12 червня 2014 рокусправа № 404/9309/13-а(2а/404/681/13)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.
суддів: Проценко О.А. Туркіної Л.П.
за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської області
на постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19 листопада 2013 р.
у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської області про визнання протиправними дій, -
Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулася 16 жовтня 2013 року до Кіровського районного суду м. Кіровограда з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії. Просила визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у прийнятті документів для призначення пенсії ОСОБА_1 та зобов'язати відповідача прийняти документи ОСОБА_1 для призначення пенсії за віком.
Постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19 листопада 2013 року прийнятою у відкритому судовому засіданні даний адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської області щодо відмови у прийнятті документів для призначення пенсії ОСОБА_1 та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської області прийняти документи ОСОБА_1 для призначення пенсії за віком.
Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що при зверненні ОСОБА_1 з питання призначення пенсії було надано паспорт громадянина України для виїзду за кордон, який засвідчує її особу, що в повній мірі відповідає вимогам порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженому постановою правління Пенсійного Фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, у відповідача були відсутні підстави для відмови у призначенні позивачу пенсії за віком.
В апеляційній скарзі року представник відповідача (УПФ) посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити. Зазначає, що в силу ст. 5 ЗУ «Про громадянство», документами, які підтверджують громадянство України - є паспорт громадянина України. Посилається на те, що паспорт для виїзду за кордон - є документом що посвідчує особу громадянина України за кордоном і при перетинанні державного кордону, такий паспорт має чітко окреслену сферу дії і не може бути пред'явлений до УПФ для призначення виплати та переоформленні пенсії.
В судове засідання учасники процесу не з'явились, про день та час судового засідання повідомлені належним чином. В силу ч.1 ст.41 КАС України судове засідання не фіксувалося технічними засобами.
Від Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської області надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності останніх, апеляційну скаргу підтримує в повному обсязі та просить задовольнити.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач до 1997 року проживала в м. Кіровограді, являється інвалідом 2 групи та отримувала пенсію по інвалідності до виїзду в Германію за період з 1995 року по 1997 роки. В 1996 році позивач захворіла та була змушена виїхати до Германії на постійне місце проживання. В вересні 2013 року позивач звернулась із заявою до Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської області про прийняття документів для призначення пенсії за віком. Відповідно до листа відповідача № 75/ж -11 від 10.10.2013 року єдиною підставою для відмови у призначенні позивачу пенсії стало те, що вона дала паспорт громадянина України для виїзду за кордон, а тому згідно Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій їй було відмовлено у призначенні пенсії за віком. (а.с.7).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин, суд першої інстанції правильно застосував норми ЗУ " Про пенсійне забезпечення ", ЗУ " Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ", ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», норми Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України " Про загальнообов'язкове державне страхування ", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року № 22-1.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином уповноважені державою органи не можуть на власний розсуд ухилятися від реалізації наданих їм повноважень, але й не мають права виходити за межі, встановлені законодавством.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.92 Закону України " Про пенсійне забезпечення ", який був чинний на момент виїзду позивача за кордон, громадянам, які виїхали на постійне проживання за кордон, пенсії не призначаються. Пенсії, призначені в Україні до виїзду на постійне проживання за кордон, виплачуються за 6 місяців наперед перед від'їздом за кордон. За час перебування цих громадян за кордоном виплачуються тільки пенсії, призначені внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання.
З 01.01.2004 року набрав чинності Закон України " Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ", відповідно до п.2 ч.1 ст. 49 якого, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно ст. 51 вказаного Закону, у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 р. N25-рп/2009 визнано неконституційними положення п.2 ст. 49 та друге речення ст. 51 Закону України " Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ".
Проживаючи в Германії, як громадянка України, позивач має такі ж самі конституційні права, як й інші громадяни цієї держави, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії за ознакою місця проживання.
На підставі ст. 45 Закону України " Про загальнообов'язкове державне страхування " пенсія призначається з дня звернення з заявою про призначення пенсії. Днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший (п.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України " Про загальнообов'язкове державне страхування ", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року № 22-1).
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що право позивача правильно відновлене судом першої інстанції шляхом визнання протиправними дій відповідача та зобов'язання останнього прийняти документи на підставі заяви позивача від 26.09.2013 року.
Таким чином, суд першої інстанції не допустив порушення норм матеріального права та процесуального права, а повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм відповідну правову оцінку, правильно встановив характер спірних правовідносин і для їх вирішення правильно застосував норми матеріального права.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.
Керуючись п.1 ч. 1 статті 198, статтями 200, 205, 206 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської області - залишити без задоволення.
Постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 19 листопада 2013 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської області про визнання протиправними дій - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч.5 ст. 254 КАС України.
Головуючий: Ю.В. Дурасова
Суддя: О.А. Проценко
Суддя: Л.П. Туркіна