іменем україни
23 липня 2014 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Луспеника Д.Д.
суддів: Лесько А.О., Хопти С.Ф., Червинської М.Є., Черненко В.А.
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу за кредитним договором за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення апеляційного суду Донецької області від 13 лютого 2014 року,-
У березні 2013 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з указаним позовом, в якому просило стягнути на свою користь з ОСОБА_1 заборгованість по кредитному договору у розмірі 69 781 грн 54 коп. та судові витрати.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що 30 березня 2007 року між банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 5 534 грн зі сплатою відсотків за користуванням кредитом у розмірі 5,04 % річних на суму залишку за кредитом строком на один рік. Зазначав, що договір складається з відповідної заяви ОСОБА_1 та Умов надання кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт). Зазначав, що відповідач взяті на себе зобов'язання за кредитним договором не виконує, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 21 лютого 2013 року складала 69 781 грн 54 коп.
Рішенням Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області від 5 грудня 2013 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 30 березня 2007 року у розмірі 50 127 грн 94 коп., сплачений судовий збір у розмірі 501 грн 28 коп., а всього 50 629 грн 22 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Донецької області від 13 лютого 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.
У касаційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення апеляційного суду скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, виходив із того, що відповідно до Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), з якими було ознайомлено відповідача та відносно яких останній висловив згоду, визначено термін позовної давності по всім вимогам тривалістю 5 років, тому заборгованість підлягає стягненню.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, виходив із того, що позивачем пропущено строк позовної давності, встановлений ст. 257 ЦК України.
Проте, погодитись з таким висновком апеляційного суду не можна.
Судами установлено, що 30 березня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 5 534 грн зі сплатою відсотків за користуванням кредитом у розмірі 5,04 % річних на суму залишку за кредитом строком до 30 березня 2008 року.
За умовами договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, відповідач повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інших витрат згідно Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) (далі - Умови).
У зв'язку з порушенням ОСОБА_1 виконання умови договору станом на 21 лютого 2013 року утворилась заборгованість у розмірі 69 781 грн 54 коп.
Відповідно ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Сторони, як убачається з матеріалів справи, встановили строк повернення кредиту по 30 березня 2008 року включно.
Згідно ч. ч. 1 та 4 ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Відповідно до вимог ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Як встановлено судом, банк звернувся до суду з вимогами про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитом 5 березня 2013 року.
Згідно з умовами кредитного договору його складовою є Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт). Пунктом 5.5 цих Умов позовну давність за вимогами про стягнення заборгованості за кредитом, процентів за користування ним, пені, штрафу сторонам встановлено тривалістю п'ять років, що відповідає ч. 1 ст. 259 ЦК України.
Суд першої інстанції, встановивши такі обставини, дійшов вірного висновку про те, що позивач звернувся до суду з вимогою про захист свого цивільного права в межах погодженої сторонами позовної давності.
Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України № 6-116цс13 від 6 листопада 2013 року у справі за позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, яка, відповідно до положень статті 360-7 ЦПК України, є обов'язковою для всіх судів України.
Апеляційний суд, у порушення вимог ст. 212 ЦПК України, скасовуючи рішення суду першої інстанції, вищезазначених вимог закону до уваги не взяв, належним чином доводів сторін не перевірив, дав невірну оцінку наданим доказам у їх сукупності, неправильно витлумачив норми закону та дійшов невірного висновку про відмову у позові.
Таким чином, апеляційний суд, безпідставно скасувавши законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції, припустився помилки у застосуванні матеріального та процесуального закону.
Ураховуючи викладене, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням рішення суду першої інстанції в силі з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України.
Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 336, ст. 339, п. 4 ч. 1 ст. 344 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.
Рішення апеляційного суду Донецької області від 13 лютого 2014 року скасувати, рішення Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області від 5 грудня 2013 року залишити в силі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Д.Д. Луспеник
Судді А.О. Лесько
С.Ф. Хопта
М.Є. Червинська
В.А. Черненко