Справа № 199/1934/14-ц
(2/199/1664/14)
Іменем України
17 червня 2014 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська
в складі: головуючого судді Якименко Л.Г.
при секретарі Грицай А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпропетровську ради, третя особа Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційне підприємство №43» Дніпропетровської міської ради, про визнання права користування житловим приміщенням, -
Позивачі звернулися до суду з позовом до відповідача про визнання за ними права користування житловим приміщенням.
В обґрунтуванні своїх позовних вимог посилалися на те, що з 31.08.1991 року ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 та від спільного життя у них народилася донька ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.
У 1992 році внаслідок обміну житлом їх сім'я заселилася в квартиру АДРЕСА_1, основним квартиронаймачем якої був ОСОБА_3.
У даній квартирі вся сім'я проживала постійно з дня заселення, однак зареєстрованим в ній значився тільки основний квартиронаймач ОСОБА_3, який трагічно помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року.
Оскільки на теперішній час відповідачем не визнається право користування даною квартирою за членами сім'ї основного квартиронаймача: дружиною ОСОБА_1 та донькою ОСОБА_2, які не можуть зареєструватися в даній квартирі та укласти договір найму житлового приміщення, тому позивачі просили в судовому порядку визнати за ними правло користування квартирою АДРЕСА_1.
У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позов підтримала та просила його задовольнити, додатково зазначивши, що незважаючи на свою реєстрацію за іншою адресою, вона постійно проживала в даній квартирі та виконувала усі обов'язки члена сім'ї наймача. В той же час позивачка зазначила, що протягом останніх років подружні стосунки між подружжям були фактично припинені через зловживання чоловіком спиртними напоями на неможливістю у зв'язку з цим спільного проживання.
Позивачка ОСОБА_2 просила позов задовольнити, оскільки спірна квартира є єдиним її житлом, так як вона з моменту народження проживала в ній разом з батьками, однак через оспорювання відповідачем її права користування вказаною квартирою, не може отримати паспорт та зареєструватися за даною адресою.
На теперішній час вона несе усі права та обов'язки квартиронаймача, проживає в квартирі, сплачує разом з матір'ю комунальні послуги та усі необхідні платежі по утриманню житлового будинку та прибудинкової території.
Представник позивачів ОСОБА_4 просила позов задовольнити, оскільки позивачі, будучи членами сім'ї основного квартиронаймача, набули право користування даним житловим приміщенням.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи повідомлявся в установленому законом порядку, зі згоди позивачів суд ухвалює заочне рішення, що відповідає вимогам ст.224 ЦПК України.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, надав заяву, в якій просив розглядати справу без його участі.
Вислухавши пояснення позивачів та їх представника, свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов задовольнити частково з наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено, що з 31.08.1991 року ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу, та від спільного життя у них народилася донька ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.12).
Згідно з ордером на житлове приміщення №005280, виданим 01.02.1992 року Бюро по обміну житловою площею Дніпропетровської міської ради на підставі протоколу засідання комісії по обміну житловою площею №5 від 29.01.1992 року, ОСОБА_3 на сім'ю з 1 чоловіка була надана на заняття в порядку обміну житлового приміщення квартира АДРЕСА_1, житловою площею 19,1 кв.м. (а.с.49).
Позивачка ОСОБА_1, перебуваючи зі ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі, як член сім'ї в ордері не значиться, та в даній квартирі ніколи не була зареєстрована. Доказів її звернення із заявами до відповідних органів з приводу реєстрації (прописки) за даною адресою у вказаному житловому приміщенні, суду не надано.
ОСОБА_3, помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року.
В спірній квартирі після його смерті залишилися проживати позивачі: його дружина ОСОБА_1 та неповнолітня на той час донька ОСОБА_2.
У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 зазначила, що між подружжям останнім часом були припинені подружні стосунки через зловживання чоловіком спиртними напоями та ведення ним аморального способу життя, у зв'язку з чим проживати в одній квартирі з ним було неможливо.
Відповідно до ч.1 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Таким чином суд дійшов висновку, що позивачка ОСОБА_1, як член сім'ї основного квартиронаймача, не використала своє право та не вжила заходів щодо реєстрації свого основного місця проживання в даній квартирі, яку вона вважала своїм єдиним житлом. В той же час, питання про зняття з реєстрації в квартирі своїх батьків за адресою: АДРЕСА_2, вона також ніколи не ставила, таким чином зберігаючи за собою право користування цією квартирою.
Суд вважає, що в судовому засіданні підстави набуття нею права користування спірною квартирою не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання за нею права користування квартирою АДРЕСА_1, задоволенню не підлягають.
В той же час, дослідивши усі зібрані по справі докази в їх сукупності, вислухавши пояснення свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання за нею права користування квартирою АДРЕСА_1 необхідно задовольнити виходячи с вимог ч.3 п.2 ст.3 СК України, відповідно до яких дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.
Таким чином, незважаючи на відсутність відомостей щодо реєстрації неповнолітньої на той час ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вказаній квартирі, вона належала до сім'ї свого батька ОСОБА_3, у зв'язку з чим, як член сім'ї, набула право користування даним житловим приміщенням.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, право користування квартирою АДРЕСА_1.
Керуючись ст.ст. 11, 60, 169, 209, 212-215, 224 ЦПК України, ст. 71, 72 ЖК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпропетровську ради, третя особа Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційне підприємство №43» Дніпропетровської міської ради, про визнання права користування житловим приміщенням, - задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1.
В іншій частині позову, - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя