяння, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_7 мали місце і містять склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, як крадіжка - таємне викрадення чужого майна, вчинена повторно та ч. 3 ст. 185 КК України, як крадіжка - таємне викрадення чужого майна, вчинена повторно поєднана з проникненням у житло.
Крім того відповідно обвинувального акту ОСОБА_7 обвинувачується в тому, що він у середині грудня 2013 року діючи повторно, через відкриту кватирку вікна проник до квартири АДРЕСА_2 , звідки таємно викрав шкіряну куртку коричневого кольору, що належить ОСОБА_8 , чим спричинив останньому матеріальну шкоду на суму 1500 грн.
17.01.2014 року в період з 21.00 годин до 22.00 години ОСОБА_7 знаходячись у автобусі маршруту № 12, який рухався між зупинками громадського транспорту «магазин Прогрес» та «ринок Центральний» по проспекту Перемоги в м. Чернігові, діючи повторно, таємно викрав мобільний телефон марки «Samsung - GTS5660», IMEI № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_5 , чим спричинив останньому матеріальну шкоду на суму 676,02 грн.
24.01.2014 року близько 07.30 годин ОСОБА_7 знаходячись біля квартири АДРЕСА_5 , таємно викрав велосипед марки «Ардіс Амазон», який належить ОСОБА_9 , чим спричинив останній матеріальну шкоду на суму 623 грн.
09.01.2014 року ОСОБА_7 перебуваючи в підвальному приміщенні по проспекту Перемоги в м. Чернігові, знайшов та привласнив патрони в кількості 62 одиниць, які в подальшому не маючи передбаченого законом дозволу переносив та зберігав при собі. При цьому 23.01.2014 року в період з 17.40 годин до 18.15 годин в ході проведення огляду ОСОБА_7 поблизу будинку АДРЕСА_6 у правій кишені куртки останнього працівниками міліції виявлено та вилучено патрони в кількості 62 одиниць, які є бойовими припасами, з них п'ятдесят коротких патронів калібру 5,6 мм до нарізної спортивно-мисливської зброї, сім патронів калібру 5,45 мм призначених для стрільби з нарізної вогнепальної зброї, чотири патрони калібру 9 мм до пістолету центрального спалахування, один патрон калібру 7,62 мм до нарізної вогнепальної зброї, які є придатними до стрільби.
Дії ОСОБА_7 органами досудового розслідування кваліфіковані за ч. 2 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна вчинене повторно, за ч. 3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно поєднане з проникненням у житло та за ч. 1 ст. 263 КК України як придбання, носіння та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання і не вправі обґрунтовувати свої рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору або посилатися на них.
Допитаний в суді обвинувачений ОСОБА_7 не визнав свою вину у вчиненні будь-яких крадіжок та у придбанні, носінні і зберіганні набоїв та пояснив, що явки з повинною писав під диктовку працівників міліції.
Що стосується епізоду викрадення коричневої куртки у ОСОБА_8 то крім протоколу прийняття заяви про вчинений злочин (а.п.117-118), явки з повинною ОСОБА_7 (а.п.119), від якої останній відмовився, та свідка ОСОБА_10 , яка згідно протоколу в ході впізнання за фотознімками впізнала обвинуваченого як чоловіка, який продавав коричневу куртку (а.п.121-124), в кримінальному провадженні немає.
Однак допитана в судовому засіданні сама ОСОБА_10 дійсно підтвердила, що обвинувачений на ринку пропонував купити шкіряну куртку, однак якого кольору була куртка вона не бачила, оскільки та її не інтересувала. При цьому вона не могла пояснити, яким чином в протоколах слідчих дій, наприклад впізнання особи за фотокартками, було зазначено колір куртки, хоча працівникам міліції вона про це не казала, а протоколи не читала і тільки підписала.
Інших доказів стороною обвинувачення надано не було, а ті які були надані суду є суперечливими і недостатніми для обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у крадіжці шкіряної куртки коричневого кольору, що належала ОСОБА_8 .
