ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/9497/14 21.07.14
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ярославь - Авто»
доПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні
позивача1. Фізична особа-підприємець ОСОБА_2
відповідача2. ОСОБА_3
простягнення 28 185,13 грн.
Суддя Босий В.П.
Представники сторін:
від позивача:Сапсай С.М.
від відповідача 1:Антонюк А.О.
від третьої особи 1:ОСОБА_4
від третьої особи 2:не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ярославь - Авто» (надалі - ТОВ «Ярославь - Авто») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (надалі - ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна») про стягнення 28 185,13 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля Subaru Forester, державний номерний знак НОМЕР_1, яким 24.03.2012 р. скоєно дорожньо-транспортну пригоду, застрахована ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - поліс №АВ/1707809, а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків у розмірі 21 051,93 грн., завданих внаслідок настання такого ДТП, покладається на відповідача. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача вартості проведення експертизи (дослідження) у розмірі 980,00 грн., а також пені у розмірі 6 153,20 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.05.2014 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 18.06.2014 р., залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні: позивача - Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2; та відповідача - ОСОБА_3.
Розпорядженням в.о. Голови господарського суд міста Києва від 18.06.2014 р. справу № 910/9497/14 передано для розгляду судді Васильченко Т.В., у зв'язку з перебуванням судді Босого В.П. у відпустці.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.06.2014 р. справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду на 21.07.2014 р.
Розпорядженням Голови господарського суд міста Києва від 21.07.2014 р. справу № 910/9497/14 передано для розгляду судді Босому В.П., у зв'язку з його поверненням з відпустки.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.07.2014 р. справу прийнято до свого провадження суддею Босим В.П.
В судове засідання представник позивача та третьої особи 1 з'явилася, на виконання вимог ухвали суду надала пояснення по справі, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання з'явився, надав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував з огляду на те, що на момент звернення потерпілої особи до страхувальника застрахований транспортний засіб вже було відремонтовано, що призвело до неможливості встановлення розміру заподіяної шкоди внаслідок настання ДТП.
ОСОБА_3, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.
В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
24.03.2012 р. на перехресті пр. Маяковського - пр. Ватутіна, сталася ДТП за участю транспортного засобу Subaru Forester, державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3 та транспортного засобу «Богдан А 091», державний номерний знак НОМЕР_2, власником якого є ТОВ «Ярославь - Авто» та який знаходився у користуванні ФОП ОСОБА_2.
Згідно полісу № АВ/1707809 цивільно-адміністративна відповідальність водія автомобіля Subaru Forester, державний номерний знак НОМЕР_1, була застрахована ПАТ «СК «ПЗУ Україна».
ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_3 вимог п. 16.6 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Деснянського районного суду міста Києва від 26.04.2012 р. у справі №3-2161, відповідно до якої ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні ДТП.
Відповідно до висновку експертного дослідження №7010, складеного 29.03.2012 р. суб'єктом оціночної діяльності Закритим акціонерним товариством Український центр після аварійного захисту «Експерт-Сервіс», загальна вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, завданого власнику транспортного засобу «Богдан А 091», державний номерний знак НОМЕР_2, становить 21 051,93 грн.
Крім того, позивачем були понесені витрати в сумі 980,00 грн. на проведення вищезазначеного автотоварознавчого дослідження, що підтверджується платіжним дорученням №1102 від 04.04.2012 р.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Таким чином, у позивача виникло право вимоги в межах суми 21 051,93 грн. до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Із матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб - автомобіль Subaru Forester, державний номерний знак НОМЕР_1, якими спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди утримувачу майна, належить ОСОБА_3 та знаходився під його керуванням.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації ним транспортного засобу автомобіля Subaru Forester, державний номерний знак НОМЕР_1, застрахована ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» згідно із полісом №АВ/1707809.
Вказаним договором (поліс №АВ/1707809) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50 000,00 грн., франшиза - 1 000,00 грн.
Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обмежує розмір шкоди, яка підлягає відшкодуванню страховиком за полісом ОСЦПВВНТЗ особі, яка має право на таке відшкодування.
Так, відповідно до пункту 22.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Розмір шкоди понад ліміти відповідальності підлягає відшкодуванню самою особою, яка завдала цю шкоду (на підставі статті 1194 Цивільного кодексу України).
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Матеріалами справи підтверджується факт звернення позивача та третьої особи 1 до ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» з вимогою відшкодувати шкоду, завдану власнику автомобіля «Богдан А 091», державний номерний знак НОМЕР_2, у розмірі 21 051,93 грн.
Згідно з пунктом 36.6 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.
Враховуючи розмір права вимоги, який виник у позивача, визначені полісом №АВ/1707809 розміри лімітів відповідальності та франшизи, а також встановлену судом вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 20 051,93 грн. (вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу згідно звіту експерта у розмірі 21 051,93 грн. - 1 000,00 грн. франшизи) у строк до моменту звернення позивача із даним позовом до суду.
Твердження відповідача про те, що на момент звернення до нього із заявою про виплату страхового відшкодування транспортний засіб «Богдан А 091», державний номерний знак НОМЕР_2, вже був відремонтований, судом відхиляється з огляду на наступне.
