30.07.2014 Справа № 756/16124/13-ц
Унікальний номер 756/16124/13ц Справа № 2/756/734/14
Іменем України
22 липня 2014 року Оболонський районний суд м. Києва в складі
головуючого судді Богдан О.О.
при секретарі Пождемі В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя,
у листопаді 2013 року позивачка звернулась до суду з даним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що з 21.12.1990 року по 21.11.2013 року перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. В шлюбі народились двоє дочок ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, як є повнолітніми та проживають з нею.
Причиною розлучення стало те, що позивачці стало відомо, що відповідач її зраджував, таємно утримував іншу жінку та має позашлюбну дитину, вік якої приблизно 6 років. Вважає, що відповідач веде негідний спосіб життя, який впливає на виховання дітей.
На пропозицію добровільно поділити набуте у шлюбі майно відповідач відмовив.
Під час шлюбу подружжям придбано і є спільною сумісною власністю :
- квартира АДРЕСА_1;
- квартира АДРЕСА_2;
- квартира АДРЕСА_3.
Позивачка додає, що квартира АДРЕСА_3 придбана відповідачем таємно від неї.
При вирішенні спору про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя позивачка просила на підставі ч.2 ст. 70 СК України відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, а саме у зв»язку з тим, що відповідач веде негідний спосіб життя, понад сім років витрачав майно, що є спільною сумісною власністю подружжя на іншу жінку та дитину, приховав майно, що придбав на гроші сім»ї перебуваючи в шлюбі.
Просила розподілити майно наступним чином: виділити позивачці квартиру АДРЕСА_1, де вона буде проживати з дочками, та квартиру АДРЕСА_2. Виділити ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_3, стягнути з відповідача судові витрати.
В судовому засіданні позивачка позов підтримала. Пояснила суду, що перебуваючи з відповідачем у шлюбі проживали на початку спільного життя в Перу. Відповідач працював, вона займалась вихованням дітей та побутом. Приїхала до України у 2002 році на постійне місце проживання та придбали трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, робили там ремонт і потім разом проживали в цій квартирі сім»єю сумісно до 2011 року. Зазначила, що сама також працює з 2005 року, крім того до спільного бюджету поступали кошти за надання в оренду квартири АДРЕСА_2, яка також була придбана сумісно у 2005 році.
Про купівлю відповідачем квартири АДРЕСА_3 позивачка дізналась від старшої доньки у червні 2011 року, тоді ж дізналась про іншу жінку та дитину чоловіка. Зазначила, що між нею та відповідачем відбувалися сварки через те, що він як лікар швидкої допомоги часто не бував вдома, пояснював це роботою, необхідністю чергування. Коли вона дізналась від дочки про подвійне життя чоловіка, то знаючи приблизно будинок, ходила та запитувала консьєржів і таким чином знайшла адресу. Вважає, що відповідач поступив нечесно по відношенню до неї та сім»ї, витрачав сімейні гроші на утримання іншої сім»ї, не розлучаючись з нею, квартиру АДРЕСА_3 придбав перебуваючи з нею в шлюбі за спільні кошти. Просила її позовні вимоги задовольнити.
Представники позивачки в судовому засіданні позов підтримали, просили задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечував. Пояснив суду, що відносини між ним та позивачкою, як дружиною, погіршились ще у 2001 році, коли вони проживали в Перу. Після переїзду до України у 2002 році їх відносини були суто батьківські по відношенню до дітей. Припинили шлюбно-сімейні стосунки у 2002 році. Він проживав у квартирі АДРЕСА_1 заради спокою дітей, його одяг та речі знаходились весь час у цій квартирі, при цьому ночував в іншій кімнаті, а не з позивачкою, подружні стосунки не підтримували, часто перебував на роботі, чергуваннях, до ночі вигулював собаку, разом сім»єю нікуди не їздили, не відпочивали. Про іншу жінку та дитину дружині не повідомляв задля спокою дітей. Не подавав на розлучення і придбавав нерухомість, тому що бажає все залишити дітям. Дитина у нього народилась у 2006 році і він не вважає, що повинен був повідомити про це дружину. Проживав у квартирі АДРЕСА_3, на купівлю якої самостійно брав у борг гроші у друзів, про що позивачку не повідомляв. З 2005 року проживав у квартирі АДРЕСА_2, яку іноді здавали в оренду, щоб отримувати кошти і допомагати родичам позивачки.
Відповідач вважає, що спільною сумісною власністю подружжя є квартира АДРЕСА_1 та квартира АДРЕСА_2, а тому не заперечує проти визнання права власності на квартиру АДРЕСА_2 за позивачкою, а на квартиру АДРЕСА_1 за ним з урахуванням, що він буде проживати з дітьми. Просив залишити квартиру АДРЕСА_3 у його власності, оскільки не вважає її спільним сумісним майном подружжя.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував. Просив визнати спільною сумісною власністю подружжя квартиру АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_2. Квартиру АДРЕСА_3 просив залишити власністю ОСОБА_2, як придбане ним на особисті кошти не перебуваючи у шлюбних стосунках. Виділити у власність позивачки квартиру АДРЕСА_2, виділити у власність відповідача квартиру АДРЕСА_1.
Суд, вислухавши сторони, свідків ОСОБА_2, ОСОБА_5,ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, дослідивши письмові докази у справі, встановив наступне.
Спірним майном у справі є:
- трикімнатна квартира АДРЕСА_1, загальною площею 73,60 кв.м, житловою 40,10 кв.м; придбана відповідно до договору купівлі-продажу 25.07.2002 року,
- однокімнатна квартира АДРЕСА_2, загальною площею 51,50 кв.м, житловою площею 21,00 кв.м; яка відповідно до свідоцтва про право власності від 25.01.2006 року належить на праві власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частинах,
- однокімнатна квартира АДРЕСА_3, загальною площею 33,30 кв.м, житловою площею 14,10 кв.м., придбана відповідно до договору купівлі-продажу від 13.12.2002 року ОСОБА_2.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрований 21.12.1990 року відділом ЗАГСу виконкому Запоріжської міської ради народних депутатів.
Шлюб розірваний рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 21.11.2013 року.
В шлюбі народилось двоє дітей: донька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_2, які на час розгляду справи є повнолітніми.
Відповідачем не надано доказу - свідоцтва про народження його неповнолітньої доньки, - на підтвердження знаходження її на його утриманні, хоча сторони це не заперечують.
Відповідно до ст.. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя.
За вимогами ст.. 61 СК об»єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Об»єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.
Відповідно до ст.. 69 СК України дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності.
За ст.. 70 СК України у разі поділу майна, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім»ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім»ї.
На підтвердження факту спільного проживання з відповідачем та ведення спільного господарства, бюджету свідчать спільні замовлення від імені позивачки та відповідача на купівлю речей - матраца, що підтверджується замовленням від 15.06.2004 року в Салоні «Лато» за підписом обох сторін, меблів - за договором купівлі-продажу від 15.06.2004 року, також підписаним сторонами, з позначкою «ОСОБА_2 (муж)», де адресою місця проживання зазначено кв. АДРЕСА_1.
Договором оренди жилого приміщення квартири АДРЕСА_2 від 26.07.2010 року підтверджується факт передачі в оренду ОСОБА_2 даної квартири до 26.01.2011 року.
Відповідно до довідки форми №3 ОСОБА_1 зареєстрована з 2009 року у квартирі АДРЕСА_2. Квитанціями з січня 2010 року по квітень 2011року по сплаті комунальних послуг підтверджується сплата останніх ОСОБА_1, що не заперечує відповідач.
Рахунками- замовленнями від 07.03.2009 року та 11.05.2009 року підтверджується придбання ОСОБА_1 меблів та виконання робіт за адресою квартири АДРЕСА_2.
Відповідно до довідки форми №3 у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_2 та ОСОБА_4, як чоловік та дочка, особистий рахунок значиться на ОСОБА_1
Зазначені вище письмові докази підтверджують спільне ведення господарства сторонами. Крім того, відповідач пояснив суду, що приходив до дружини та сім»ї, де вона проживала у квартирі АДРЕСА_1 практично майже кожен день, купував квартири за власний кошт і на ОСОБА_1, думаючи про майбутнє дітей, речі, що він носив, знаходились у цій квартирі, при цьому відповідач зазначає, що спільне господарство вони з дружиною не вели і подружні стосунки не підтримували. Борги, які він брав сам для купівлі житла, ремонту та меблів, відповідач пояснив, що віддавав особисто, не залучаючи кошти дружини.
Належних та допустимих доказів на підтвердження витрати особистих коштів, що не є спільною власністю подружжя, на купівлю квартири АДРЕСА_3, або інших квартир, майна відповідач суду не надав.
Судом встановлено, відповідач надає суперечливі пояснення. Так, вважаючи, що не вів спільне господарство, підтвердив, що надавав дружині гроші, купував на неї житло, кожен день приходив до квартири, де проживала дружина, вигулював собаку, приймав їжу, при цьому пояснює, що проживав у друзів, орендував житло, або проживав у квартирі, що надавалась від роботи. Такий стан відповідач пояснює тим, що вони з позивачкою домовились про окреме проживання, але не бажали, щоб про це дізнались інші особи.
Зазначені пояснення відповідача підтверджує і позивачка в тій частині, що вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет, проте позивачка зазначає, що вони підтримували шлюбні стосунки і жодної домовленості з відповідачем щодо окремого проживання не було і їй не було відомо про подвійне життя відповідача, про купівлю ним квартири, наявність у нього іншої жінки, а тим більше дитини. Сам відповідач пояснив суду, що позивачці не обов»язково знати про дитину та іншу жінку та він їй про це не повідомляв, тому що це його особисте.
Свідок ОСОБА_3, старша дочка сторін пояснила суду, що батьки були разом до зими 2009-2010 року, батько проживав з матір»ю. Про його іншу родину вона дізналась від матері хлопця і через деякий час повідомили матері. Батьки часто конфліктували на побутових підставах, мати дратувалась, що батька часто не було вдома, він пояснював свою відсутність роботою. Періодично до 2011 року батьки спали в одній кімнаті.
Свідок ОСОБА_5, мати позивачки, пояснила суду, що сторони жили однією сім»єю. Про зраду батька їй повідомила ОСОБА_3, образившись, що батько її насварив. Онука плакала, тому що вважала, що у них ідеальна сім»я. Подружжя жило разом до 2011 року. Свідок кожен рік з 2003 року приїжджала до них у гості і жила з весни до осені по 4 місяці і бачила, що ОСОБА_2 іноді ночував в залі, іноді у спальні. Подружжя сварилося на побутових темах із-за заробітної плати, виховання дітей. Разом не відпочивали, оскільки у ОСОБА_2 не було часу, був у відрядженнях. З роботи він завжди приходив додому, обідав дома.
Свідок ОСОБА_6, сусідка сторін, підтвердила, що до 2011 року бачила ОСОБА_2 вигулюючого собаку вранці, зустрічала в ліфті, на обід приїжджав на автомобілі «Швидкої допомоги».
Свідок ОСОБА_8, яка працювала консьєржем у будинку 14 по АДРЕСА_1 у 2000-2011 роках, підтвердила, що часто бачила за місцем проживання ОСОБА_2, він сплачував особисто послуги консьєржа, приїжджав на обід, вигулював собаку вранці та ввечері.
Свідок ОСОБА_7, який знайомий з відповідачем з 2005 року, пояснив, що приїжджав до ОСОБА_2 у квартиру по АДРЕСА_2. Про сімейні проблеми йому не відомо. Звертався до свідка з питання проживання в його квартирі.
Свідок ОСОБА_9, який знає відповідача понад 20 років, пояснив суду, що відвідував відповідача у квартирі по АДРЕСА_2 у 2005-2006 роках, але йому не відомо, чи знала дружина, що чоловік там проживає. Відповідач позичав у нього кошти на ремонт квартири.
Свідок ОСОБА_10, знайома відповідача, пояснила суду, що знає останнього по роботі. Бувала в гостях у ОСОБА_2 у квартирі по АДРЕСА_2 декілька разів з 2011 року та їй відомо, що він неодружений.