Що стосується епізоду викрадення мобільного телефону «Самсунг» то відповідно протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 19.01.2014 року ОСОБА_5 просить провести перевірку по факту таємного викрадення мобільного телефону марки «Samsung - GTS5660» в період часу з 21 до 22 години у маршрутному автобусі № 12 на проміжку між зупинками «магазин «Прогрес» та «ринок Центральний» по проспекту перемоги в м. Чернігові вартістю 1700 грн. (а.п.62-63)
Сам потерпілий ОСОБА_5 в судовому засіданні показав, що в січні 2014 року він поклав свій сенсорний мобільний телефон до кишені і біля 21.00 годин разом зі своїм товаришем їхав в маршрутці до «Центрального ринку», де біля магазину АТБ зустрівся з іншими товаришами після чого всі разом вони пішли на «Вал». По дорозі він помітив, що його мобільний телефон відсутній. В маршрутному таксі він обвинуваченого не бачив і бачить того вперше та вважає, що працівники міліції знайшли особу та «повісили» на того крадіжку мобільного телефону, а сам телефон ніхто не шукав тому як йому нічого не повідомляли про будь які дії працівників міліції. Він вважає, що звернув би увагу якби обвинувачений хотів вкрасти телефон, оскільки той є людиною низького зросту і до кишені треба було тягнутися. На його думку телефон викрав не обвинувачений.
Допитана в суді свідок ОСОБА_12 показала, що вона працює контролером на привокзальному ринку та знає обвинуваченого наглядно, оскільки той приблизно в січні 2014 року пропонував їй купити мобільний телефон, здається «Самсунг», але на кнопках, а не сенсорний, як зазначав потерпілий. Вказану особу вона впізнала по фотокарткам в період досудового розслідування (а.п.71-74).
Інших доказів на підтвердження пред'явленої ОСОБА_7 підозри в частині заволодіння останнім мобільним телефоном марки «Samsung - GTS5660», що належить потерпілому ОСОБА_5 , не надано, а одної заяви про вчинене кримінальне правопорушення без зазначення крадія, та явки з повинною ОСОБА_7 , від якої останній відмовився, з врахуванням показань самого потерпілого недостатньо для винесення обвинувального вироку, а інші будь-які докази, які б узгоджувалися між собою і не були суперечливими прокурором під час судового розгляду не надано.
Що стосується епізоду викрадення велосипеду «Ардіс» то відповідно протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 26.01.2014 року ОСОБА_9 просила провести перевірку по факту крадіжки горного велосипеда фірми «ARDIS» чорно-синього кольору, зникнення якого виявила 24.10.2013 року о 8.30 годин в під'їзді будинку АДРЕСА_7 (а.п.88-89), а не 24.01.2014 року як зазначено в обвинувальному акті.
Суд критично ставиться до показань свідка ОСОБА_13 який в суді показував, що в кінці січня 2014 року бачив, як обвинувачений витягував з під'їзду будинку по АДРЕСА_7 синього кольору, а не «Ардіс» (хоча сам зазначав про обізнаність в моделях велосипедів), який був схожий на сусідський - сімейства Квіциані, оскільки вони не відповідають обставинам справи тому як відповідно заяви самої потерпілої велосипед був викрадений 24.10.2013 року.
Показання свідка ОСОБА_14 також не доводять вину ОСОБА_7 у вчиненні крадіжки, а лише констатують факт відсутності вранці одного дня біля 7.30 годин велосипеда, який постійно стояв в під'їзді на площадці першого поверху і тому не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку.
Крім того відповідно наданої копії вироку від 25.10.2013 року Ленінського районного суду м. Харкова (а.п. 161-162) ОСОБА_7 був засуджений за ч. 1 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі та звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки, приймав участь у судовому засіданні і стосовно нього обирався запобіжний захід - особисте зобов'язання. Таким чином ОСОБА_7 не міг одночасно 24.10.2013 року вранці перебувати в м. Чернігові і вчиняти крадіжку, а 25.10.2013 року приймати участь в судовому засіданні як обвинувачений в м. Харкові, що ставить під сумнів його причетність до крадіжки велосипеда.
Суд не може покласти в основу обвинувачення ОСОБА_7 у придбанні, носінні та зберіганні бойових припасів без передбаченого законом дозволу протокол огляду місця події від 23.01.2014 року, який фактично є протоколом огляду особи і вилучення у останнього набоїв, оскільки зазначений протокол не відповідає обставинам, показанням свідків і навіть матеріалам кримінального провадження.