Відповідно до п. 37.1.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов'язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди;
Із матеріалів справи вбачається, що згідно акту здачі-прийняття робіт №-000000103 від 20.04.2012 р. ТОВ «Ярославь-Авто» були проведені роботи щодо комплексного обслуговування автобуса д. н. НОМЕР_2, на суму 17 543,28 грн. без ПДВ, та 21 051, 93 грн. з ПДВ.
В той же час, із вказаного акту неможливо встановити яке саме комплексне обслуговування автобуса д. н. НОМЕР_2 було проведено, які виконано роботи, замінено деталі і чи мають вони відношення до відновлювального ремонту автобуса «Богдан А 091», д. н. НОМЕР_2, внаслідок його пошкодження в ДТП, що відбулася 24.03.2012 р.
Додана відповідачем до відзиву на позовну заяву копія акту здачі-прийняття робіт №000000012 від 20.04.2012 р. взагалі не містить посилання на конкретний транспортний засіб, комплексний ремонт якого було проведено позивачем.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Суд відзначає, що матеріали справи не містять, а відповідачем не надано суду належних та допустимих в розумінні ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України доказів проведення позивачем відновлювального ремонту автомобіля «Богдан А 091», державний номерний знак НОМЕР_2.
Більш того, за змістом п. 33.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов'язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів). Особи, зазначені в цьому пункті, звільняються від обов'язку збереження пошкодженого майна (транспортних засобів) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, у разі якщо не з їхньої вини протягом десяти робочих днів після одержання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду його уповноважений представник не прибув до місцезнаходження такого пошкодженого майна.
Відповідачем не надано суду доказів направлення його уповноваженого представника до місцезнаходження пошкодженого транспортного засобу протягом 10 робочих днів з моменту подання ОСОБА_3 заяви про настання страхового випадку - з 27.03.2012 р.
За таких обставин, твердження відповідача про наявність підстав для звільнення його від обов'язку відшкодовувати витрати в розмірі 20 051,93 грн. визнаються судом недоведеними.
Крім того, підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача вартості витрат на проведення оцінки заподіяної шкоди у розмірі 980,00 грн., з огляду на те, що уповноважений представник відповідача не з'явився у визначений ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» строк на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 6 153,20 грн., нарахованої за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 07.06.2012 р. по 16.05.2014 р.
Аналізуючи положення глави 47 Цивільного кодексу України, можна зробити висновок, що грошовим зобов'язанням є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.
Відтак, грошове зобов'язання - це таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Виходячи з викладеного, грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається, у тому числі, із правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.
Вказана позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 04.02.2014 р. у справі 3-1гс14.
Враховуючи зазначене та положення статей 11, 509 Цивільного кодексу України, грошові зобов'язання можуть виникати з цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.
Відповідно до пункту 36.5 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню, обраховану за період прострочення виконання грошового зобов'язання з 07.06.2012 р. по 16.05.2014 р., проте суд здійснює перерахунок пені з огляду на наступне.
По-перше, за змістом статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції з 19.09.2011 р.) строк виконання грошового зобов'язання страховика за полісом ОСЦПВВНТЗ по виплаті особі, яка має право на отримання страхового відшкодування, такого відшкодування становить 90 днів з моменту отримання відповідної заяви.
Таким чином, відповідач повинен був виплатити страхове відшкодування власнику спірного транспортного засобу протягом 90 днів з моменту отримання заяви (28.05.2012 р.), тобто до 27.08.2012 р., а відтак з 28.08.2012 р. він є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання.
По-друге, згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Тобто, пеня нараховується за перші шість місяців прострочення, а не за весь період прострочення до подачі позову.
Отже, з урахуванням викладеного за перерахунком суду, правомірним є стягнення пені у розмірі 1 512,11 грн., нарахованої за період прострочення з 28.08.2012 р. по 27.02.2013 р. В іншій частині (4 641,09 грн.) пеня нарахована безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.
За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення з ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь ТОВ «Ярославь - Авто» страхового відшкодування у розмірі 20 051,93 грн., витрат на проведення експертизи у розмірі 980,00 грн. та пені у розмірі 1 512,11 грн.
В задоволенні позовних вимог в частині стягнення франшизи у розмірі 1 000,00 грн. та пені у розмірі 4 641,09 грн. необхідно відмовити з викладених підстав.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярославь - Авто» задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (04053, м. Київ, вул. Артема, 40; ідентифікаційний код 20782312) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярославь - Авто» (02660, м. Київ, вул. Колекторна, 38/40; ідентифікаційний код 32159460) суму страхового відшкодування у розмірі 20 051 (двадцять тисяч п'ятдесят одна) грн. 93 коп., витрати на проведення оцінки заподіяної шкоди у розмірі 980 (дев'ятсот вісімдесят) грн. 00 коп., пеню у розмірі 1 512 (одна тисяча п'ятсот дванадцять) грн. 11 коп. та судовий збір у розмірі 1 461 (одна тисяча чотириста шістдесят одна) грн. 34 коп. Видати наказ.
3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 23.07.2014 р.
Суддя В.П. Босий