Свідок ОСОБА_11 пояснив суду, що знає сторони 5-6 років. Допомагав перевозити меблі позивачці та відповідачу у квартиру по АДРЕСА_2, перевозили речі втрьох. Там відповідач і проживає.
Оцінюючи у сукупності зібрані у справі докази, суд критично відноситься до пояснень відповідача щодо окремого проживання сторін. Пояснення відповідача є суперечливими, проте його проживання з позивачкою підтверджує він сам та опитані свідки. Доказів окремого проживання відповідач суду не надав. Пояснюючи, що він не бажав розголосу своїх відносин і створював видимість сім»ї лише підтверджує той факт, що про його окреме проживання позивачці відомо не було, і відповідач поводився як чоловік в родині до 2011 року. Також суперечливим є відношення відповідача до власності, так квартиру АДРЕСА_2, придбану у 2006 році він вважає спільною власністю, надає на її ремонт кошти, здають її в оренду для фінансового підтримання родини, проте квартиру АДРЕСА_3, яка була ним придбана раніше у 2002 році він не вважає спільною сумісною власністю і навіть не повідомляє дружині про її придбання.
Враховуючи викладене суд приходить до висновку про те, що сторони проживали разом у шлюбі з 1990 року по 2011 рік, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, а тому майно придбане у шлюбі, що складають спірні квартири, є спільною сумісною власністю подружжя та підлягє поділу в рівних частках.
Суд не вважає можливим враховувати при поділі майна проживання з сторонами дітей, оскільки вони є повнолітніми.
Відповідач визнав, що не повідомив дружині про купівлю квартири АДРЕСА_3, оскільки не вважав, що вони проживають разом з 2002 року. Разом з тим, суд враховує, що ч.3 ст. 70 СК України є санкцією за протиправну поведінку і суд може присудити одному з подружжя меншу частку за обставин, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що відповідач турбувався про родину, оцінюючи ситуацію на власний розсуд, створював видимість родини, і бажав в ній залишатися, піклувався про неї, і саме факт, того, що позивачка дізналась про придбану квартиру та дитину відповідача, стало причиною розірвання шлюбу, а тому позовні вимоги щодо відступлення від засад рівності часток шляхом визнання права за позивачкою на квартири однокімнатну по АДРЕСА_2 та трикімнату по АДРЕСА_1 з врахуванням розміру площі цих квартир та квартири АДРЕСА_3, яка є самою найменшою, суд вважає надмірним, таким, що буде значно погіршувати стан відповідача. Крім того, суд вважає, що поділ сумісної власності подружжя в рівних частках надасть їм можливість самостійно визначитись з їх користуванням і з врахуванням інтересів повнолітніх дітей, на які як позивачка так і відповідач посилалися, зазначаючи про свої вимоги.
Керуючись ст..ст. 60, 61, 69, 70 СК України, ст..ст. 11, 15, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд,-
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, задовольнити частково.
Поділити майно, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя, а саме: квартиру АДРЕСА_1; квартиру АДРЕСА_2; квартиру АДРЕСА_3.
Визнати за ОСОБА_1 права власності:
- на ? частину квартири АДРЕСА_1, загальною площею 73,60 кв.м, житловою 40,10 кв.м;
- на ? частину квартири АДРЕСА_2, загальною площею 51,50 кв.м, житловою площею 21,00 кв.м;
- на ? частину квартири АДРЕСА_3, загальною площею 33,30 кв.м, житловою площею 14,10 кв.м.
Визнати за ОСОБА_2 право власності:
- на ? частину квартири АДРЕСА_1, загальною площею 73,60 кв.м, житловою 40,10 кв.м;
- на ? частину квартири АДРЕСА_2, загальною площею 51,50 кв.м, житловою площею 21,00 кв.м;
- на ? частину квартири АДРЕСА_3, загальною площею 33,30 кв.м, житловою площею 14,10 кв.м.
Стягнути з ОСОБА_2 (інд. номер відсутній) на користь ОСОБА_1 судові витрати збір в розмірі 1720,50 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: Богдан О.О.