26 червня 2014 рокум. Київ
Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Нагорняк В.А., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Тернопільської області від 27 травня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до комунального підприємства «Тернопільводоканал», третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «МЖК ІрЛАГА», про захист прав споживачів та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
У грудні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до комунального підприємства «Тернопільводоканал» (далі - КП «Тернопільводоканал»), третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «МЖК ІрЛАГА» (далі - ТОВ «МЖК ІрЛАГА»), про захист прав споживачів та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що відповідач не виконує покладені на нього чинним законодавством обов'язки та безпідставно відмовляється укласти з ним договір про надання послуг з питного водопостачання та водовідведення, чим порушує його права та охоронювані законом інтереси. На підставі вищевказаного, ОСОБА_2, як власник квартири АДРЕСА_1, просив зобов'язати відповідача укласти з ним договір про надання послуг з питного водопостачання та водовідведення на основі типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року, опломбувати лічильник обліку води, взяти його на абонентський облік і нараховувати плату за спожиті послуги, відповідно до засобів обліку спожитої води.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 березня 2014 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Зобов'язно КП «Тернопільводоканал» взяти ОСОБА_2 на абонентський облік, опломбувати лічильник обліку води, який знаходиться в квартирі АДРЕСА_1 та нараховувати плату за спожиті позивачем послуги з водопостачання відповідно до даних лічильника обліку води. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 27 травня 2014 року рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 березня 2014 року в частині зобов'язання КП «Тернопільводоканал» взяти ОСОБА_2 на абонентський облік, опломбувати лічильник обліку води, який знаходиться в квартирі АДРЕСА_1 та нараховувати плату за спожиті позивачем послуги з водопостачання відповідно до даних лічильника обліку води та в частині стягнення з КП «Тернопільводоканал» в дохід держави 114 грн 70 коп. судового збору скасовано і в цій частині ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову. В решті рішення суду залишено без змін.
До Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга ОСОБА_2, з пропущенням передбаченого ст. 325 ЦПК України строку на касаційне оскарження. В доданому до касаційної скарги клопотанні заявником ставиться питання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення з посиланням на поважність причин пропущення такого строку.
Відповідно до вимог статті 325 ЦПК України касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням (ухвалою) апеляційного суду (зі змінами, внесеними згідно із Законом №2453-VI від 07.07.2010 року). У разі пропущення зазначеного строку з причин, визнаних поважними, суддя касаційної інстанції за заявою особи, яка подала скаргу, може поновити цей строк.
Перевіривши доводи заявника та додані до касаційної скарги матеріали, вважаю за можливе її задовольнити.
Однак, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.
У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду в зміненій частині.
Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині зобов'язання КП «Тернопільводоканал» взяти ОСОБА_2 на абонентський облік, опломбувати лічильник обліку води, який знаходиться в квартирі АДРЕСА_1 та нараховувати плату за спожиті позивачем послуги з водопостачання відповідно до даних лічильника обліку води та в частині стягнення з КП «Тернопільводоканал» в дохід держави 114 грн 70 коп. судового збору, правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених позовних вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм процесуального права.
Доводи, наведені в касаційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди представника заявника з висновками суду апеляційної інстанції та з їх оцінкою.
Доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. ст. 338-341 ЦПК України є підставами для скасування судового рішення.
Керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України,
Поновити ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження рішення апеляційного суду Тернопільської області від 27 травня 2014 року.
Відмовити ОСОБА_2 у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до комунального підприємства «Тернопільводоканал», третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «МЖК ІрЛАГА», про захист прав споживачів та зобов'язання вчинити певні дії.
Додані до скарги матеріали повернути заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Вищого спеціалізованого
суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ В.А. Нагорняк