28 липня 2014 рокум. Ужгород№ 807/2320/14
Закарпатський окружний адміністративний суд в особі судді Шешеня О.М., розглянувши справу в порядку скороченого провадження за позовною заявою Громадської організації "Україна без корупції" до Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
Громадська організація "Україна без корупції" (далі - позивач) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства (далі - відповідач) про визнання бездіяльності щодо ненадання інформації на інформаційні запити №9 від 09.05.2014 року та № 14 від 06.06.2014 року протиправною та зобов'язання надати в повному обсязі запитувану інформацію за запитами №9 від 09.05.2014 року та № 14 від 06.06.2014 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач звернувся до відповідача з інформаційним запитом №9 від 29.05.2014 року, у відповідності до якого просив надати наступну інформацію, а саме: коли в період з 01.06.2013 року по 29.05.2014 року перший заступник начальника управління ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, скільки коштів було виплачено ОСОБА_1 за цей період в якості допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю та якими установами охорони здоров'я були видані ОСОБА_1 листки непрацездатності в зазначений період. Однак, у відповідності до листа від 05.06.2014 року, відповідачем було надано позивачеві відповідь тільки на одне із питань, а саме: щодо виплати коштів ОСОБА_1 в якості допомоги, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю та відмовлено в наданні іншої інформації, яку позивач просив надати у відповідності до інформаційного запиту №9 від 29.05.2014 року.
У відповідності до ч. 3 ст. 183-2 КАС України про відкриття скороченого провадження суд виносить ухвалу, копія якої разом з копією позовної заяви та доданих до неї документів невідкладно надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідачу. В ухвалі в обов'язковому порядку зазначаються строк подання заперечення проти позову, порядок його подання, а також наслідки неподання такого заперечення. Відповідач у десятиденний строк з дня одержання такої ухвали та копій документів може подати заперечення проти позову та необхідні документи або заяву про визнання позову. Якщо справа розглядається судом за місцезнаходженням відповідача, то заперечення проти позову чи заява про визнання позову мають бути подані безпосередньо до канцелярії суду.
Ухвалою суду від 15.07.2014 року було прийнято рішення про проведення розгляду справи в порядку скороченого провадження у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України. Дану ухвалу було надіслано відповідачеві рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
18.07.2014 року до суду надійшло рекомендоване повідомлення про вручення відповідачеві 17.07.2014 року поштового відправлення (ухвали про відкриття скороченого провадження).
23.07.2014 року відповідач надіслав до суду заперечення на позовну заяву, у відповідності до якого просив відмовити в задоволенні позовних вимог, мотивуючи наступним. Позивач звернувся до відповідача з інформаційним запитом №9 від 29.05.2014 року. Як зазначає в наданих запереченнях відповідач, на запитувану інформацію щодо суми виплат по тимчасовій непрацездатності позивачеві було невідкладно надано відповідь, оскільки дана інформація про розпорядження бюджетними коштами є відкритою. Щодо іншої інформації, яка запитувалася у відповідності до інформаційного запиту №9 від 29.05.2014 року, то позивачеві було відмовлено в наданні дано інформації, оскільки, період тимчасової непрацездатності та заклади охорони здоров'я, до яких зверталася особа, можуть свідчити про стан здоров'я особи і такі дані відносяться до інформації зі спеціальним статусом, визначеним ч.2 ст.32 Конституції України, ст.10 Закону України "Про доступ до публічної інформації" та ч. 1 ст. 286 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Відтак, зазначена інформація може збиратися, зберігатися, використовуватися та поширюватися тільки за згодою особи, якої така інформація стосується. Відповідач звертався з листом до ОСОБА_1, з метою отримання згоди на поширення запитуваної інформації, однак до цього часу таку згоду не було отримано. Таким чином, як вважає відповідач, позивачеві було правомірно відмовлено в наданні відповіді на наступну інформацію, а саме: коли в період з 01.06.2013 року по 29.05.2014 року перший заступник начальника управління ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю та якими установами охорони здоров'я були видані ОСОБА_1 листки непрацездатності в зазначений період, оскільки, законодавством України забороняється поширювати не тільки інформацію про заклади охорони здоров'я, до яких звернулася особа, а й навіть сам факт звернення до таких закладів. Відтак, відповідач просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Згідно до ч. 4 ст. 183-2 КАС України суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. За результатами розгляду справи у скороченому провадженні суддя, оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини, за наявності достатніх підстав приймає законне судове рішення. У разі недостатності повідомлених позивачем обставин або якщо за результатами розгляду поданого відповідачем заперечення суд прийде до висновку про неможливість ухвалення законного судового рішення без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, суд розглядає справу за загальними правилами цього Кодексу, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню.
