12 червня 2014 рокусправа № 2а-0870/4988/11
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.
суддів: Проценко О.А. Туркіної Л.П.
за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.
представників сторін:
позивача : - Баркова Сергія Євгеновича
відповідача: - Крючек Катерини Вікторівни
прокурора Запорізької області - Карпенко О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2013 р. у справі № 2а-0870/4988/11
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь»
до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів за участю Прокуратури Запорізької області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Представник позивача звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів.
Просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі від 20.06.2011р. за №0000230801.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період з 11.05.2011 по 31.05.2011 відповідачем проведено виїзну позапланову документальну перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у період з 01.02.2011 по 28.02.2011. За результатом проведеної перевірки складено Акт №280/08-01/00191230 від 06.06.2011. На підставі зазначеного Акту перевірки 20.06.2011 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000230801 згідно якого позивачу зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість за березень 2011 року у сумі 3999274 грн. 00 коп. та застосовано фінансові санкції у розмірі 01 грн. 00 коп. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2013 року даний позов задоволений. Визнано протиправним та скасовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що податковим органом не надано доказів визнання судом недійсними правочинів, укладених між позивачем та контрагентами; також не надано доказів притягнення службових осіб позивача до кримінальної відповідальності за здійснення господарських операцій, викладених у спірному акті перевірки. Платник податку не може нести відповідальність за дії своїх контрагентів.
Не погодившись з даним рішенням суду представник відповідача (податкового органу) подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що судом першої інстанції не повно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, постанову прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що по певним контрагентам (постачальникам) позивача встановлено відсутність сплати податку на додану вартість по ланцюгу постачання. Зазначає пп. 14.1.181 ст. 14, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, 200.3, ст. 200 Податкового кодексу України, як підставами для скасування рішення суду першої інстанції. Вважає, що певні контрагенти позивача фактично не здійснювали господарську діяльність, а лише документували операції з товаром.
В запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача зазначив, що вважає рішення суду законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу безпідставною. Посилається на те, що надані до перевірки первинні бухгалтерські документи підтверджують фактичну реальність вчинення господарських операцій з придбання товарів у контрагентів-постачальників, складені відповідно до вимог ЗУ «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні». Актами перевірок не встановлено жодного порушення позивачем вимог законодавства України, отже нема й підстав для позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування.
В судовому засіданні представник відповідача (податкового органу) апеляційну скаргу підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі (викладено вище). Просить суд апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати.
В судовому засіданні представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу безпідставною. Суду надані пояснення, аналогічні видаленим в запереченнях проти апеляційної скарги (викладено вище). Просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Прокурор в судовому засіданні підтримав позицію податкового органу.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що у період з 11.05.2011 по 31.05.2011 відповідачем проведена проведено позапланову виїзну перевірку ВАТ "Запоріжсталь" з питання визначення правомірності декларування від'ємного значення ПДВ за березень 2011 року та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за березень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення ПДВ, що декларувалось у період з 01.02.2011 по 28.02.2011. За результатами перевірки складено акт №280/08-01/00191230 від 06.06.2011. На підставі зазначеного акту виявлені порушення пп.14.1.181, п.14.1 ст.14, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.3, п.200.4 ст.200 Податкового Кодексу України. На підставі висновку вищезазначеного акту перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.06.2011 року №0000230801, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість зазначеної у податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року на 3999274 грн. 00 коп. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 01 грн. 00 коп.
На думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції правильно застосував до даних правовідносин норми Конституції України, Податкового Кодексу України,
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином уповноважені державою органи не можуть на власний розсуд ухилятися від реалізації наданих їм повноважень, але й не мають права виходити за межі, встановлені законодавством.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенні таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативної або фінансового лізингу.
Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податкової накладною.
В пункті 198.6 ст. 198 ПК України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби сумі податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).
Згідно п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Податкова накладна, відповідно до абзацу першого п. 201.10 ст. 201 ПК України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
З правового аналізу зазначених законодавчих норм колегія суддів робить висновок, що отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на фактично отриманий товар (роботи, послуги), що призначений для використання у власній господарській діяльності.
Статтею 19 Конституцією України передбачено, що ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Податкове законодавство України не передбачає відповідальності платника податку за порушення податкового та іншого законодавства, допущенні його контрагентом. Якщо Контрагент не виконав, або не виконує свої зобов'язання по виконанню вимог податкового та іншого законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для нього, як платника податків.
За змістом акту перевірки №280/08-01/00191230 від 06.06.2011 (сторінки 17-18 Акту перевірки) у порушення пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.3 ст.200 Податкового Кодексу України, п.10.1 "Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних", затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 №1002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за №1402/18697, п.5.7 "Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість", затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 у редакції наказу від 15.06.2005 №213, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.2005 №702/10982 ВАТ "Запоріжсталь" до складу податкового кредиту, від'ємного значення березня 2011 року включено суму ПДВ з придбання вапна, брикетів, сплаву алюмінію вторинного, феросиліцію, мастильних матеріалів, кислоти та деревини на загальну суму ПДВ - 1563803 грн. 37 коп. від постачальників, які виступають транзитерами з залученням вигодоформуючих підприємств, якими не задекларовані податкові зобов'язання, не знаходяться за місцем реєстрації, встановлені розбіжності. На формування податкового кредиту березня 2011 року вплинуло включення операцій з придбання вапна, брикетів, сплаву алюмінію вторинного, феросиліцію, мастильних матеріалів, кислоти та деревини на підставі документів, оформлених: ТОВ "Летан", ТОВ "Сплав-Метал Трейд", ПП "Кібар", ТОВ "Буд Ворк", ТОВ "Електопостачзбут", ТОВ "Прогресс-Ойл".
Натомість, відмовляючи в задоволенні апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції керується, практикою Європейського суду, а саме: у справі Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02, п. 38 рішення), Європейський суд з прав людини визнав, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування.
Відсутність у законі обмежень щодо строку давності на відображення податкового кредиту у податковому обліку, тобто формування платником податку на додану вартість податкового кредиту не у періоді, коли виникло таке право, само по собі не може бути підставою для позбавлення такого платника права на податковий кредит.
Згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 200 Кодексу).
Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, має від'ємне значення, то:а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Разом з тим Кодексом не передбачено можливості позбавлення права таких осіб на формування податкового кредиту на підставі відсутності у них права на бюджетне відшкодування.
Відповідно до пункту 200.5 статті 200 Кодексу не мають права на отримання бюджетного відшкодування, зокрема, особи, які мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів). Згідно із підпунктом 4.6.6 пункту 4.6 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011 р. № 41, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.02.2011р. за № 197/18935, залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 24 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду).
Таким чином, за підприємствами зберігається право на використання накопиченого ними податкового кредиту у майбутньому, зокрема в рахунок погашення платежів з ПДВ наступних податкових періодів (рядок 23.2 декларації) чи в рахунок податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації).
Платник податку, який не мав права на бюджетне відшкодування через відсутність оподатковуваних поставок, має право в рядку 24 податкової декларації з ПДВ відображати залишок від'ємного значення податку, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та з дати виникнення якого минуло 1095 днів, до повного його погашення або шляхом нарахування податкових зобов'язань, або шляхом отримання права на бюджетне відшкодування.
Також, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що в силу пп. 14.1.185 ПКУ ст. 14 ПКУ постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.
У відповідності до п.198.4 ст. 198 ПКУ, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.
Згідно п. 185.1. ст. 185 ПКУ, об'єктом оподаткування є операції платників податку з:
а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;
б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;
Отже, постачання товарів і постачання послуг Податковим кодексом України виокремлюються як неоднозначні операції щодо оподаткування.
Тому, посилання податкового органу на те, що згідно з положенням п. 15 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України було також звільнено від оподаткування ПДВ операції з перевезення металобрухту, є безпідставними.
Також, колегія суддів апеляційної інстанції берет до уваги, що в порядку п. 56.21. ст. 56 ПКУ, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про скасування спірного податкового повідомлення-рішення від 20.06.2011р. за №0000230801 на суму 3999274 грн.
Отже, суд першої інстанції не допустив порушення норм матеріального та процесуального права, повно та всебічно дослідив матеріали та обставини справи, правильно встановив характер спірних правовідносин і для їх вирішення правильно застосував норми матеріального права.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.
Керуючись п. 1 ч.1. ст. 198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів - залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2013 р. у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів за участю Прокуратури Запорізької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч.5 ст. 254 КАС України.
Головуючий: Ю.В. Дурасова
Суддя: О.А. Проценко
Суддя: Л.П. Туркіна