24 червня 2014 рокусправа № 185/8766/13-а
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.
суддів: Іванова С.М. Чабаненко С.В.
за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області на постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 жовтня 2013 року у справі №185/8766/13-а за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області про визнання протиправними дій, зобов'язання перерахувати та виплатити пенсію,-
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м.Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області щодо здійснення перерахунку пенсії по втраті годувальника та зобовязати Управління Пенсійного фонду України в м.Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області провести перерахунок пенсії у зв'язку з втратою годувальника в розмірі 50% пенсії за віком померлого годувальника та виплатити різницю між перерахованою та отриманою пенсією, яка утворилась з 01 грудня 2012 року. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що діючим на час виникнення спірних правовідносин законодавством щодо призначення пенсії позивачу у зв'язку з втратою годувальника є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», статтею 37 якого визначено розмір пенсії у зв'язку з втратою годувальника виходячи з розміру пенсії за віком померлого годувальника, тому дії відповідача щодо перерахунку позивачу пенсії з 01 грудня 2012 року на підставі норм Закону України «Про пенсійне забезпечення» виходячи з заробітної плати померлого годувальника є протиправними.
Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 жовтня 2013 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м.Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області щодо здійснення ОСОБА_1 перерахунку пенсії у зв'язку з втратою годувальника на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення» за період з 23 лютого 2013 року. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м.Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію у зв'язку з втратою годувальника на підставі ст. 37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням вимог ст.7 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» за період з 23 лютого 2013 року з урахуванням різниці, яка була виплачена в цей період. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області щодо визнання неправомірними дій, зобов'язання перерахувати та виплатити пенсію за період з 01 грудня 2012 року по 22 лютого 2013 року залишено без розгляду.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції,Управління Пенсійного Фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову. Апелянт посилається на те, що ОСОБА_1 розраховано пенсію виходячи з середнього заробітку померлого годувальника за 60 календарних місяців, які враховувались при призначенні пенсії померлому годувальнику.
Представник апелянта в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скасувати оскаржену постанову та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просили у її задоволенні відмовити, оскаржену постанову залишити без змін.
Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м.Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області та отримує пенсію у зв'язку з втратою годувальника з 29 жовтня 2004 року на підставі особистої заяви про призначення пенсії по втраті годувальника, що підтверджується розпорядженням Управління Пенсійного фонду України в м.Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області № 136457. З 01 грудня 2012 року ОСОБА_1 перераховано розмір пенсії у зв'язку з втратою годувальника виходячи з розміру, встановленого статті 44 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що підтверджується розпорядженням Управління Пенсійного фонду України в м.Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області № 136457 від 19 листопада 2012 року. ОСОБА_2, чоловік ОСОБА_1, на утриманні у якого позивач знаходилась, помер 27 грудня 2001 року внаслідок професійного захворювання, до цього часу перебував на обліку в управлінні Пенсійного фонду України та отримував пенсію за віком на пільгових умовах.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходи з наявності підстав для проведення перерахунку позивачу пенсії по втраті годувальника.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч.1 та ч.7 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій ст.32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що стосуються сім'ї померлого, відповідно поширюються і на сім'ю особи, визнаної безвісно відсутньою або оголошеною померлою у встановленому законом порядку.
З підпункту «д» пункту 1 частини 1 статті 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» вбачається, що у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачувати йому або особам, які перебували на його утриманні, пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
У відповідності до положень частини 1 статті 44 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії в разі втрати годувальника призначаються на кожного непрацездатного члена сім'ї в розмірі 30 процентів заробітку годувальника, але не менше соціальної пенсії, встановленої для відповідної категорії непрацездатних. Абзацом 1 пункту 16 розділу XV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
При цьому Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» набрав чинності з 01 січня 2004 року, а Закону України «Про пенсійне забезпечення» введено в дію з 1 січня 1992 року - в частині норм, що стосуються призначення і виплати пенсій та коригування рівнів пенсій, призначених до введення цього Закону; з 1 квітня 1992 року - в повному обсязі.
Відтак, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах необхідно застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закон України «Про підвищення престижності шахтарської праці» членам сімей шахтарів, смерть яких настала внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, до пенсії у зв'язку із втратою годувальника на кожного непрацездатного члена сім'ї встановлюється доплата в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, за рахунок коштів державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі змісту п.3 ч.1 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: - пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.
Відповідно до положень ч.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший. Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_1 має прав на здійснення перерахунку пенсії у зв'язку з втратою годувальника на підставі її заяви від 28 жовтня 2004 року за період з 23 лютого 2013 року, з урахуванням різниці, яка була виплачена в цей період.
Таким чином, постанова судом першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні.
Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді - залишити без задоволення.
Постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 жовтня 2013 року у справі №185/8766/13-а - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: А.В. Шлай
Суддя: С.М. Іванов
Суддя: С.В. Чабаненко