Номер провадження 22-ц/791/2133/14 Головуючий 1 інстанції Гуцалюк О.В.
Категорія 5 Доповідач Орловська Н.В.
2014 року липня місяця 22 дня колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Херсонської області в складі :
Головуючого: Орловської Н.В.
Суддів : Кутурланової О.В.
Майданіка В.В.
при секретарі: Гончар К.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою Херсонської міської ради на рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 12 травня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Територіальної громади м. Херсона в особі Херсонської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно,
27 грудня 2013 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до Територіальної громади м. Херсона в особі Херсонської міської ради про визнання права власності за набувальною давністю на нерухоме майно.
В обґрунтування заявлених вимог послалась на те, що ОСОБА_3 на праві власності належало 33/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1, проте без належного оформлення документів. ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_4 померла, та з цього часу її частиною домоволодіння добросовісно заволоділа ОСОБА_5, якій належали 67/100 частин зазначеного домоволодіння.
21.01.2004р. ОСОБА_5 подарувала позивачці належні їй 67/100 частин домоволодіння за договором дарування.
Оскільки 07.11.2013р. закінчився встановлений десятирічний строк набувальної давності, протягом якого позивачка відкрито та безперервно володіла 33/100 частинами домоволодіння, вважає, що набула право власності на цю частку, інші спадкоємці ОСОБА_3 вимог щодо набуття права власності в порядку спадкування на зазначену частину не заявляли, просила визнати за нею право власності на 33/100 частин домоволодіння по АДРЕСА_1, які належали ОСОБА_3.
Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 12 травня 2014 року позовні вимоги задоволено, визнано за ОСОБА_2 право власності на 33/100 частин домоволодіння по АДРЕСА_1, які належали ОСОБА_3.
В апеляційній скарзі представник Херсонської міської ради просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосовування норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги позивачки, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 у 2003 році добросовісно заволоділа 33/100 частинами домоволодіння АДРЕСА_1 та продовжує відкрито, безперервно володіти ним до теперішнього часу, тому набула право власності на це майно за набувальною давністю.
Проте з таким висновком погодитись не можна.
Відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
За змістом наведеної норми права позивачка має довести, окрім безперервності, відкритості і давності володіння нерухомим майном, щодо якого у неї відсутні підстави для володіння і набуття права власності, ще і інші обставини, які мають суттєве значення для справи, зокрема, добросовісність володіння, відсутність інших осіб, які претендують на спірне майно.
З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що на підставі договору дарування від 21.01.2004 року, посвідченого державним нотаріусом Другої Херсонської державної нотаріальної контори та зареєстрованому в державному реєстрі за № 2-321, ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності належить 67/100 частини домоволодіння АДРЕСА_1, які складаються з житлового будинку літ.Б, сарай літ.Г, водопровід №1, огорожа №2,3, що розташовані на земельній ділянці площею 330 кв.м. (а.с. 4,5).
Станом на час укладання договору дарування вказана частина будинку належала дарителю ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності та свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданих 22.12.1987р.
Решта 33/100 частин зазначеного домоволодіння перебувало у користуванні ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.( а.с.6).
Отже з наведених обставин слід дійти висновку, що спільна часткова власність утворилась внаслідок виникнення у тому числі спадкових прав у ОСОБА_5 на 67/100 частин, та ОСОБА_3, яка згідно інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_3 належало право спільної часткової власності на 33/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1, без оформлення документів у встановленому законом порядку. Також на земельній ділянці, на якій розташоване спірне домоволодіння, містяться самовільно побудовані споруди літ.А,а,В.
Вирішуючи спір, суд не з'ясовував питання наявності спадкоємців на спірні 33/100 частин домоволодіння після смерті попереднього власника.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону україни "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, які підлягають державні реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Отже, суд ухвалив рішення щодо майна, яке є самовільно побудованим, а тому статусу об'єкта нерухомості в розумінні ст. 182 ЦК України немає, у зв'язку із чим не може бути предметом судового захисту.
Наявність підстав для визнання за позивачкою права на спірну частину будинку, остання пов'язувала із тим, що після смерті ОСОБА_3, 33/100 частини домоволодіння заволоділа ОСОБА_5, яка на той час була власником 67/100 частин цього ж домоволодіння, та продовжувала їм володіти і користуватись до 21.01.2004р.
Після укладання 21.01.2004р. договору дарування, на підставі якого ОСОБА_5 подарувала ОСОБА_2 67/100 частини спірного домоволодіння, остання почала користуватись 33/100 частинами цього будинку, утримувати його та відноситись як до своє приватної власності.
Однак, за відсутності належних доказів щодо добросовісності набуття позивачем права володіння 33/100 частин домоволодіння та наявність прав власності після смерті ОСОБА_3 на це майно у іншої особи, яка від свого права у встановленому законом порядку не відмовлялась, висновок суду першої інстанції про те, що позивачка є добросовісним набувачем в розумінні ст. 182 ЦК України та наявність передбачених ст. 344 ЦК України підстав для набуття нею права власності за набувальною давністю на спірну частину будинку, частина споруд якого є самочинно зведеними, не можна визнати правильним.
Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції належить скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з викладених у мотивувальній частині підстав.
На підставі викладеного, ст. 182, ст. 344 ЦК України, керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Херсонської міської ради задовольнити. .
Рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 12 травня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Територіальної громади м. Херсона в особі Херсонської міської ради про визнання права власності.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь Херсонської міської ради судовий збір в розмірі 122 грн.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий:
Судді: