Справа № 361/3177/14-ц
Провадження № 2/361/1513/14
24.07.2014
24 липня 2014 року Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючої судді Маценко Н.П.
при секретарі Телепі Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Бровари цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оброни України про визнання відмови протиправною, зобов'язання видати ордер на жилу площу, зобов'язання укласти договір на оплату комунальних послуг
У квітні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом, в якому з урахуванням уточнень просить визнати протиправною відмову Міністерства оборони України в особі Київського квартирно-експуатаційного управління від 05.12.2013 року за № 303/25-4734 в укладенні договору на проживання за адресою АДРЕСА_1 ; зобов'язати Міністерство оборони України укласти із ним договір на оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв, на вказане житлове приміщення; зобов'язати відповідача видати йому ордер (спеціальний дозвіл) на проживання у гуртожитку із зазначенням адреси (змінено нумерацію кімнати з АДРЕСА_2 ) що необхідно для проведення перереєстрації його місця проживання.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що в період з 04.11.1981 року по 12.09.2007 року він проходив військову службу за контрактом на посадах сержантського складу у Збройних Силах України, має 26 років вислуги на військовій службі.
12.09.2007 року звільненийіз військової служби у запас за пунктом 85 підпункту «б» (за досягненням граничного віку) Положення про проходження військової служби солдатами, сержантами і старшинами ЗСУ, виключений зі списків особового складу наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 12.09.2007р. № 151.
Далі зазначає, що під час проходження військової служби у місті Бровари Київської області він був поставлений на квартирний облік у Броварському ОМВК з 01.07.2003 року, на даний час має право на позачергове отримання житлових приміщень. Зареєстрований за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_3 . Проживає у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_4 ).
02.08.2013 року за № 394 відповідач надіслав на його адресу повідомлення у формі припису про те, що станом на 01.08.2013 року документально не підтверджено законність його проживання та зайняття житлової площі, а також відсутність договору на проживання.
24.10.2013 року відповідно до припису відповідача від 02.08.2013 року № 394 він надіслав поштою відповідні документи в копіях для укладання договору проживання у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 .
07.11.2013 року за № 803/25-4262 відповідач надіслав лист відмову пославшись на фактичне не проживання та вимогу звільнити займане приміщення у кімнаті № 10 гуртожитку.
Вважає, що відповідач безпідставно не прийняв до уваги обставини його вселення та проживання з 2003 року за розпорядженням командувача ППО, проведення ремонту у приміщенні гуртожитку за свої кошти, а також вимушеного тимчасового перебування в районах Чернігівської області у зв'язку з потребою його батьків похилого віку у постійному догляді за ними.
05.12.2013 року за № 303/25-4734 відповідач повторив відмову в укладанні договору на проживання в гуртожитку. 16.04.2014 року також відмовив у прийнятті оплати за проживання у гуртожитку, хоча до квітня 2014 року він систематично проводив оплату за комунальні послуги, за проживання у гуртожитку - по березень 2014 року включно.
Враховуючи ту обставину, що відмова відповідача в укладанні договору на проживання є протиправною та грубо порушує його конституційне право на житло, як особи, яка тривалий час на законних підставах проживає у гуртожитку по АДРЕСА_5 він змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав, дав пояснення аналогічні фабулі позовної заяви, просить позов задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_3 позовні вимоги не визнала, пояснила, що гуртожиток за адресою АДРЕСА_5 знаходиться на обліку Київського квартирно-експлуатаційного управління та на балансі будинкоуправління № 4 Київського КЕУ.
ОСОБА_1 перебуває на військовій службі з 1981 по 2007 роки. У період проходження військової служби йому та членам його родини надано трикімнатну квартиру житловою площею 43,92 кв.м ,за адресою АДРЕСА_6 . Цю квартиру позивач залишив своєму сину.
Уточнила, що у листопаді 2011 року будинку АДРЕСА_5 надано статус гуртожитку. 24.03.2014 року на вільне житлове приміщення у гуртожитку, а саме кімнату № 10 видано ордер № 94 на сім'ю в складі двох осіб працівнику Збройних Сил України. Вважає, що позивач не має законних підстав для отримання ордеру на кімнату та укладення договору на проживання та оплату комунальних послуг.
Вислухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, покази свідків, дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Стаття 125 ЖК зазначає осіб, яких не може бути виселено з службових жилих приміщень, без надання іншого жилого приміщення - в тому числі: - осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років.
Частина 1 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачає, що при вирішенні питання житлового забезпечення у Збройних Силах України чітко відокремлює умови та порядок забезпечення постійним житлом військовослужбовців залежно від вислуги: до набуття вислуги на військовій службі 20 років - "у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР" - у порядку черговості. До моменту, коли надійде черга, військовослужбовці забезпечуються військовою частиною службовим або орендованим військовою частиною для них житлом; після набуття вислуги на військовій службі 20 років - військовослужбовцям надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. При цьому, будь-яка черговість для отримання житла, при наявності 20-річної вислуги на військовій службі, Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не обумовлена.
Підпунктом 1.4 Інструкції № 737 передбачено: військовослужбовці, що перебували на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, до набрання чинності Законом України від 24.06.2004 № 1865-IV “Про внесення змін до статті 12 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, забезпечуються жилими приміщеннями для постійного проживання відповідно до раніше встановленого законодавством порядку.
Судом встановлено, що позивач по даній справі в період з 04.11.1981 року по 12.09.2007 року проходив військову службу у Збройних Силах України, про що свідчить витяг із послужного списку про проходження військової служби та довідка МОУ від 19.09.2013 року.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 12.09.2007 року № 151 сержанта контрактної служби ОСОБА_1 звільнено із військової служби у запас за пунктом 85підпунктом «б» (за віком у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі).
З довідки про реєстрацію місця проживання від 11.09.2013 року вбачається, що ОСОБА_1 з 31.12.2003 року значиться зареєстрованим за адресою АДРЕСА_7 .
Відповідно до наказу командира військової частини від 12.08.2003 року № 75 наказано заселити у кімнату № 6 сержанта контрактної служби ОСОБА_1 з сім'єю.
На час вселення позивача в гуртожиток діяло Положення про порядок забезпечення жилою площею в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 23 грудня 1992 року N 220 ( Наказ втратив чинність на підставі Наказу Міністерства оборони N 577 від 06.10.2006) згідно з вимогам п. 4 якого передбаченого, що військовослужбовці та члени їх сімей мали право до одержання жилого приміщення прописатися за адресою військової частини. Пунктом 24 було передбачено порядок надання житла військовослужбовцям після здачі ними жилої площі, яку вони займали, за попереднім місцем служби (навчання), крім випадків, коли там залишилися проживати повнолітні члени їх сім'ї.
Відповідно до рішення виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області від 08.11.2011 року № 573 надано адресу об'єкту нерухомого майна на території АДРЕСА_8 .
Відповідно до довідки № 361 від 12.11.2013 року ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку у Броварському ОМВК з 01.07.2003 року по 12.09.2013 року складом сім'ї, а також перебуває в списках осіб, які мають право на позачергове отримання житлових приміщень з 14.09.2007 року по 12.09.2013 року.
02.08.2013 року КЕУ МОУ на адресу позивача надіслано припис, в якому управління вимагало у термін до 10 серпня 2013 року здати всі необхідні документи для оформлення договору на проживання у гуртожитку АДРЕСА_5 .
На виконання вказаного припису 24.10.2013 року ОСОБА_1 надіслав відповідні документи для укладання договору проживання у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 .
Разом з тим, листом від 07.11.2013 року за № 803/25-4262 відповідач відмовив позивачу, з посиланням на фактичне не проживання у гуртожитку та вимогу звільнити займане приміщення у кімнаті № 10 гуртожитку.
26.11.2013 року ОСОБА_1 повторно надіслав заяву про укладення договору на проживання та пояснення по суті листа від 07.11.2013 року.
Листом від 05.12.2013 року Київське квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оброни України повторно відмовило позивачу в укладанні договору на проживання в гуртожитку з підстав не проживання у ньому з 2007 року. Одночасно заявлено вимогу про звільнення із займаного приміщення у найкоротший час.
