Справа № 463/2-125/14 Головуючий у 1 інстанції: Шеремета Г.І.
Провадження № 22-ц/783/3253/14 Доповідач в 2-й інстанції: Мельничук О. Я.
Категорія справи: 32
24 липня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого - судді Мельничук О.Я.,
суддів Бакус В.Я. і Крайник Н.П.,
при секретарі Данилик І.І.
за участю представника позивача ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4, представника відповідача ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5, представника ОСОБА_4, на рішення Личаківського районного суду міста Львова від 11 березня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_6, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_7, ОСОБА_8 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди заподіяної втратою годувальника,
Рішенням Личаківського районного суду міста Львова від 11 березня 2014 року позов ОСОБА_6, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_7, ОСОБА_8 - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 624 грн. 75 коп. шкоди завданої смертю потерпілого.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_8 7149 грн. 41 коп. шкоди завданої смертю потерпілого.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 33 350 грн. 41 коп. шкоди завданої смертю потерпілого, з яких 11 737 грн. 41 коп. стягнуто одним платежем, 21 793 грн. стягувати щомісячними платежами в розмірі 573 грн. 05 коп. починаючи з 02.03.2014 року по 02.05.2017 рік.
Вищезгадане рішення в апеляційному порядку оскаржив в інтересах ОСОБА_4 - ОСОБА_5.
Апелянт вважає рішення Личаківського районного суду міста Львова від 11 березня 2013 року незаконним та необгрунтованим, таким, що постановлене з порушенням норм матеріального права (ст.1200 ЦК України, ч.1 ст. 199 СК України) та процесуального права (ст.ст. 212-215 ЦПК України), без врахування приписів та вказівок, наведених в Постанові Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року №14. Просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_9 підлягає до задоволення частково із наступних підстав.
Згідно з вимогами ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вироком Жовківського районного суду Львівської області від 26.12.2011 року ОСОБА_4 визнано винним за ч.2 ст.286 КК України за фактом ДТП, що мала місце 02.05.2011 року, внаслідок якої відповідач здійснив наїзд на потерпілого ОСОБА_10, який від отриманих тілесних ушкоджень внаслідок ДТП помер на місці події. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_6, дружини померлого, 12 500 грн. моральної шкоди, 5 760 грн. шкоди завданої смертю потерпілого.
Статтею 1200 ЦК України передбачено, що у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого народження після його смерті.
З свідоцтв про народження вбачається, що ОСОБА_10 був батьком ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Суд першої інстанції, з врахуванням положення ч.1. ст. 1200 ЦК України, прийшов до вірного висновку, що внаслідок смерті потерпілого право на відшкодування шкоди належить ОСОБА_7, як неповнолітній дочці померлого до досягнення нею 18 років, ОСОБА_8, дочці померлого, яка продовжує навчання до його закінчення - 01.07.2013 року та ОСОБА_6, як другому з подружжя, що здійснює догляд за ОСОБА_7, яка не досягла 14 років до досягнення нею цього віку.
Вироком Жовківського районного суду Львівської області з відповідача ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 стягнуто 5 760 грн. шкоди завданої смертю потерпілого, як другому з подружжя, що здійснює догляд за ОСОБА_7, яка не досягла 14 років.
Позивачем підставно заявлено вимоги про здійснення перерахунку цієї суми у зв"язку з збільшенням з моменту ДТП розміру мінімальної заробітної плати та стягнення суми в розмірі 624 грн. 75 коп., оскільки саме ч.4 ст. 1200 ЦК України передбачено, що розмір відшкодування обчислений для кожного з осіб, які мають право на відшкодування шкоди завданої смертю годувальника не підлягає подальшому перерахункові, крім таких випадків, як народження дитини зачатої за життя і народженої після смерті годувальника, призначення виплати відшкодування особам, що здійснюють догляд за дітьми, братами, сестрами, внуками померлого. Розмір відшкодування може бути збільшений судом.
Частиною 2 ст. 1195 ЦК України встановлено, що у разі каліцтва або іншого ушкодження здоров"я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.
Згідно пункту 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6, встановлено, що суми на відшкодування шкоди (страхові виплати) мають присуджуватись потерпілому з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дня встановлення професійного захворювання, а особам, які мають право на виплати у зв'язку зі смертю годувальника, - з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на виплати у строки, зазначені в підпунктах "а", "б" п. 20 цієї Постанови.
Судом першої інстанції стягуючи з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 624 грн. 75 коп. вірно враховано розмір мінімальної заробітної плати за період з 02.05.2011 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 - досягнення ОСОБА_7 14 років, вказаний позивачами у розрахунку, враховуючи кількість осіб, що мають право на відшкодування шкоди завданої смертю ОСОБА_10, а неотриманий дохід померлого в цей період становить 34 частини середньомісячного доходу, в дорівнює сумі стягнутій судом.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про підставність задоволення позовних вимог, частки мінімальної заробітної плати ОСОБА_10 на користь ОСОБА_8 до досягнення нею 18 років, а також до закінчення останньої навчання - 01.07.2013 року. Вірно не взято до уваги покликання відповідача на ст. 199 СК України згідно якої, якщо повнолітня дочка, син, продовжують навчання і у зв"язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов"язані утримувати їх до досягненн двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати таку матеріальну допомогу та на недоведеність перед судом потреби в матеріальній допомозі ОСОБА_8, а також те, що до відшкодування підлягає лише сума в розмірі 3 844 грн. 25 коп. - до досягнення нею 18 років.
Статтею 1200 ЦК України передбачено, що шкода у разі смерті потерпілого відшкодовується студенту до закінчення навчання, але не більше, як до досягнення ним 23 років, жодних обмежень стосовно перебування студента на заочній формі навчання дана стаття не містить, а отже така шкода з ОСОБА_12 стягнута підставно.
Також, судом вірно розраховано в межах заявлених позовних вимог, розмір стягнення на користь ОСОБА_7 в період з 02.07.2013 року по 02.05.2017 рік, оскільки такий становить 1/2 розміру середньомісячного доходу та складає 26 793 грн. , а також з врахуванням сум в розмірі 6384 грн. 74 коп. та 764 грн. 66 коп. які розраховані за різні періоди які підлягали стягненню в різних частках, разом становлять суму 33 530 грн. 41 коп.
Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що паралельний розрахунок відповідача, який на його думку з урахуванням вимог ст. 1200 ЦК України мав би стягуватися на кожного з позивачів здійснений без врахування часток яка підлягає стягненню в користь позивачів у відповідні періоди часу і така ним визначена, як 1/4 на кожного з них на всі періоди часу.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що жодний з доводів апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому апеляційну скаргу ОСОБА_5, представника ОСОБА_4 слід відхилити, а рішення Личаківського районного суду міста Львова від 11 березня 2014 року залишити без змін.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст.303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ч.1 ст.308, ст.313, п.1 ч.1 ст.314, ст. ст.315, 317, 319, 325 ЦПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_5, представника ОСОБА_4 - відхилити.
Рішення Личаківського районного суду міста Львова від 11 березня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий: О.Я. Мельничук
Судді: В.Я. Бакус
Н.П.Крайник