02 липня 2014 рокусправа № 192/913/14 (2-а/192/6/14)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чепурнова Д.В.
суддів: Сафронової С.В. Поплавського В.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Солонянському районі Дніпропетровської області
на постанову Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 19 травня 2014 року у справі № 192/913/14 (2-а/192/6/14) за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Солонянському районі Дніпропетровської області, про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,-
30 квітня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Солонянському районі Дніпропетровської області, в якому просив визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Солонянському районі Дніпропетровської області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» протиправними. Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Солонянському районі Дніпропетровської області призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 03 квітня 2014 року.
Позов обґрунтовано тим, що позивач приймав участь в роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у якості водія та перебував у зоні відчуження з.04 липня 1986 року по 09 липня 1986 року, що підтверджується довідкою Дніпропетровського спеціалізованого ремонтно-будівельного і монтажно-налагоджувального управління «Дніпропетровськкомунекологія» Держжиткомунгосп УССР. Крім того, ОСОБА_1 , відповідно до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 року № 501 «Про Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а потім і п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 року №51 «Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який працював в зоні відчуження, встановленого зразка.
Постановою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 19 травня 2014 року позов задоволено задоволено. Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Солонянському районі Дніпропетровської області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Солонянському районі Дніпропетровської області призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Благодатне Криничанського району Дніпропетровської області, пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на 10 років, починаючи з дня звернення позивача за призначенням, тобто з 03 квітня 2014 року.
Постанова суду мотивована тим, що позивачем, при зверненні до УПФУ в Солонянському районі Дніпропетровської області із заявою про призначення йому пенсії відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» подав всі зазначені документи, що передбачені Порядком подання та оформлення документів для призначення пенсій, а також те, що надані документі підтверджуються особливий статус позивача та необхідний стаж для призначення пенсії, а тому відмова відповідача у призначенні пенсії є протиправною.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що основним документом, що визначає час виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС безпосередньо в зоні відчуження являється довідка ф. 122, яка видається на підставі первинних документів лише тими підприємствами, установами, організаціями, в складі яких працівник безпосередньо виконував роботи по ліквідації наслідків аварії. Крім того, позивачем не надано довідки в якій було б зазначено відомості про час (дні виїздів в зону відчуження), місце, тобто назва населеного пункту, в якому він перебував під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, суд апеляційної інстанції зробив висновок, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є потерпілим від Чорнобильської катастрофи та згідно виданого 10 лютого 2005 року Дніпропетровською обласною державною адміністрацією дублікату посвідчення серії НОМЕР_1 є учасником ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС у 1986 році, 2 категорії (а.с. 8)
03 липня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Солонянському районі Дніпропетровської області із заявою про призначення йому пенсії як учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії із зменшенням пенсійного віку на 10 років відповідно до вимог ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Листом від 10 квітня 2014 року №Ж-5/05-23 відповідачем відмовлено позивачу в призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з посиланням на те, що серед доданих до заяви документів відсутня довідка по формі ф.122, яка є основним документом, що визначає час виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в зоні відчуження, та видається на підставі первинних документів. Крім того, серед наданих позивачем документів відсутня довідка, яка б підтверджувала роботу в 30 кілометровій зоні відчуження.
Суд апеляційної інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.15 Закону України "Про пенсійне забезпечення" умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або надається їм право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.
Статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Відповідно до ч.3 ст.65 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
Статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.
Так, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали в зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менш, ніж 5 календарних днів, - передбачено зменшення пенсійного віку на 10 років.
