Справа: № 761/741/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Волокітіна Н.Б.
Суддя-доповідач: Файдюк В.В.
Іменем України
29 липня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Файдюка В.В.
суддів: Мєзєнцева Є.І.
Чаку Є.В.
При секретарі: Ковтун І.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 04 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про зобов'язання вчинити дії, -
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 04 квітня 2014 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про зобов'язання вчинити дії - відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 є матір'ю дитини, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, знаходилася у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років з 17 грудня 2012 року по 23 лютого 2014 року та отримувала допомогу на утримання дитини до досягнення нею трирічного віку в розмірі 130 грн.
Позивач звернулася до відповідача із заявою про нарахування і виплату щомісячної соціальної допомоги на дитину у розмірі не менше прожиткового мінімуму відповідного віку.
На зазначену заяву Управління надало відповідь від 22 листопада 2013 року, в якій зазначено, що Управління може здійснити перерахунок допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у разі подання ОСОБА_3 в установленому порядку довідки про склад сім'ї та декларації про доходи та майновий.
Позивач, вважаючи таку відмову протиправною, а свої права порушеними, звернулася з даним адміністративним позовом до суду.
Гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення відповідно до Конституції України встановлено Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" № 2811-ХII (надалі - "Закон № 2811-ХII").
Частиною 1 статті 1 Закону № 2811-ХII визначено, що громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Статтею 3 Закону № 2811-ХII передбачено, що відповідно до цього Закону призначається, зокрема, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
У відповідності до статті 13 цього Закону право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має незастрахована в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.
До 1 січня 2008 року - дати набрання чинності Законом України від 28 грудня 2007 № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 107-VI) - правовідносини щодо виплати допомоги регулювалися Законом № 2811-ХІІ, дія якого поширювалася на осіб, не застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 13) та Законом № 2240-III, який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб. Розмір допомоги також визначався цими Законами. Зокрема, статтею 43 Закону № 2240-III було передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пунктами 23, 25 розділу ІІ Закону № 107-VI були внесені відповідні зміни до Закону № 2811-ХІІ та Закону № 2240-III. Зокрема, змінами до статті 13 Закону № 2811-ХІІ його дію поширено на застрахованих осіб, а із Закону № 2240-III було виключено статті 40- 44.
Конституційний Суд України рішенням від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнав неконституційними низку положень Закону № 107-VI, в тому числі й пункт 25 розділу II Закону № 107-VI щодо виключення статей 40-44 Закону № 2240-III.
Пунктом 2 розділу ІІІ Закону № 107-VI було передбачено, що розділ II цього Закону діє до 31 грудня 2008 року.
Таким чином, з часу проголошення Рішення № 10-рп/2008 Конституційним Судом України відновили свою дію вищезазначені положення Закону № 2240-III, а з 1 січня 2009 року - статті 13, 15 Закону № 2811-ХІІ.
Статтею 46 Закону України від 26 грудня 2008 № 835-VI "Про Державний бюджет України на 2009 рік" та статтею 45 Закону України від 27 квітня 2010 року № 2154-VI "Про Державний бюджет України на 2010 рік" (далі - Закон № 2154-VI) передбачено, що у 2009, 2010 роках допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону № 2240-ІІІ призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми був затверджений постановою Кабінету Міністрів України 27 грудня 2001 року № 1751 саме на виконання Закону № 2811-ХІІ (пункт 1). Новий акт уряду на виконання статті 45 Закону № 2154-VI не приймався.
Розміри і порядок виплати допомоги відповідно до Закону № 2240-III на виконання статті 45 Закону № 2154-VI Кабінетом Міністрів України не визначалися.
Крім того, на відносини щодо виплати допомоги позивачу у зазначеному нею періоді поширюються норми спеціального Закону (яким є Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» № 2240-III), відповідно до статті 43 якого допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Виходячи з викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що права позивача у спірних правовідносинах є порушеними та підлягають поновленню.
Така правова позиція застосування норм матеріального права також підтверджена Верховним Судом України у його постановах від 11 грудня 2012 року (номер ЄДРСР 28332586) та від 25 грудня 2012 року (номер ЄДРСР 2833259)0.
Таким чином, оскільки спір виник щодо виплати допомоги особі, яка застрахована у системі соціального загальнообов'язкового державного соціального страхування, колегія суддів дійшла висновку, що на відносини щодо виплати допомоги такій особі у зазначеному періоді поширюються норми спеціального закону (яким є Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням») відповідно до статті 43 якого, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Таким чином, враховуючи, що відповідачем вказані виплати здійснювались не в розмірі, встановленому зазначеною нормою Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», суд першої інстанції помилково дійшов висновку про відмову в задоволенні даного адміністративного позову.
Отже при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, що призвело до невірного по суті вирішення справи.
Згідно до статті 202 КАС України - підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.
Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 04 квітня 2014 року - скасувати та ухвалити нову.
Адміністративний позов ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації щодо призначення, нарахування та виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 01 липня 2013 року по 23 лютого 2014 року у розмірі, меншому за встановлений статтею 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням».
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації на користь позивача недоплачену щомісячну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі 6 731,70 грн. за період з 01 липня 2013 року по 23 лютого 2014 року.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Файдюк В.В.
Судді: Чаку Є.В.
Мєзєнцев Є.І.