04 червня 2009 року справа № 2а-106/07
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Поплавського В.Ю.,
суддів - Уханенка С.А., Сафронової С.В.,
при секретарі - Хоменко О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 вересня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по виплаті щомісячної надбавки за безперервну службу, вихідної допомоги та перерахунку пенсії, -
У серпні 2006 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 (надалі по тексту - відповідач-1), ОСОБА_3 про визнання дій відповідачів незаконними та стягнення з відповідача-1 заборгованості по надбавці за безперервну службу до щомісячного грошового забезпечення за 2003-2005 роки, заборгованості по виплаті матеріальної при звільненні та проведення перерахунку пенсії.
Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 вересня 2007 року в задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено (а.с. 78-79).
Не погодившись з постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду, оскільки вона винесена з порушенням норм матеріального права і висновки суду не відповідають обставинам справи. Позивач просив ухвалити нове рішення по справі, яким задовольнити його позовні вимоги.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ з 01.12.1978р. по 20.12.2005 року.
Указом Президента України від 05.05.2003 року №389 "Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та ОСОБА_2 (далі по тексту - Указ) було надано право встановлювати щомісячні надбавки за безперервну службу у відсотках до грошового забезпечення залежно від стажу служби. Порядок і умови виплати зазначених надбавок визначаються Міністром оборони України, Міністром внутрішніх справ України, Головою Державної прикордонної служби України та Начальником Управління державної охорони України.
Виплата надбавок відповідно до цього Указу здійснювалась з 1 травня 2003 року за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на утримання Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України.
На виконання Указу було прийнято наказ про затвердження Інструкції про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну службу в Управлінні державної охорони України, якою встановлено, що виплата надбавки здійснюється в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисах Начальником Управління державної охорони України.
Як видно з тексту Указу, в ньому зазначено граничний розмір надбавки, а тому точного фіксованого відсотку не встановлено.
Відмовляючи в задоволені позовних вимог суд першої інстанції посилався на те, що чинним законодавством не встановлена обов'язковість виплати надбавки, а тим більше максимального її розміру і заборгованість по нарахованому позивачу грошовому забезпеченню за період проходження служби відсутня, а тому немає законних підстав щодо задоволення позову ОСОБА_1
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки зазначена надбавка на момент звільнення позивача встановлювалась керівниками відповідних органів внутрішніх справ на підставі «Методичних рекомендацій щодо виконання Указу Президента України від 24 квітня 2003 року №370 «Про надбавки військовослужбовцям служби безпеки України та працівникам органів внутрішніх справ України за безперервну службу», затвердженої наказом МВС України від 07.05.03р. №468.
Відповідно до Указу Президента від 05.05.2003р. №389 начальнику Управління державної охорони України надано право встановлювати військовослужбовцям щомісячні надбавки за безперервну службу у відсотках від грошового забезпечення залежно від стажу служби. Понад 25 років вислуги встановлюється надбавка до 90 відсотків.
Отже, дане заохочення не має ознак обов'язковості, а має лише граничний розмір, що в даному випадку встановлюється до 90 відсотків і призначається начальником Управління державної охорони в межах встановленого розміру та на його розсуд.
Позивач отримував надбавки за безперервну службу відповідно до наявного стажу, граничного розміру таких надбавок та їх відсоткової ставки, встановлених Начальником Управління державної охорони України.
Твердження позивача про те, що він у будь-якому випадку повинен був отримувати надбавку за безперервну службу у розмірі 90% від грошового забезпечення є необґрунтованими.
При звільненні ОСОБА_1 була сплачена вихідна допомога, розмір якої проводився виходячи з фактично отримуваної позивачем надбавки за безперервну службу.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що позивачеві надбавки та грошове забезпечення виплачувались у відповідності із законодавством, а тому підстав для задоволення позову не вбачається, а тому відсутні підстави для задоволення позову.
Керуючись п.1 ч. ст. 198 КАС України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 вересня 2007 року - без змін.
Ухвала суду може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту виготовлення повного тексту.
Повний текст виготовлено 30 червня 2009 року.
Судді: Поплавський В.Ю.
Уханенко С.А.
Сафронова С.В.