В п.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, встановлено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09.03.88 р. № 122, або довідка військової частини, в складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Отже, відповідно до п.7 вказаного Порядку, підставою для призначення пенсії, крім довідки про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09.03.88 № 122, можуть бути інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Судом встановлено, що позивач у період з 15 квітня 1986 року по 08 вересня 1986 року працював в Дніпропетровському спеціалізованому монтажно-налагоджувальному управлінні тресту «Укркоммунмонтажналадка» м. Дніпропетровськ, яке з 16.03.1987 року перейменоване в Дніпропетровське спеціалізоване ремонтно-будівельне і монтажне управління треста «Укрспецрембудмонтаж», яке з 29.03.1990 року перейменовано в Дніпропетровське спеціалізоване ремонтно-будівельне і монтажне управління треста «Укркомунекологія», яке з 21.06.1991 року перейменовано в «Дніпропетровськкомунекологія» Держжиткомунгосп УСРС, яке з 01.06.1996 року увійшло до складу Дніпропетровського орендного підрядного обласного спеціалізованого ремонтно-будівельного управління «Дніпроводоканалспецрембуд», яке реорганізовано в спеціалізоване ремонтно-будівельне підприємство «Спецрембуд» і увійшло до складу Дніпропетровського державного комунального виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства м.Дніпропетровськ, яке з 14.08.2003 року перейменовано в Міське комунальне виробниче підприємство «Дніпроводоканал», а з 18.05.2011 року перейменоване в КП «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради, про що свідчать записи в належній ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 трудовій книжці серія НОМЕР_2 від 04 квітня 1981 року (а.с.9-10 ) та підтверджується довідкою КП «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради ( а.с.12).
Згідно з витягом наказу №76 від 04.07.1986 року ОСОБА_1 був відкомандирований для виконання монтажних робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС смт.Поліське Київської області з 04.07.1986 року по 9.07.1986 року (а.с.13) .
З довідки Дніпропетровського спеціалізованого ремонтно-будівельного і монтажно-налагоджувального управління «Дніпропетровськкомунекологія» Держжиткомунгосп УССР вбачається, що ОСОБА_1 приймав участь в роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в межах зони відчуження (30 км.) смт.Поліське з 4.07.1986 року по 9.07.1986 року у кількості 6 днів, за що отримав заробітну плату за перебування на ЧАЕС у розмірі 106.68 руб.(а.с.14), а карточкою обліку доз опромінення підтверджується отримання ОСОБА_1 щоденно в період з 06 по 09 липня 1986 року доз опромінення 10.1 мр.( а.с.20)
Довідкою Дніпропетровського спеціалізованого ремонтно-будівельного та налагоджувального управління «Дніпропетровскомунекологія» також підтверджується, що позивач був направлений на ліквідацію ЧАЕС в період з 05.07.1986 року по 15.07.1986 року (смт. Поліське з 05.07. по 07.07.1986 року с.Воровичі, с.Весняни з 8.07. по 15.07.1986 року) відповідно до наказу № 76 від 04.07.1986 року, посвідчення про відрядження №1735, виплачена за цей період заробітна плата у подвійному розмірі становила - 106.68 руб.(а.с.15).
Відповідно до довідки КП «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради заробітна плата за липень 1986 року становила -0.00251, з якої вбачається що нарахування проведено у збільшеному розмірі (а.с.18).
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності відмови Управління ПФУ у призначенні пенсії позивачу виходячи з наступного.
Згідно із п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.2007 року № 51 «Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали в зоні відчуження з моменту аварії до 01.07.1986 року - незалежно від кількості робочих днів, з 01.07.1986 року по 31.12.1986 року - не менше 5 календарних днів, а у 1987 року - не менше 14 календарних днів, віднесеним до категорії 2, видаються посвідчення синього кольору серія А при цьому у посвідченні на правій стороні по діагоналі зліва направо ставиться штамп фарбою червоного кольору «Перереєстровано» і на вільному місці виконується запис про дату перереєстрації.
Як вбачається з матеріалів справи Дніпропетровською обласною державної адміністрацією 10 лютого 2005 року ОСОБА_1 видано посвідчення відповідного зразка, відповідно до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.2007 року №51 «Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що свідчить про участь позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який працював в зоні відчуження.
Крім того, статтею 46 Конституції України громадянам гарантовано право на соціальний захист, що включає, зокрема, право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Враховуючи норми статті 46 Конституції України, не можливість видачі довідки встановленого зразка у зв'язку із відсутністю первинних документів на підприємстві не може бути підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на призначення пенсії.
Відповідно до частин 1,2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Між тим, відповідачем вказаного обов'язку не виконано та не доведено правомірності прийняття ним рішення від 25 липня 2013 року.
На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Солонянському районі Дніпропетровської області - залишити без задоволення.
Постанову Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 19 травня 2014 року у справі № 192/913/14 (2-а/192/6/14) - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий: Д.В. Чепурнов
Суддя: С.В. Сафронова
Суддя: В.Ю. Поплавський