іменем України
22 травня 2014 рокусправа № 808/200/13-а
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю.,
суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М. ,
за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2013 року
у справі № 808/200/13-а
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
У січні 2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся у Запорізький окружний адміністративний суд з позовом до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002581720 від 28 грудня 2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 2803,57 гривень за основним платежем та штрафними (фінансовими) санкціями на 700,89 гривень.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2013 року адміністративний позов задоволено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Бердянська об'єднана державна податкова інспекція Запорізької області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповноту з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, податковим органом проведено позапланову невиїзну документальну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог податкового законодавства з питань оподаткування податком на додану вартість за період з 01 листопада 2009 року по 31 грудня 2009 року, за результатами якої складено акт №716/1720/НОМЕР_1 від 11 грудня 2012 року (а.с. 16-22).
За висновками перевірки, позивачем порушено підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме неправомірно сформовано податковий кредит по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Донтрансторг» за листопад-грудень 2009 року на загальну суму 2803,57 гривень.
За доводами податкового органу взаємовідносини товариства з обмеженою відповідальністю «Донтрансторг» та його контрагентами не спричиняють реального настання правових наслідків, є нікчемними.
На підставі акту перевірки, податковим органом 28 грудня 2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення №002581720, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 3504,46 гривень, у т.ч. за основним платежем у сумі 2803,57 гривень, та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 700,89 гривень (а.с. 10).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що операції по придбанню товарів у контрагента (товариства з обмеженою відповідальністю «Донтрансторг») фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є реальними, фактично відбулися, придбані товари та послуги використані в господарській діяльності, як наслідок податкове повідомлення-рішення є протиправним.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Донтрансторг» укладено договір №26/2009 від 05 жовтня 2009 року про надання послуг, відповідно до умов якого підприємець зобов'язався надати консультаційні та маркетингові послуги з питань проведення організаційно-підготовчих заходів щодо здійснення маркетингової діяльності по підключенню к мережам мобільного зв'язку на контрактній підставі (а.с. 27).
Також, між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Донтрансторг» укладено договір купівлі-продажу №22/2009 від 05 жовтня 2009 року, відповідно до якого товариство зобов'язалося передати у власність підприємця товар (рекламні матеріали) та продати послуги, а позивач відповідно оплатити вказаний товар та отриманні послуги промотеурів (а.с.28).
Товариством з обмеженою відповідальністю «Донтрансторг» видані податкові накладні: № 191115 від 19 листопада 2009 року (виготовлення листівок) на загальну суму 5500 гривень, у т.ч. податок на додану вартість 916,67 гривень; №261112 від 26 листопада 2009 року (кур'єрська доставка промоутерами, розповсюдження листівок) на суму 1200 гривень, у т.ч. податок на додану вартість 200 гривень; № 071220 від 07 грудня 2009 року (стартовий пакет, ваучери) на загальну суму 3341,40 гривень, у т.ч. податок на додану вартість 556,90 гривень; № 091213 від 09 грудня 2009 року (виготовлення листівок) на загальну суму 5220 гривень, у т.ч. податок на додану вартість 870 гривень; №211206 від 21 грудня 2009 року (кур'єрська доставка промоутерами, розповсюдження листівок) на загальну суму 1560 гривень, у т.ч. податок на додану вартість 260 гривень (а.с. 30, 32, 36, 38, 40).
Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Донтрансторг» підписані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №191115 від 19 листопада 2009 року та №211200 від 21 грудня 2009 року (а.с. 31, 41).
Згідно копій фіскальних чеків товариству з обмеженою відповідальністю «Донтрансторг» оплачені послуги та товари (а.с. 34, 42 зворот).
Наявні у матеріалах справи документи - договір з оператором мобільного зв'язку, акти виконаних робіт, накладні, фото таблиці, тощо підтверджують, що придбана рекламна продукція та отримані промоутерські послуги використані фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 у власній господарській діяльності (а.с. 108-136).
Отже, наявність у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, зокрема, виданих йому податкових накладних і сплата вартості отриманих товарів і послуг, з податком на додану вартість, є достатніми підставами для визначення податкового кредиту з урахуванням підтвердження реального здійснення господарських операцій, що свідчить про правомірність включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені підприємцем в ціні отриманих товарів та послуг від товариства з обмеженою відповідальністю «Донтрансторг».
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що акт іншого податкового органу, яким встановлено відсутність фінансово-господарської діяльності, неможливість фактичного здійснення господарських операцій, відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, відсутність персоналу, не є підставою для позбавлення платника податку права на включення до податкового кредиту, суми сплаченого податку на додану вартість у сумі витрат за придбані у даного контрагента товар, роботи у випадку, коли платник податків виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру понесених витрат, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податку на включення до податкового кредиту, сплачених сум податку на додану вартість в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.
Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.
Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Апеляційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби - залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий: І.Ю. Богданенко
Суддя: С.А. Уханенко
Суддя: Ю.М. Дадим