іменем україни
16 липня 2014 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Гвоздика П.О.,
суддів: Євграфової Є.П., Журавель В.І.,
Касьяна О.П., Ситнік О.М.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Херсонської області від 19 березня 2014 року,
Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що згідно з укладеним договором від 05 вересня 2006 року відповідач отримав кредит у розмірі 4 тис. грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 48 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Відповідно до п. 9.12 Умов та правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання.
Якщо протягом цього терміну жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на такий же термін.
Відповідач порушив умови кредитного договору, не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором, у зв'язку з чим станом на 28 липня 2013 року має заборгованість в сумі 23 285 грн 36 коп.
Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 10 січня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 19 березня 2014 року зазначене судове рішення скасовано. Ухвалено нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 05 вересня 2006 року в сумі 23 285 грн 36 коп., яка складається із заборгованості за кредитом - 3 263 грн 62 коп., заборгованості за процентами за користування кредитом - 18 436 грн 72 коп., штрафу (фіксована частина) - 500 грн, штрафу (процентна складова) - 1 085 грн 01 коп.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У поданій касаційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Наведеній нормі ухвалені у справі судові рішення не відповідають.
Суд першої інстанції, відмовляючи в позові, виходив з того, що заборгованість утворилася в березні 2007 року, та дійшов висновку про те, що позивачем пропущено строк позовної давності, встановлений ст. 257 ЦК України, про що заявлено відповідачем.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та стягуючи із ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 05 вересня 2006 року в сумі 23 285 грн 36 коп., яка складається із заборгованості за кредитом - 3 263 грн 62 коп., заборгованості за процентами за користування кредитом - 18 436 грн 72 коп., штрафу (фіксована частина) - 500 грн, штрафу (процентна складова) - 1 085 грн 01 коп., виходив з того, що сторони, укладаючи даний договір, досягли згоди, що після закінчення строку його дії відповідна картка продовжується банком на новий строк, якщо раніше (до початку місяця закінчення строку дії) не надійшло письмової заяви держателя про закриття картрахунка, та дійшов висновку про те, що строк дії кредитного договору пролонгувався з кожним роком і діє до 05 вересня 2014 року.
Матеріали справи не містять будь-яких відомостей стосовно того, що з моменту укладання кредитного договору до сьогодні сторони заявляли про намір припинити кредитним договір у спосіб, передбачений умовами договору.
Проте з такими висновками судів погодитися не можна з таких підстав.
Установлено, що відповідно до укладеного договору від 05 вересня 2006 року ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 4 тис. грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 48 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
ОСОБА_3 підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з умовами надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві, який діє протягом 12 місяців з моменту підписання.
Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на такий же термін.
У заяві, яка міститься на а. с. 8 (розділ «Кредитна картка»), строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії картки, разом із тим останній не встановлено.
Згідно з Умовами та правилами надання банківських послуг (без дати та номера), підписаними тільки ПАТ КБ «ПриватБанк» (а. с. 9), кредит (кредитна лінія, кредитний ліміт) - це розмір грошових котів, наданих банком клієнту на строк, обумовлений в договорі, на умовах платності та повернення.
Наведеним умовам договору апеляційний суд оцінки не надав, не звернув уваги на те, що картку відповідачу видано на руки 05 вересня 2006 року, строк дії картки та, відповідно, строк дії кредитного ліміту згідно з умовами договору не встановив.
Також не можна погодитися і з висновком суду першої інстанції, оскільки останнім також не встановлено строк дії картки та, відповідно, строк дії кредитного ліміту.
Відповідно до Правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору (позиція Верховного Суду України, викладена в справі № 6-14цс14).
Строк дії картки, що була видана відповідачу, за твердженням останнього (пояснення в суді першої інстанції), становив 12 місяців. За усними поясненнями позивача (а. с. 76 (зворот), такий строк становив три роки, а згідно з випискою (а. с. 105) - до липня 2011 року.
Суди на порушення вимог ст. ст. 214, 215, 316 ЦПК України на зазначене уваги не звернули, пояснень сторін в достатньому обсязі не перевірили, із строком дії картки та, відповідно, строком виконання зобов'язань не визначилися.
Зазначені обставини мають значення для правильного вирішення справи.
Оскільки допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Херсонської області від 19 березня 2014 року та рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 10 січня 2014 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий П.О. Гвоздик
Судді: Є.П. Євграфова
В.І. Журавель
О.П. Касьян
О.М. Ситнік