На підставі наведеного, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі в порядку ч.4 ст. 183-2 КАС України на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до п.4 ч. 5 ст. 183-2 КАС України справа повинна бути розглянута у порядку скороченого провадження не пізніше не пізніше п'яти днів з дня подання відповідачем заперечення проти позову.
Судом встановлено, що позивач звернувся з інформаційним запитом № 9 від 09.05.2014 року до відповідача з проханням надати наступну інформацію (а.с. 7), а саме: коли в період з 01.06.2013 року по 29.05.2014 року перший заступник начальника управління ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, скільки коштів було виплачено ОСОБА_1 за цей період в якості допомоги, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю та якими установами охорони здоров'я були видані ОСОБА_1 листки непрацездатності в зазначений період.
Листом від 05.06.2014 року відповідач надав позивачеві відповідь тільки на одне із поставлених питань в інформаційному запиті № 9 від 09.05.2014 року, а саме на питання: скільки коштів було виплачено першому заступнику начальника управління ОСОБА_1 у період з 01.06.2013 року по 29.05.2014 року, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю (а.с. 10).
Разом з тим, згідно листа від 05.06.2014 року, відповідач відмовив позивачеві у наданні іншої запитуваної інформації, а саме: щодо періоду з 01.06.2013 року по 29.05.2014 року коли перший заступник начальника управління ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю та якими установами охорони здоров'я були видані ОСОБА_1 листки непрацездатності в зазначений період (а.с. 10-11).
06.06.2014 року позивач повторно звернувся до відповідача з інформаційним запитом №14 щодо надання інформації, а саме: коли в період з 01.06.2013 року по 29.05.2014 року перший заступник начальника управління ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, скільки коштів було виплачено ОСОБА_1 за цей період в якості допомоги, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю та якими установами охорони здоров'я були видані ОСОБА_1 листки непрацездатності в зазначений період (а.с. 10-11). Однак, відповідач листом від 13.06.2014 року повторно відмовив позивачеві в наданні запитуваної інформації (а.с. 12-13).
Свою відмову в наданні інформації щодо відсутності першого заступника начальника управління ОСОБА_1 на робочому місці, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю та інформації щодо установ охорони здоров'я якими були видані ОСОБА_1 листки непрацездатності в період з 01.06.2013 року по 29.05.2014 року відповідач мотивував тим, що фізична особа має право на таємницю про стан свого здоров'я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при її медичному обстеженні, відтак, відповідач не має законних підстав надати запитувану інформацію без згоди ОСОБА_1 (а.с. 10-13).
Разом з тим, суд не може погодитися з твердженням відповідача про те, що інформація щодо відсутності в період з 01.06.2013 року по 29.05.2014 року першого заступника начальника управління ОСОБА_1 на робочому місці, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю та інформація щодо установ охорони здоров'я якими були видані ОСОБА_1 листки непрацездатності в період з 01.06.2013 року по 29.05.2014 року відноситься до інформації зі спеціальним статусом і може збиратися, зберігатися, використовуватися та поширювати тільки за згодою особи, виходячи з наступного.
У відповідності до ч. 2 ст. 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Згідно до ч. 1 ст. 286 ЦК України фізична особа має право на таємницю про стан свого здоров'я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при її медичному обстеженні.
Відповідно до ст. 10 Закону України "Про доступ до публічної інформації" кожна особа має право: 1) знати у період збирання інформації, але до початку її використання, які відомості про неї та з якою метою збираються, як, ким і з якою метою вони використовуються, передаються чи поширюються, крім випадків, встановлених законом; 2) доступу до інформації про неї, яка збирається та зберігається; 3) вимагати виправлення неточної, неповної, застарілої інформації про себе, знищення інформації про себе, збирання, використання чи зберігання якої здійснюється з порушенням вимог закону; 4) на ознайомлення за рішенням суду з інформацією про інших осіб, якщо це необхідно для реалізації та захисту прав та законних інтересів; 5) на відшкодування шкоди у разі розкриття інформації про цю особу з порушенням вимог, визначених законом.
Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 20.01.2012 року №2-рп/2012 було надано офіційне тлумачення положень ч. 1, ч. 2 ст. 32 Конституції України.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 Конституції України до повноважень Конституційного Суду України належить офіційне тлумачення Конституції України та законів України. З питань, передбачених цією статтею, Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.
У відповідності до п. 3.3 Рішення Конституційного Суду України від 20.01.2012 року №2-рп/2012 зазначено, що вирішуючи питання щодо конфіденційності інформації про особу, яка займає посаду, пов'язану зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування, та членів її сім'ї, Конституційний Суд України виходить з такого, що належність інформації про фізичну особу до конфіденційної визначається в кожному конкретному випадку. Перебування особи на посаді, пов'язаній зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування, передбачає не тільки гарантії захисту прав цієї особи, а й додаткові правові обтяження. Публічний характер як самих органів - суб'єктів владних повноважень, так і їх посадових осіб вимагає оприлюднення певної інформації для формування громадської думки про довіру до влади та підтримку її авторитету у суспільстві.
Таким чином, згідно Рішення від 20.01.2012 року №2-рп/2012, Конституційний Суд України, даючи офіційне тлумачення частин першої, другої статті 32 Конституції України, вважає, що інформація про особисте та сімейне життя особи (персональні дані про неї) - це будь-які відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована, а саме: національність, освіта, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, матеріальний стан, адреса, дата і місце народження, місце проживання та пересування тощо, дані про особисті майнові та немайнові відносини цієї особи з іншими особами, зокрема членами сім'ї, а також відомості про події та явища, що відбувалися або відбуваються у побутовому, інтимному, товариському, професійному, діловому та інших сферах життя особи, за винятком даних стосовно виконання повноважень особою, яка займає посаду, пов'язану зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування.
У відповідності до Рішення від 20.01.2012 року №2-рп/2012, Конституційний Суд України вирішив, що інформацією про особисте та сімейне життя особи є будь-які відомості та/або дані про відносини немайнового та майнового характеру, обставини, події, стосунки тощо,
пов'язані з особою та членами її сім'ї, за винятком передбаченої законами інформації, що стосується здійснення особою, яка займає посаду, пов'язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень. Така інформація про особу є конфіденційною.
Також, у відповідності до ч. 5 ст. 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалося сторонами, ОСОБА_1 є першим заступником начальника управління, а відтак, являється державним службовцем та оплата його праці здійснюється за рахунок бюджетних коштів.
У відповідності до інформаційних запитів від 29.05.2014 року №9 та від 06.06.2014 року №14 запитувана позивачем інформація стосувалася днів, у які перший заступник начальника управління ОСОБА_1, займаючи посаду державного службовця був відсутній на робочому місці, у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю та інформація про установи, якими видано заступнику начальника управління ОСОБА_1 лікарняні листки. Таким чином, запитувана позивачем інформація стосується підстав та умов надання заступнику начальника управління ОСОБА_1 допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.
Відтак, запитувана інформація щодо того, коли в період з 01.06.2013 року по 29.05.2014 року перший заступник начальника управління ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю та інформація щодо того, якими установами охорони здоров'я були видані заступнику начальника управління ОСОБА_1 листки непрацездатності в період з 01.06.2013 року по 29.05.2014 року відноситься до інформації, що стосується здійснення особою, яка займає посаду, пов'язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень, та не є конфіденційною інформацією.
У відповідності до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На підставі вище вказаного суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, позовні вимоги підтверджено належними та допустимими доказами.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 19, 94, 104-106, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов Громадської організації "Україна без корупції" до Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства - задовольнити.
2. Визнати протиправною бездіяльність Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства щодо ненадання інформації на інформаційні запити Громадської організації "Україна без корупції" №9 від 09.05.2014 року та № 14 від 06.06.2014 року.
3. Зобов'язати Закарпатське обласне управління лісового та мисливського господарства (м. Ужгород, вул. Собранецька, 156, 88017) надати в повному обсязі запитувану інформацію за запитами Громадської організації "Україна без корупції" від 09.05.2014 року №9 та від 06.06.2014 року №14.
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Громадської організації "Україна без корупції" (м. Київ, вул. Артема 37-41, 04053) витрати зі сплати судового збору в сумі 74,00 (сімдесят чотири гривні) грн.
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
СуддяО.М. Шешеня