З матеріалів справи встановлено, що 24.03.2014 року ККЕУ видано ордер на жилу площу у гуртожитку ОСОБА_4 на сім'ю в складі двох осіб на право зайняття кімнати АДРЕСА_9 .
Судом у судовому засіданні в якості свідка допитувався ОСОБА_1 , який пояснив, що з 2003 року проходив військову службу в м. Бровари. При передислокації йому надали для проживання приміщення у казармі, яку він за свої кошти переобладнав та став проживати разом зі своєю сім'єю по теперішній час. Жодних претензій щодо його проживання не було до 2013 року, відповідач брав у нього оплату за проживання за комунальні послуги та проживання, як за кімнату АДРЕСА_10 . У березні 2014 року у нього перестали приймати кошти за проживання.
Додав, що на час його заселення спірна житлова площа була у казармі, тому він був заселений до неї за наказом командира військової частини, однак на даний час будинок АДРЕСА_5 має статус гуртожитку.
Свідок ОСОБА_5 пояснив, що на момент заселення позивача до спірного житлового приміщення він був заступником командира в/ч. Керівництвом було прийнято рішення про виділення позивачу житла, а саме кімнати АДРЕСА_11 . ОСОБА_1 постійно проживав у наданій йому кімнаті разом із сином.
Свідок ОСОБА_6 пояснив, що проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 по АДРЕСА_7 , житлом ніхто забезпечений не був, всі проживали у казармах. Після був виданий наказ про переобладнання казарми у гуртожиток для військовослужбовців. ОСОБА_1 переобладнав кімнату для проживання із сім'єю. У 2007 році військова частина розформована і позивач звільнений зі служби за граничним віком, при цьому останній мав вислугу понад 25 років та мав право на першочергове забезпечення житлом.
Уточнив, що станом на 2003 рік ордери на заселення не видавалися, так як будинок не мав статусу гуртожитку.
Свідок ОСОБА_7 пояснив, що у 2003 році позивача перевели до в/ч НОМЕР_1 , яка передислокувалася із м. Ічня до м. Бровари, останнього перевели водієм командира. По прибуттю ОСОБА_1 подав рапорт на забезпечення житлом на новому місці, який був переданий на вирішення житлової комісії.
Наказом командира військової частини від 01.07.2003 року позивача із сім'єю заселено до кімнати № 6. На той ордери на заселення нікому не видавалися, так як приміщення не мало статусу гуртожитку.
Оцінюючи всі наведені докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість заявлених позовних вимог. Так, при розгляді даної справи по суті безспірно встановлено, що позивач у період з 04.11.1981 року по 12.09.2007 року проходив військову службу у Збройних Силах України.
На підставі наказу командира військової частини від 12.08.2003 року позивач разом із сім'єю був заселений до кімнати № 6. При розгляді даної справи по суті безспірно встановлено, що на час заселення до вказана кімната була розташована у казармі , проти чого не заперечила жодна із сторін. Враховуючи ту обставину , що ордери видаються на житлове приміщення, при заселенні позивача ордер не видавався та не міг бути виданий.
З матеріалів справи вбачається, що у 2011 році казармі у в/м 201 м. Бровари надано статус гуртожитку, який передано на обслуговування Будинкоуправлінню № 4 ККЕУ, про що свідчить відповідний наказ від 07.12.2011 року № 125.
На думку суду, заселення позивача до вказаної кімнати на підставі наказу командира військової частини, враховуючи статус приміщення, суд вважає законним. Одночасно законність вселення та проживання позивача у кімнаті також визнав і сам відповідач, який приймав від ОСОБА_1 оплату за проживання у кімнаті включно до березня 2014 року. Фактом визнання законності проживання та заселення, суд також вважає направлення на адресу позивача припису про необхідність оформлення договору на проживання.
Суд, не приймає до уваги заперечення відповідача щодо не проживання відповідача у спірній кімнаті з огляду на ті обставини, що даний факт жодним доказом не підтверджений. Акти надані відповідачем про перевірку житлового приміщення АДРЕСА_1 від 22.08.2013 року, 25.11.2013 року, 17.07.2012 року 20.07.2012 року із зазначенням про не проживання ОСОБА_1 , суд не може взяти за основу, так як вони надані лише у кінці з'ясування обставин по даній справі та перевірку їх доказами, що ставить під сумнів наявність їх існування станом на день складання. Із вказаними актами позивач у визначеному порядку ознайомлений не був. При розгляді даної справи по суті позивач підтвердив факт тимчасової відсутності за місцем проживання. При цьому обгрунтовуючи своє тимчасове не проживання у гуртожитку, позивач посилається на необхідність постійного догляду за батьками, які проживають у Чернігівській області, про що свідчить відповідна довідка Покошицької сільської ради Коропського району Чернігівської області. Суд приймає до уваги таке обґрунтування. На думку суду, наявність у позивача житла у м. Ічня, наданого йому 12.10.1993 року, не є підставою для відмову в укладенні договору видачу ордеру, враховуючи при цьому, що він до нього часу значиться на квартирному обліку. Решта заперечень наведених відповідачем суд не приймає до уваги, так як вони не спростовують доводів позивача.
Крім того, судом враховується, що позивач у визначеному законом порядку не визнавався таким, що втратив право користування житловим приміщенням та не виселявся із нього у спосіб передбачений житловим законодавством.
Підпунктом 5.10 Інструкції № 737 передбачено, що виселенню з гуртожитку без надання іншого жилого приміщення підлягають особи, які звільнені з військової служби і мають вислугу менше ніж 10 років; не перебувають на квартирному обліку; які самоправно зайняли жилу площу, а також особи, які підпадають під підстави, передбачені статтею 116 Житлового кодексу Української РСР.
Підпунктом 5.12 Інструкції № 737 передбачено, що не можуть бути виселені з гуртожитку без надання іншого жилого приміщення особи, зазначені у статті 125 ЖК.
Розділ шостий Інструкції № 737 передбачає порядок надання місць для проживання у спеціально пристосованих казармах. Підпунктом 6.10 Інструкції № 737 передбачено, що виселенню з гуртожитку без надання іншого жилого приміщення підлягають особи, які звільнені з військової служби і мають вислугу менше ніж 10 років; не перебувають на квартирному обліку; які самоправно зайняли жилу площу, а також особи, які підпадають під підстави, передбачені статтею 116 Житлового кодексу Української РСР.
При винесенні даного рішення судом враховується, що позивач має 26 років вислуги військової служби
Аналізуючи всі наведені обставини, суд приходить до висновку, що позивач має право на укладення договору на оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв, укладення якого передбачено п. 6.2 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом МОУ 30.11.2011 року за № 737, яким встановлено, що військовослужбовці офіцерського складу та особи, звільнені з військової служби у запас або відставку, які проживають у казармах і переобладнаних будівлях, укладають із балансоутримувачем переобладнаної будівлі (казарми) договір про оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв.
Разом з тим, враховуючи ту обставину, що на момент розгляду даної справи по суті кімната, в якій проживає позивач знаходиться у будинку, що має статус гуртожитку, при цьому позивач заселений до неї на законній підставі, постійно проживає впродовж тривалого часу, не визнавався таким, що втрати право користування нею та не виселявся, останньому слід видати ордер на жилу площу у гуртожитку на право зайняття жилої площі - кімнати АДРЕСА_9 . Факт зміни нумерації кімнати з № 6 на № 10 у судовому засіданні не заперечила жодна із сторін. Вимогу позивача щодо визнання протиправною відмови Міністерства оборони України в особі Київського квартирно-експуатаційного управління від 05.12.2013 року за № 303/25-4734 в укладенні договору на проживання за адресою АДРЕСА_1 , суд вважає недоцільною та безпідставно заявленою.
Керуючись ст. ст. 10, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд -
позов задовольнити частково.
Зобов'язати Міністерство оброни України укласти із ОСОБА_1 договір про оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв на жиле приміщення - кімнату АДРЕСА_9 .
Зобов'язати Міністерство оброни України, видати ОСОБА_1 ордер на жилу площу у гуртожитку на право зайняття жилої площі - кімнати АДРЕСА_9 .
В іншій частині позову відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Броварський міськрайонний суд Київської області.
Суддя Н. П. Маценко