Так згідно протоколу огляду місця події від 23.01.2014 року, в якому приймали участь два понятих ОСОБА_15 та ОСОБА_13 , «…в ході проведення особистого огляду у громадянина ОСОБА_7 в передній правій нижній кишені куртки виявлені предмети зовні схожі на набої…» (а.п. 77).
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 спочатку запевнив, що не приймав участі в якості понятого при будь-яких слідчих діях, крім як був лише свідком і бачив ОСОБА_7 з велосипедом, а потім після надання для огляду протоколу огляду місця події з підписами пояснив, що дійсно його запрошували працівники міліції для участі як понятого в огляді чоловіка.
При цьому під час допиту ОСОБА_13 на запитання учасників судового розгляду щодо особи, яка оглядалась, відповідав невпевнено, і навіть спочатку мав сумнів, що цією особою був саме обвинувачений, оскільки буцімто бачив того з іншого ракурсу.
Крім того ОСОБА_13 запевнив, що було вилучено біля 40 шт. різних за видом набоїв, які знаходились в двох целофанових пакетиках (один в одному) і які буцімто обвинувачений сам дістав з внутрішньої кишені куртки, а не з правої нижньої кишені, як зазначено в протоколі. Патрони були перераховані та запечатані, скільки точно їх було він вже не пам'ятає.
Інший понятий ОСОБА_15 допитаний в суді як свідок показав, що взимку 2014 року при огляді особи, яка схожа на обвинуваченого, набої чоловік дістав з кишені штанів, а не з внутрішньої кишені куртки, як повідомив ОСОБА_13 , чи з правої нижньої кишені куртки, як зазначено в протоколі, і завернуті вони були чи то в хустину чи то в ганчірочку де ще знаходились маленькі клаптики паперу. Набої працівники міліції поклали в целофановий пакет, але він не пам'ятає, чи опечатували пакет чи ні.
Такі різні показання понятих не дають суду впевнено зробити висновок, що вилучення проводилось саме у ОСОБА_7 .
Крім того згідно долученої до протоколу огляду місця події від 23.01.2014 року ілюстративної таблиці (а.п.78), набої знаходяться в одному целофановому пакеті, інші пакетики чи хусточки відсутні. Також невідомо, яким чином набої пакувалися після їх вилучення і чи пакувалися взагалі, оскільки в протоколі про це нічого не зазначено, та в якому виді вилучені набої направлялися на експертизу, оскільки згідно висновку експерта № 50 від 30.01.2014 року «об'єкти доставлені на дослідження слідчим упакованими в спеціальний пакет Експертної служби МВС України № 1404591…на якому виконані рукописні написи (див. табл. № 1 нижче за текстом)» в якій навіть дата пакування, згідно експертизи, зазначена 11.09.13 р. (а.п.81-82), хоча огляд місця події, згідно протоколу, відбувався 23.01.2014 року.
В зв'язку з вищевказаним суд визнає недопустимим доказом зазначений протокол огляду місця події в зв'язку з виявленими порушеннями при його складанні, а показання одного лише свідка ОСОБА_16 , який проходячи мимо буцімто бачив як ОСОБА_7 перебирав п'ять набоїв в руках, недостатньо для його обвинувачення у вчиненому правопорушенні, оскільки достовірно не встановлено, що це були саме набої, а не предмети схожі на них, сам свідок їх в руках не тримав, а тому його висновки є лише припущенням.
Не зважаючи на те, що дії ОСОБА_7 органом досудового розслідування кваліфіковані і як придбання бойових припасів без передбаченого законом дозволу, в ході досудового розслідування взагалі зазначені обставини не з'ясовувалися, відповідні слідчі дії не проводилися, свідки не встановлювалися і ніяких доказів на підтвердження того, в якому місці були придбані ці набої ОСОБА_7 , не було надано і в судовому засіданні стороною обвинувачення.
