19 червня 2014 рокусправа № 804/13138/13-а
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.
суддів: Проценко О.А. Туркіної Л.П.
за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.11.2013р.
у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Хліб» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -
Представник ПАТ «Хліб» звернувся з позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0001091520, №0001081510 від 27.05.2013р. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податковий кодекс прямо передбачає право платника податків відносити витрати до складу валових витрат за фактом сплати коштів за товари, які придбаваються для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, і як наслідок, у платника податків виникає право на формування податкового кредиту. Реальність господарських операцій між ПАТ «Хліб» та ТОВ «ТК «Урожай» підтверджена первинними бухгалтерськими документами та не заперечується Дніпропетровською міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби України, з огляду на що, позивач вважає, що не допустив порушень чинного податкового законодавства.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2013р. позов задоволено повністю. Визнано недійсними та скасовано податкові повідомлення-рішення Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №№ 0001091520, 0001081510 від 27.05.2013р.
Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що ПАТ «Хліб» уклало з ТОВ «Урожай» договір купівлі-продажу, на виконання якого поставлено товар та складено первинну бухгалтерську документацію. ТОВ «Урожай» передало, а позивач прийняв та розрахувався за товар в безготівковій формі. Позивачем укладено зовнішньоекономічний контракт з LAUFFER SA на поставку товару, який було попередньо отримано за договором купівлі-продажу від ТОВ «Урожай». Товар було поставлено та проведено розрахунок у безготівковій формі. Документи, які супроводжували укладення цього контракту, повністю відповідають вимогам чинного законодавства, а відтак в повній мірі підтверджують відсутність збитків від реалізації товару на експорт. Отже, у позивача як платника податків виникає повне право на формування податкового кредиту.
Не погодившись з даним рішенням, відповідачем (податковим органом) подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову повністю. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що операції з експорту товару завідомо не були спрямовані позивачем на отримання доходу, оскільки ціна реалізації була нижчою за ціну придбання (з ПДВ), що призвело до порушення п. 138.6 ст. 138 ПК України, а саме визначення собівартості продукції. Належного обґрунтування щодо підстав реалізації продукції за цінами нижче цін придбання або об'єктивних умов, що зумовили саме такий продаж протягом нетривалого часу з моменту придбання відповідного товару, посадовими особами ПАТ «Хліб» не наведено. Отже, відповідач дійшов висновку, що ПАТ «Хліб» здійснювало операцію з експорту товару, яка не мала під собою мети отримання доходу, а була направлена в подальшому на мінімізацію сплати ПДВ. З огляду на зазначене, правочин, який спрямовано винятково на зменшення бази оподаткування, має бути визнаний недійсним та не може тягнути правомірне формування податкового кредиту.
Представники позивача та відповідача у судове засідання не з'явився. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, з огляду на зазначене, суд приймає рішення розглянути справу за відсутності представників сторін.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, податковим органом проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ПАТ «Хліб» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків ТОВ «ТК «Урожай» (код за ЄДРПОУ 34940079) за період грудень 2012 року, за результатами якої складено акт від 11.04.2013 року №376/150/381545. Згідно висновків акту перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем п.198.3 ст.198 та п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України. На підставі вказаного акту перевірки податковим органом винесено 27.05.2013 року податкове повідомлення-рішення №0001081510, відповідно до якого позивачем занижено податок на прибуток у розмірі 1012506,00 грн. та податкове повідомлення-рішення №0001091520, відповідно до якого позивачем завищено податковий кредит за платежем з податку на додану вартість в сумі 803575,50 грн.
Колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що при вирішенні справи судом першої інстанції до даних правовідносин правильно застосовані норми Конституції України, Податкового кодексу України.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином уповноважені державою органи не можуть на власний розсуд ухилятися від реалізації наданих їм повноважень, але й не мають права виходити за межі, встановлені законодавством.
В порядку ст. 198 (п.198.3) Податкового кодексу України, який набув чинності з 01.01.2011 року, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених ст.. 39 ПКУ, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв'язую з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.
Згідно п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
В силу пп. 139.1.9 ст. 139 ПКУ, не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Матеріалами справи підтверджено, ПАТ «Хліб» уклало з ТОВ «ТК «Урожай» договір купівлі-продажу від 03.12.2012 року №1073, на виконання якого поставлено товар та складено первинну документацію. Так, ТОВ «ТК «Урожай» передало, а ПАТ «Хліб», відповідно до видаткової накладної № 16931 від 14.12.2012р. та податкових накладних № 161 від 07.12.2012, № 162 від 10.12.2012, № 163 від 14.12.2012, прийняло товар в кількості 298,45 тонн олії соняшникової нерафінованої не вимороженої (суміш пресового і екстракційного масел) сорт 1 за ціною 2 678 588,75 грн. без ПДВ (ПДВ 535 717,75 грн.). Постачання відбулось до ж/д станції Жовтнева-експорт Ніколаєв відповідно до умов договору. ПАТ «Хліб» проведено розрахунок з ТОВ «ТК «Урожай» в безготівковій формі в сумі 2 280 432,56 грн., ПДВ 461 273,98 грн. (загалом з ПДВ 2 741706,54 грн.).
Відомості щодо характеру та обсягу вчинених операцій відображені в первинних документах бухгалтерського обліку відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Первинні документи в повній мірі відповідають вимогам ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме, містять назву документа, дату і місце складання, назви підприємств, від імені яких складено документи, відомості про зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особисті підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Зауважень щодо оформлення первинних документів в ході перевірки не виявлено.
ПАТ «Хліб» укладено зовнішньоекономічний контракт з LAUFFER SA на поставку олії соняшникової нерафінованої не вимороженої (суміш пресового і екстракційного масел) сорт 1. На виконання прийнятих на себе зобов'язань ПАТ «Хліб» експортовано товар на користь LAUFFER SA на суму 338 102,10 доларів США (2 702 450,09 грн.). Транспортування товару здійснювалось за рахунок покупця LAUFFER SA. Розрахунки між суб'єктами за реалізований товар проводились у безготівковій формі.
Однак, незважаючи на досліджені первинні бухгалтерські документи під час проведення перевірки податковим органом складено акт, яким встановлено порушення п. 198.3 ст. 198, п.138.1, 138.6 ст.138 ПКУ та вказано, що операції з експорту олії завідомо не були спрямовані на отримання доходу, оскільки ціна реалізації була нижчою за ціну придбання (з ПДВ), що не стикується з визначенням собівартості продукції.
За результатами господарської операції з поставки олії соняшникової нерафінованої не вимороженої (суміш пресового і екстракційного масел) сорт 1 за зовнішньоекономічним контрактом ПАТ «Хліб» отримано прибуток в сумі 23 861, 34 грн.
На думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції аналізуючи обставини справи та норми ст. 198 ПКУ (п. 198.2, п. 198.3, п. 198,6), ст. 201 ПКУ (п. 201.4, 201.6) прийшов до правильного висновку, що позивач має право на відображення господарських операцій у податковому обліку. Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів/послуг сум податку на додану вартість є сам факт придбання таких товарів та послуг з метою їх подальшого використання у власній господарській діяльності / або подальшій реалізації.
В силу пп. 139.1.9 ст. 139 ПКУ, не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Матеріалами справи підтверджено, що Акт перевірки не містить обставин про встановлення будь-яких недоліків первинних бухгалтерських документів ПАТ «Хліб» та обставин, які б свідчили про факт відмови позивача від надання перевіряючим відповідних документів.
05 березня 2013 року ПАТ «ХЛІБ» було отримано лист Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби за № 4017/10/15/2-25 відповідно до якого ДПІ запитувала пояснення та їх документальне підтвердження щодо операцій з експорту у грудні 2012 року олії соняшникової нерафінованої для харчової промисловості, з наведеним переліком документів.
Листом № 35 від 19 березня 2013 року ПАТ «ХЛІБ» надало відповідь на запит Дніпропетровської МДПІ з додатками таких копій документів: копії договорів №1073 від 03.12.2012, НЬ 03/12/12 від 03.12.2012, копія митної декларації від 28.12.2012, копія інвойсу від 14.12.2012, копія накладної № 16931 від 14.12.2012, копія акту приймання-передачі від 14.12.2012, копії податкових накладних №№ 161 від 07.12.2012, 62 від 10.12.2012, 163 від 14.12.2012, копія ж/д накладної, картки рахунків 281, 362, 631 тощо.
Як вбачається з Акту перевірки, висновків про заниження позивачем податку на додану вартість, податковий орган дійшов з огляду на те, що операція з реалізації товару ПАТ «Хліб», попередньо отриманого від ТОВ «ТК «Урожай» не має за своєю сутністю економічної доцільності, оскільки фактичні витрати на придбання та подальша реалізація цього товару перевищують дохід від його реалізації на експорт.
При цьому, податковий орган зазначив, що наявність у ПАТ «Хліб» належно оформлених документів, які відповідно до ПКУ необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцем податкових накладних, не є підставою для отримання податкового кредиту, оскільки не встановлено об'єктивність причин продажу товару за ціною, нижчою від ціни придбання, а відповідно і правомірність формування витрат та податкового кредиту.
Однак, така позиція податкового органу спростовується нормами податкового кодексу (138.1 ст. 138, п. 193.1, ст. 193, п.198.3, п.198.2 п.198.6. ст. 198).
Позивачем реалізовано товар на експорт контрагенту LAUFFER SA на суму 338 102,10 доларів США (2 702 450,09 грн.). (без урахування ПДВ). Натомість, придбаний товар був у резидента в сумі 2 280 432грн., ПДВ - 461 273,98грн. (ціна з урахуванням ПДВ - 2 741 706,54 грн.).
Таким чином, вказану операцію з експорту товарів не можна назвати збитковою. Отже, для позивача правочини з експорту товару був прибутковим.
За таких обставин, ПАТ «Хліб» досягнуто економічного ефекту, який виник за рахунок торгової націнки до купівельної вартості без врахування ПДВ, та, як наслідок, отримано прибуток, за реалізацію на експорт товару, придбаного за договорами з ТОВ «ТК «Урожай» а тому висновки податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту на суму 535 717, 00 грн. є необґрунтованими.
Як наслідок, є необґрунтованими висновки податкового органу щодо заниження податку на додану вартість на 535 717,00 грн., заниження податку на прибуток в сумі 675 004, 00 грн., та нарахування штрафної санкції в сумі 337 502грн.
Ставка ПДВ при вивезенні товарів за межі митної території України у відповідності з пп. 195.1.1 «а» ст. 195 ПКУ, у митному режимі експорту складає 0%. Отже, розраховуючи загальну суму витрат, які понесені на придбання товарів, що в подальшому експортувалися, податок на додану вартість з цих витрат не враховується. Тому сума витрат за операцією по придбанню позивачем товарів у резидента, які в подальшому реалізовано нерезиденту, зазначається без врахування ПДВ.
В силу пп. 14.1.178 ст. 14 ПКУ, податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до розділу V цього кодексу. Оскільки ПДВ є непрямим податком, і відшкодовується підприємству згідно з нормами Податкового кодексу, то формування первісної вартості товарів, яка в подальшому складає собівартість реалізованих товарів, ПДВ не враховується в складі собівартості придбаних і реалізованих товарів.
З точки зору податкового та бухгалтерського законодавства ПДВ не можна вважати ні доходом, ні витратами.
Зокрема ст. 139 ПКУ (п.139.1.6) визначено, що податок на додану вартість, включеного до ціни товару, не враховується при визначенні оподаткованого прибутку.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про визнання недійсними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.
Отже, суд першої інстанції не допустив порушення норм матеріального права, повно та всебічно дослідив матеріали та обставини справи, правильно встановив характер спірних правовідносин і для їх вирішення правильно застосував норми матеріального права.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.
Керуючись п. 1 ч.1. ст. 198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2013р. у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Хліб» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч.5 ст. 254 КАС України.
Головуючий: Ю.В. Дурасова
Суддя: О.А. Проценко
Суддя: Л.П. Туркіна