17 червня 2009р. м. Дніпропетровськ Справа № 14/276/08-АП
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючий суддя Мірошниченко М.В.,
суддя Юхименко О.В.
суддя Баранник Н.П.
при секретарі Красоті А.О.
з а участю представників :
позивача: Макарова І.О. дов. від 10.04.2009р.
відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу ОСОБА_2, м.
Запоріжжя
на постанову господарського суду Запорізької області від 11.08.2008р.
у справі № 14/276/08-АП
за позовом ОСОБА_3, м.
Запоріжжя
до відповідача ОСОБА_2, м.
Запоріжжя
про визнання недійсним рішення
ОСОБА_1 заявлено позов про визнання недійсним рішення ОСОБА_2 про застосування економічних санкцій № 35 від 18.03.2008р.
Розглянувши справу № 14/276/08-АП по суті, постановою господарського суду Запорізької області від 11.08.2008р. позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення ОСОБА_2 про застосування економічних санкцій № 35 від 18.03.2008р.
Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що в діях позивача, які виявились у платному наданні послуг по розшифруванню рахунків на оплату наданих телекомунікаційних послуг, відсутнє порушення п.16 ч.1 ст. 32 Закону України «Про телекомунікації». Суд вказав, що з аналізу ст. 32 Закону України «Про телекомунікації» та п.31 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг (затв. Постановою КМУ від 09.08.2005р. № 720), не вбачається, що розшифровочна інформація є безоплатною послугою.
Не погодившись із постановою суду першої інстанції, ОСОБА_2 подана апеляційна скарга, в якій вказані наступні обставини. Відповідно до п. 16 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про телекомунікації», споживачі під час замовлення та/або отримання телекомунікаційних послуг мають право на: безоплатне отримання від оператора, провайдера телекомунікацій рахунків за надані телекомунікаційні послуги. За особистим зверненням споживача, з урахуванням технічної можливості обладнання телекомунікаційної мережі, нарахована до оплати сума за надані послуги повинна бути розшифрована тільки за той розрахунковий період, до якого споживач має претензії, із зазначенням номера абонента, якого викликав споживач, виду послуг, часу початку і закінчення кожного сеансу зв'язку, обсягу наданих послуг, суми коштів до сплати за кожний сеанс зв'язку.
Аналогічна норма містяться і в п. 31 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг. В даному пункті також чітко визначено, що споживач під час замовлення та/або отримання телекомунікаційних послуг мас право на безоплатне отримання від оператора, провайдера вичерпної інформації про зміст, якість, вартість та порядок надання телекомунікаційних послуг.
На думку відповідача рахунки за надані телекомунікаційні послуги можуть містити не лише сам рахунок, але й за бажанням споживача, вичерпну інформацію щодо змісту, вартості наданої телекомунікаційної послуги, тобто розшифровку телефонних розмов на безоплатній основі.
Просить скасувати постанову суду першої інстанції від 11.08.2008р. та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.
ОСОБА_3 в письмових запереченнях на апеляційну скаргу вказав на наступні обставини. Позивачем не допущено порушення п.16 ч.1 ст. 32 Закону України «Про телекомунікації», оскільки у цій нормі права ведеться мова про безоплатне надання абонентам рахунків за надані послуги, що було виконане позивачем. Про безоплатність надання розшифровочної інформації за надані послуги в Законі мова не йде.
Згідно до п.5 ч.1 ст 13 Закону України «Про ціни і ціноутворення» державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. Державному регулюванню шляхом встановлення граничних або фіксованих тарифів, згідно до ч.2 ст 66 Закону України «Про телекомунікації» підлягають тарифи на загальнодоступні послуги, до яких не відноситься послуга з надання розшифровочної інформації за надані телекомунікаційні послуги. Тому позивач мав право самостійно встановлювати тариф на таку послугу.
Всупереч п.1.4 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затв. Наказом Мінекономіки та з питань Європейської інтеграції України, Мінфіну України від 03.12.2001р. № 298/519, відповідач не довів до суду - який діючий порядок встановлення та застосування цін і тарифів, які регулюються уповноваженими органами відповідно до вимог законодавства, було порушено позивачем.
Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції від 11.08.2008р. залишити без змін.
Представник позивача в судовому засіданні 17.06.2009р. підтримав доводи, викладені в запереченнях на апеляційну скаргу.
Представник відповідача до судового засідання 17.06.2009р. не з'явився. Відповідач про час, дату та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином. Про причини неявки суду не повідомив. На підставі ст. 196 КАС України колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представника відповідача, оскільки його неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
У відповідності до розпорядження голови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2009р. № 375 апеляційний розгляд справи здійснено колегією суддів у складі: Мірошниченко М.В. (головуючий суддя), Баранник Н.П. (суддя), Юхименко О.В. (суддя).
В матеріалах справи міститься поданий позивачем витяг зі Статуту ОСОБА_3 (а.с. - 108), згідно до якого (п.1.1) ОСОБА_3 перейменоване з ОСОБА_1 на ОСОБА_3 (ідентифікаційний код 30184815) і є правонаступником майна, прав та обов'язків вказаної юридичної особи.
Згідно до ст. 55 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
За таких обставин колегія суддів ухвалила замінити позивача у справі - ОСОБА_1 його правонаступником - ОСОБА_3.
За результатами судового розгляду справи, в судовому засіданні 17.06.09р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду апеляційної інстанції.
Розглянувши матеріали та обставини справи, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів знаходить підстави для задоволення апеляційної скарги.
Як випливає з матеріалів справи, в період з 31.01.08р. по 18.02.08р. згідно з п. 12 Плану роботи на І квартал 2008 року, ОСОБА_2 було здійснено перевірку ОСОБА_1 з питання правильності застосування тарифів на загальнодоступні телекомунікаційні послуги.
В результаті перевірки відповідачем складено Акт № 120 від 18.02.2008року. Перевіркою встановлено необґрунтоване отримання виручки за рахунок безпідставного стягнення плати з населення за отримання розшифровок нарахованої плати за телекомунікаційні послуги (за міські, міжміські та міжнародні телефонні розмови) в період з 01.02.06 по 31.12.07 в сумі
3 452,40 грн.
За результатами перевірки відповідач, відповідно до ст.ст. 13, 14 Закону України «Про ціни і ціноутворення», Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами (затвердженої наказом Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України від 03.12.2001 № 298/519), до позивача застосовано економічні санкції за порушення державної дисципліни цін, про що прийнято рішення від 18.03.08 № 35 на суму 10 357,20 гри., (сума порушення З 452,40 грн. і штраф у розмірі 200% від суми порушення - 6 905,80 гри) та направлено претензію від 18.03.08р. за № 01-15/570.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 16 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про телекомунікації», споживачі під час замовлення та/або отримання телекомунікаційних послуг мають право на: безоплатне отримання від оператора, провайдера телекомунікацій рахунків за надані телекомунікаційні послуги . За особистим зверненням споживача , з урахуванням технічної можливості обладнання телекомунікаційної мережі, нарахована до оплати сума за надані послуги повинна бути розшифрована тільки за той розрахунковий період, до якого споживач має претензії, із зазначенням номера абонента, якого викликав споживач, виду послуг, часу початку і закінчення кожного сеансу зв'язку, обсягу наданих послуг, суми коштів до сплати за кожний сеанс зв'язку .
Аналогічна норма містяться і в п. 31 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 № 720 зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 № 830 (Далі - Правила). В даному пункті чітко визначено, що споживач під час замовлення та/або отримання телекомунікаційних послуг мас право на безоплатне отримання від оператора, провайдера вичерпної інформації про зміст, якість, вартість та порядок надання телекомунікаційних послуг .
В абзаці 2 п. 22 Правил зазначено, що споживач мав право на безоплатне вилучення повністю або частково відомостей про нього з електронної версії бази даних інформаційно-довідкових служб .
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про інформацію» всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій.
Вказані норми права свідчать, що рахунки за надані телекомунікаційні послуги можуть містити не лише сам рахунок, але й за бажанням споживача, вичерпну інформацію щодо змісту, вартості наданої телекомунікаційної послуги, тобто розшифровку телефонних розмов на безоплатній основі.
Колегія суддів вважає безпідставними посилання суду першої інстанції на договір із споживачами (типова форма - а.с. 70), оскільки вказаний договір не має значення для вирішення спору. Так, розділ 3 Договору (Права та обов'язки абонента) та розділ 4 договору (Права та обов'язки компанії) ніяким чином не регламентують правовідносини сторін договору щодо платності або безоплатності надання позивачем розшифровок абоненту за надані послуги.
У відповідності зі ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Позивачем, всупереч вимогам ст.71 КАС України, не були доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а саме - наявності підстав для визнання недійсним рішення відповідача від 18.03.08р. № 35
З огляду на викладене вище, позовні вимоги є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.
Оскаржувана постанова суду першої інстанції про задоволення позовних вимог підлягає скасуванню як така, що прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 195, 198 п.3, 202 п.1, п.4, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Здійснити процесуальне правонаступництво, замінивши позивача у справі - ОСОБА_1 його правонаступником - ОСОБА_3.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, м. Запоріжжя задовольнити.
Постанову господарського суду Запорізької області від 11.08.2008р. у справі № 14/276/08-АП скасувати.
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена протягом одного місяця до адміністративного суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлено - 25.06.2009р.
Головуючий суддя М.В. Мірошниченко
Суддя Н.П. Баранник
Суддя О.В. Юхименко