69041, м. Запоріжжя, вул. Кремлівська, 65-в
Іменем України
24 червня 2009 року / 11-31 год./ справа №2а-3134/09/0870
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Нестеренко Л.О. при секретарі Щербині Л.М.., за участю представника позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - ОСОБА_2, розглянувши у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Токпромбуд»
про стягнення адміністративно-господарських санкцій,
Позивач звернувся з адміністративним позовом до ТОВ «Токпромбуд» з вимогами про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 4975,82 грн. В обґрунтування позовних вимог, заявник вказав, що підприємство відповідача є юридичною особою, що використовує найману працю працівників, отже за приписами Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» повинно забезпечувати працевлаштування інвалідів в установлених законодавством нормативах - у розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників. Відповідно до Звіту, наданого підприємством за 2008 рік, середньооблікова чисельність працюючих інвалідів є меншою ніж установлено нормативом (не працевлаштовано 1 особу-інваліда), у зв'язку з чим, відповідачу нараховано суму адміністративно-господарський санкцій у розмірі половини середньої річної заробітної плати на підприємстві, що у грошовому вираженні склала 4895,46 грн. Зазначену суму адміністративно-господарських санкцій та суму пені позивач просить стягнути з відповідача у примусовому порядку, оскільки відповідачем добровільно не виконується зазначеного обов'язку щодо сплати санкцій, чим порушуються майнові інтереси держави.
У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, зазначивши, що відповідно до наданого Звіту, відповідачем не було дотримано встановленого нормативу щодо працевлаштування інвалідів, у зв'язку з чим Фондом було нараховано суму штрафних санкцій та пені, які відповідач не сплачує у добровільному порядку. Просить суд стягнути з відповідача суму адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 4975,82 грн.
Представник відповідача адміністративний позов не визнав, заперечує проти задоволення позовних вимог, у судовому засіданні зазначив, що підприємство виконало регламентований законодавством обов'язок щодо працевлаштування інвалідів, оскільки на підприємстві відповідно до наказу керівництва було введено штатну одиницю для працевлаштування інваліда, на протязі 2008р. підприємство неодноразово зверталося до Токмацького міськрайонного центру зайнятості зі звітами та інформацією про наявність робочих місць для інвалідів. Отже враховуючи вищенаведене, підприємство не порушувало відповідні приписи законодавства та не вчиняло господарське правопорушення, підстав для застосування господарсько-адміністративних санкцій у позивача відсутні. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено з матеріалів справи та з пояснень учасників процесу, Товариство з обмежено відповідальністю «Токпромбуд» зареєстровано рішенням Виконавчого комітету Токмацької міської ради Запорізької області від 25.02.2003р. за юридичною адресою 71700 Запорізька область м.Токмак вул.Шевченка,31,54
Зазначене підприємство є учасником господарських правовідносин, має статус юридичної особи, здійснює діяльність на умовах використання найманої праці, тобто є суб'єктом господарювання, який здійснює господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію, має відокремлене майно і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах майна.
Відповідно до приписів ч.2 ст.43 Конституції України, «д ержава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб».
Разом з тим, відповідно до положень ч.3 ст.10 Господарського кодексу України, «у соціально-економічній сфері держава здійснює соціальну політику захисту прав споживачів, політику заробітної плати і доходів населення, політику зайнятості, політику соціального захисту та соціального забезпечення».
Частиною 8 ст.69 Господарського кодексу України визначено, що «підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, інвалідів, інших категорій громадян, які потребують соціального захисту. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом».
Спеціальним нормативно-правовим актом що регулює та визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантії рівності з усіма іншими громадянами для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами є Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Відповідно до приписів ст.19 зазначеного Закону, « для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого Законом, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунку кількість робочих місць округлюється до цілого значення».
Як встановлено судом, 25.02.2009р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Токпромбуд» подано до органів Фонду соціального захисту інвалідів Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2008р., відповідно до якого, середньооблікова чисельність штатних працівників на підприємстві складає 11 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким встановлена інвалідність складає 0 осіб, при встановленому нормативі працевлаштування інвалідів -1 особи. Зазначеним звітом визначено середньорічна заробітна плата штатного працівника, яка становить 9790,93 грн.
Таким чином, кількість працевлаштованих інвалідів на підприємстві відповідача склала 0 осіб, тобто відповідачем не було дотримано визначеного нормативу працевлаштування інвалідів у кількості 1 особи.
Відповідно до ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що « підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, середньооблікова чисельність працюючих інвалідів є менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративного-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом».
Відповідно до наданого позивачем розрахунку, сума адміністративно-господарських санкцій для підприємства відповідача складає 6892,11 грн.
Разом з тим, відповідно до ч.2 ст.20 зазначеного Закону визначено, що «порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нараховану на повну суму недоїмки за весь її строк».
На підставі постанови КМУ від 31.01.2007р. №70 «Про порядок сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів» Міністерством праці і соціальної політики України видано наказ від 15.05.2007р. №223 «Про Порядок нарахування пені та її сплати», яким визначено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річної облікової ставки Національного банку України за кожен календарний день прострочення (наведених у постановах Правління Національного банку України), що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (п.3.1), у поданій позовній заяві за невиконання нормативу щодо працевлаштування інвалідів до відповідної судової інстанції відділення Фонду розраховує суму пені на дату її подання (п.3.7).
Нарахована сума пені відповідачу розрахована позивачем у розмірі 80,36 грн.
Неправомірність з астосування органами Фонду соціального захисту інвалідів до підприємства штрафних санкцій обґрунтовується наступним.
Нормами господарського законодавства встановлено, що « суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства» (ч.3 ст.5 Господарського кодексу України). За порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків (ч.1 ст.238 ГК України).
У часники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом, іншими законами та договором. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання» (ч.1 ст.218 ГК України).
Разом з тим, ст.241 Господарського кодексу України, встановлено, що « адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення».
Як встановлено у судовому засіданні, відповідачем були здійснені відповідні заходи щодо працевлаштування інвалідів, зокрема, видано наказ по підприємству про введення до штатного розкладу одиницю вантажника для осіб з інвалідністю, протягом 2008 року відповідачем неодноразово надавалась звітність до місцевого центру зайнятості про наявність вакантних робочих місць для інвалідів, зокрема, 10.02.2008р., 02.04.2008р, 04.07.2008р., 10.09.2008р., 21.10.2008р. Крім того, як вбачається з листа Токмацького міськрайонного центру зайнятості від 16.06.2009р. ТОВ «Токпромбуд» інформувало про наявність вільних робочих місць для інвалідів, на підприємство центром зайнятості, в свою чергу, направлялись на працевлаштування інваліди на вакантні робочі місця ТОВ «Токпромбуд», проте жодного інваліда не було працевлаштовано за об'єктивними причинами (станом здоров'я, не влаштовувала заробітна плата).
За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність складу господарського правопорушення з боку підприємства відповідача щодо недотримання нормативу робочих місць для інвалідів, судом не встановлено порушень з боку ТОВ «Токпромбуд» приписів Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». Тобто, не встановлено вини підприємства в недотриманні нормативу робочих місць для інвалідів.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 19,20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» ст.ст.5, 10, 69, 218, 238 Господарського кодексу України, ст.ст. 94, 158, 160, 162, 163, 167 КАС України, суд,-
У задоволенні позовних вимог Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Токпромбуд» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів - відмовити повністю.
Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАСУ, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала .
Постанову виготовлено у повному обсязі 30.06.2009р.
Суддя: Л.О.Нестеренко