Аналіз доказів по справі - показань обвинуваченого, потерпілого, свідків, а також матеріалів кримінального провадження не дозволяють суду прийти до висновку, що обвинувачення ОСОБА_7 в частині таємного викрадення в середині грудня 2013 року шкіряної куртки коричневого кольору, що належить ОСОБА_8 , 17.01.2014 року мобільного телефону марки «Samsung - GTS5660», що належить ОСОБА_5 , 24.01.2014 року велосипеда «Ардіс Амазон» що належить ОСОБА_9 та привласненні патронів в кількості 62 одиниць, які в подальшому ОСОБА_7 не маючи передбаченого законом дозволу переносив та зберігав при собі, знайшло своє підтвердження в судовому засіданні.
Судом встановлено, що жоден із свідків не дав однозначних свідчень про викрадення мобільного телефону у потерпілого ОСОБА_5 , шкіряної куртки коричневого кольору у ОСОБА_8 , велосипеду у ОСОБА_9 та придбанні, носінні та зберіганні бойових припасів ОСОБА_7 , інших безспірних доказів винуватості ОСОБА_7 які б узгоджувалися між собою і не були суперечливими в ході судового розгляду кримінального провадження не встановлено та не здобуто, а зазначених доказів не достатньо для його обвинувачення, його первинні показання під час досудового розслідування судом не можуть бути прийняті до уваги оскільки ОСОБА_7 від них відмовився в судовому засіданні, а суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання і не вправі обґрунтовувати свої рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору або посилатися на них, прокурором під час судового розгляду інших достовірних доказів не надано не дивлячись на те, що обов'язок доказування згідно ст. 92 КПК України покладається на слідчого, прокурора і суд не має можливості перебирати цей обов'язок на себе та встановлювати або витребувати за власної ініціативи будь-які докази, а тому ці епізоди щодо заволодіння шкіряною курткою коричневого кольору, що належить ОСОБА_8 , мобільного телефону марки «Samsung - GTS5660», що належить ОСОБА_5 , велосипеда «Ардіс Амазон» що належить ОСОБА_9 та привласнення патронів в кількості 62 одиниць, які в подальшому не маючи передбаченого законом дозволу переносив та зберігав при собі підлягають виключенню за недоведеністю участі ОСОБА_7 у вчиненому виходячи із вимог ст. 62 Конституції України та ст.17 КПК України згідно яких обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання ОСОБА_7 відповідно ст.ст. 66, 67 КК України судом не встановлено.
Вирішуючи питання про призначення міри покарання ОСОБА_7 суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного, його вік, ставлення до вчиненого, раніше притягувався до адміністративної та кримінальної відповідальності, вчинив злочин в період іспитового строку, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває і вважає, що виправлення обвинуваченого можливе з призначенням йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції зазначеної частини статті, що є необхідним і достатнім для попередження нових злочинів.
На підставі ст. 71 КК України до призначеного ОСОБА_7 покарання за данні злочини необхідно частково приєднати не відбуту частину покарання за вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 25.10.2013 року.
Процесуальні витрати на залучення експертів для проведення товарознавчих експертиз та судово-балістичної експертизи віднести на рахунок держави.
Речові докази - набої у кількості 62 шт., які знаходяться на зберіганні в камері зберігання речових доказів ЧМВ УМВС України в Чернігівській області - необхідно знищити.
Цивільний позов у кримінальному провадженні відсутній.
Керуючись ст.ст. 370, 373, 374 КПК України, суд -
ОСОБА_7 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України і призначити йому покарання
- за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік
- за ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання ОСОБА_7 у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднати не відбуту частину покарання за вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 25.10.2013 року у виді 6 місяців і остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 місяців.
ОСОБА_7 визнати невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 263 КК України та виправдати.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з моменту обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а саме з 07.04.2014 року.
До набрання вироком законної сили міру запобіжного заходу, обрану ОСОБА_7 у виді взяття під варту - залишити без зміни та утримувати останнього в Чернігівському слідчому ізоляторі.
Процесуальні витрати в сумі 686 грн. 40 коп. на залучення експертів для проведення експертиз віднести на рахунок держави.
Речові докази - набої у кількості 62 шт., необхідно знищити.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Чернігівської області протягом 30 днів з дня його проголошення, а особі, яка перебуває під вартою - з моменту вручення їй копії судового рішення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя: ОСОБА_1