іменем України
Справа № 126/2468/14-к
Провадження № 1-кп/126/140/14
29 липня 2014 року
Бершадський районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді ОСОБА_1
секретар ОСОБА_2
прокурор ОСОБА_3
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Бершадь кримінальне провадження № 12014020090000433 по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Сімферополь АРК, жительки АДРЕСА_1 , українки, громадянки України, освіта середня, незаміжньої, непрацюючої, має на утриманні двох малолітніх дітей, раніше не судимої, у вчиненні злочину, передбаченого ст.213 ч.1 КК України,-
Суд визнав доведеним, що починаючи з 2013 року, точну дату та час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_4 всупереч статті 4 закону України «Про металобрухт» від 5 травня 1999 року, згідно якої операції з металобрухтом здійснюються лише спеціалізованими або спеціалізованими металургійними переробними підприємствами, а також їх приймальними пунктами на підставі ліцензії, без належної на те державної реєстрації та спеціального дозволу за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 , здійснювала заготівлю брухту чорних металів побутового та промислового походження шляхом купівлі його в населення по ціні 1 грн.10 коп. -1 грн.50 коп. за 1 кілограм.
19 червня 2014 року працівниками міліції на підставі ухвали слідчого судді під час проведення огляду домогосподарства, розташованого в АДРЕСА_1 , належного ОСОБА_4 було виявлено незаконний пункт прийому металобрухту та вилучено 942 кг чорних металів з ваговим обладнанням.
Дії обвинуваченої ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч.1 ст.213 КК України- здійснення операцій з брухтом чорних металів без державної реєстрації та спеціального дозволу (ліцензії), одержання якого передбачено законодавством.
Обвинувачена ОСОБА_4 під час досудового розслідування повністю та беззастережно визнала свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч.1ст.213 КК України, в обсязі висунутого обвинувачення, щиро розкаялася.
В даному кримінальному провадженні 01.07.2014 року між прокурором ОСОБА_3 та обвинуваченою ОСОБА_4 було укладено угоду про визнання винуватості відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.468 КПК України, за умовами якої обвинувачена ОСОБА_4 зобов'язується: беззастережно визнати обвинувачення у судовому провадженні, та сприяти розслідуванню кримінального провадження у всіх необхідних для його завершення обставинах.
Прокурор ОСОБА_3 та обвинувачена ОСОБА_4 дійшли згоди щодо призначення покарання ОСОБА_4 за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 213 КК України, у виді 100 годин громадських робіт, щодо наслідків укладення та затвердження угоди, передбачених ст. 473 КПК України, щодо наслідків невиконання угоди, передбачених ст. 476 КПК України та щодо умисного невиконання угоди про визнання винуватості.
Прокурор ОСОБА_3 просив угоду про визнання винуватості затвердити і призначити обвинуваченій узгоджене в угоді покарання.
Обвинувачена ОСОБА_4 визнала себе винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 213 КК України, в обсязі підозри, дала згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання у разі затвердження угоди та просила угоду про визнання винуватості затвердити та призначити узгоджене покарання.
Суд, заслухавши доводи сторін кримінального провадження, переконався, що укладення сторонами угоди про визнання винуватості від 01.07.2014 року є добровільним.
Розглядаючи питання про затвердження угоди суд виходить з наступного.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.
Відповідно п. 2 ч.1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим.
Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
Судом встановлено у судовому засіданні, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 213 КК України. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачена цілком розуміє права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до неї у разі затвердження угоди судом.
Суд переконався, що укладення угоди прокурором та обвинуваченою є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального та Кримінального кодексів України.
Враховуючи вищевикладене суд встановив, що вина обвинуваченої у інкримінованому їй злочині є доведеною та ніким не оспорюється, а тому за вчинений злочин обвинувачена підлягає покаранню, яке узгоджене прокурором та обвинуваченим в угоді про визнання винуватості від 01.07.2014 року.
Керуючись ст.ст. 314, 368, 370, 373, 374, 475 КПК України, суд-
Затвердити угоду про визнання винуватості між прокурором ОСОБА_3 та обвинуваченою ОСОБА_4 , укладену в приміщенні прокуратури Бершадського району Вінницької області 01.07.2014 року.
Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Сімферополь АРК, жительку АДРЕСА_1 , українку, громадянку України, освіта середня, незаміжню, непрацюючу, має на утриманні двох малолітніх дітей, раніше не судиму, визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 213 КК України та призначити їй покарання у виді 100 (сто) годин громадських робіт.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Вінницької області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.
Суддя: