Справа № 743/936/14-ц
Провадження № 2/743/250/14
29 липня 2014 року
29 липня 2014 рокуРіпкинський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого-судді Сташківа В.Б.,
при секретаріНерус Н.І.,
за участю позивачки ОСОБА_3, відповідачів: ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Ріпки в залі суду цивільну справу
за позовомОСОБА_3 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6
доОСОБА_4 та ОСОБА_5
про усунення перешкод у користування житловим будинком шляхом виселення та зняття з реєстраційного обліку
В липні 2014 р. ОСОБА_3 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_5, в якому, посилаючись на те, що її донька ОСОБА_6 являється власником житлового будинку по АДРЕСА_1, а відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які мешкають у вказаному будинку, зі згоди померлого ОСОБА_7, без укладення з нею договору найму та не бажають звільняти в добровільному порядку вказане приміщення, на підставі ст. 41 Конституції України, ст.ст. 16, 391, 810, 811, 825, 826 ЦК України, ст.ст. 150, 168, 169 ЖК України, просила усунути перешкоди у користування житловим будинком шляхом виселення без надання іншого житла та шляхом зняття вказаних осіб з реєстраційного обліку по АДРЕСА_1.
В судовому засіданні ОСОБА_3 підтримала позовні вимоги, з підстав вказаних в ній. Наголосила на тому, що вона 3 місяці тому ініціювала аналогічний позов, який за її заявою був залишений без розгляду, проте відповідачки добровільно будинок не залишили.
В судовому засіданні відповідачки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 позов визнали, в повному обсязі, визнали ту обставину, що вони проживали у вказаному будинку без укладення договору найму з позивачкою.
Вислухавши пояснення позивачки ОСОБА_3, відповідачів: ОСОБА_4, ОСОБА_5, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, житловий будинок АДРЕСА_1 належить неповнолітній ОСОБА_6 на підставі свідоцтва на право на спадщину за законом, після смерті ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4, виданого 18.10.2012 р. Ріпкинською районною державною нотаріальною конторою (а.с. 6).
По справі встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1. При цьому, судом не здобуто підстав реєстрації вказаних осіб за даною адресою.
По справі встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не являється членом сім'ї ОСОБА_3 та ОСОБА_8.
Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, до якої Україна приєдналась 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року № 457/967-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює права власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які правочини, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України).
Права власника житлового будинку квартири визначені ст. 383 ЦК України, якою передбачено право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.
Питання проживання не членів сім'ї власника житла, врегульовано Главою 59 (ст.ст.810 - 826) ЦК України, якою передбачено, що підставою проживання таких осіб є договір найму жилого приміщення.
Сторонами визнається та не потребує доказуванню та обставина, що ні неповнолітня ОСОБА_6, як власник спірного будинку, ні позивачка ОСОБА_3, в інтересах останньої, не укладали з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 договору найму спірного будинку або його частини.
Відповідно до ст.ст.810, 811 ЦК України власник житла (наймодавець) передає наймачеві житло для проживання на певний строк і за плату на підставі договору найму (оренди), який укладається в письмовій формі.
Як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини «Прокопович проти Росії», «Гіллоу проти Сполученого Королівства» поняття житла є автономним, і те, чи конкретне місце проживання становить чи ні «житло», що захищається п. 1 ст.. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, залежить від фактичних обставин, а саме наявності достатнього зв'язку з конкретним місцем.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кривіцька і Кривіцькій проти України» втрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання у права на житло.
Єдиними способом захисту права власності неповнолітньої ОСОБА_6 є усунення таких перешкод шляхом виселення відповідачів.
Враховуючи те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 безпідставно проживаючи в спірному будинку, вже самим цим фактом чинить фізичні перешкоди у вільному користуванні і розпорядженні власністю неповнолітній ОСОБА_6, те, що відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 безумовно визнають позов і таке визнання позову не суперечить закону, та правам і свободам інших осіб, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову в цій частині та усунення перешкод у здійсненні неповнолітньою ОСОБА_6 права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 шляхом виселення з нього ОСОБА_4 та ОСОБА_5.
В той же час, вимоги про усунення перешкод у користуванні житловим будинком шляхом зняття відповідачів з реєстраційного обліку задоволенню не підлягають, так як в силу ст.. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» наявність судового рішення, яке набрало законної сили, про виселення є достатньою підставою для зняття з реєстрації місця проживання особи і не потребує судового втручання.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України слід стягнути з кожного з відповідачів на користь ОСОБА_3 судовий збір пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 16, 316, 317, 319, 379, 386, 391, 810, 811 ЦК України, ст. 150 ЖК України, ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст.. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" ст. ст. 3, 10, 27, 31, 60, 61, 81, 82, 88, 174, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_3 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - задовольнити частково.
Усунути перешкоди у здійсненні неповнолітньою ОСОБА_6 права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 шляхом виселення з житлового будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_4 та ОСОБА_5.
В задоволенні решти вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2) судовий збір в розмірі 60 грн. 90 коп. (шістдесят гривень дев'яносто копійок).
Стягнути з ОСОБА_5 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2) судовий збір в розмірі 60 грн. 90 коп. (шістдесят гривень дев'яносто копійок).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернігівської області через Ріпкинський районний суд Чернігівської області протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення шляхом подання апеляційної скарги.
Головуючий В.Б.Сташків