17 липня 2014 року м. Київ К/9991/11987/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого Степашка О.І.
суддів: Островича С.Е.
Бухтіярової І.О.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Багатоцільова фірма «Міра»
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2011
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2012
у справі № 2а-249/11/2070
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Багатоцільова фірма «Міра»
до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
Товариство з обмеженою відповідальністю «Багатоцільова фірма «Міра» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Багатоцільова фірма «Міра») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.12.2010 №0002252310/0.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2011, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2012, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Багатоцільова фірма «Міра» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 30.06.2010, за результатами якої складено акт від 06.12.2010 №5376/23-104/21188746.
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.12. 2010 №0002252310/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 41341,20 грн., в тому числі: за основним платежем - 34451,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 6890,20 грн.
Підставою для визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток слугував висновок податкового органу про порушення позивачем п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 34451,00 грн., у тому числі за 2 квартал 2010 року - 34451,00 грн.
При цьому, податковий орган виходив з того, що позивачем завищено значення у рядку 04.2 декларації з податку на прибуток підприємства за півріччя 2010 року «убуток балансової вартості запасів» у зв'язку з ненаданням позивачем відомостей по бухгалтерським рахункам 20 «Виробничі запаси», 22 «Малоцінні та швидкозношувальні предмети», 28 «Товари» за ІІ квартал 2010 року та даних податкового обліку за цей період.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.
Порядок визначення приросту або убутку балансової вартості запасів передбачений п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у відповідності до якого платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі по тексту - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).
Так, відповідно до абзацу першого цього пункту платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості запасів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).
Отже, відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в перерахунку беруть участь лише ті запаси, витрати на придбання понесло підприємство та віднесло до складу валових витрат.
Сутність перерахунку полягає в порівнянні вартості залишків запасів на кінець звітного періоду з вартістю залишків на початок звітного року та відповідному уточненні платником податків або валових доходів (у рядку 01.2 декларації з податку на прибуток підприємства у разі приросту запасів), або валових витрат (у рядку 04.2 декларації з податку на прибуток підприємства у разі убутку запасів).
Згідно з п. 1 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачем для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.
Отже, відповідно до правил бухгалтерського обліку на матеріальних рахунках №№20, 21, 22, 23, 26, 28 підприємство веде облік не тільки товарно-матеріальних цінностей, вартість яких віднесено до складу валових витрат, а також і товарно-матеріальних цінностей, вартість яких не віднесена до складу валових витрат.
В ході розгляду справи, позивачем надано оборотно-сальдові відомості по рахунках, на яких обліковувалися запаси, а саме: 20 «Виробничі запаси», 22 «Малоцінні та швидкозношувальні предмети», 28 «Товари» за ІІ квартал 2010 року.
Однак, судами критично оцінено відомості зазначених рахунків, оскільки зі змісту акту перевірки вбачається, що підприємством не надано відомостей по рахунках 28 «Товари», 20 «Виробничі запаси», 22 «Малоцінні та швидкозношувальні предмети» та даних податкового обліку за ІІ квартал 2010 року.
Підпунктом 2.3.2 п. 2.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 №327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 №925/11205 передбачено, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акту перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів.
При складанні акту перевірки податковим органом у повному обсязі дотримано зазначені нормативні вимоги. Однак, жодних пояснень посадових осіб або уповноважених представників позивача щодо відсутності необхідних відомостей під час проведення перевірки надано не було.
Крім того, в акті документальної перевірки, підписаному керівником ТОВ «БЦФ «Міра» Нефедовою І.Л. зазначено, що первинні бухгалтерські та інші документи, використані при проведенні перевірки достовірні, надані в повному обсязі, а додаткові (інші) документи, що свідчать про діяльність суб'єкта господарювання (спростовують викладені в акті перевірки факти) за період, що перевірявся, відсутні. При цьому вказаний висновок підписаний уповноваженою особою позивача без жодних зауважень та заперечень.
З огляду на зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що факт відсутності бухгалтерського обліку запасів у позивача свідчить про відсутність їх обліку і у податковій сфері.
Оскільки, позивачем не надано жодних доказів ведення обліку балансової вартості запасів на момент перевірки та пред'явлення перевіряючим доказів такого обліку, то судами попередніх інстанцій правомірно не взято до уваги надані позивачем в судовому засіданні вищезазначені документи.
Судами попередніх інстанцій не взято до уваги твердження позивача про те, що відповідно до законодавства декларації з податку на прибуток підприємства подаються наростаючим підсумком, тобто, що декларація за 1 півріччя 2010 року включала в себе показники декларації за 1 квартал 2010 року, оскільки як свідчить рядок « 04.2 К1» таблиці акту перевірки, убуток балансової вартості запасів в 1 кварталі 2010 року становив 136834,00 грн., а в 1 півріччі 2010 року -137803,00 грн.
Отже, на думку позивача сума убутку за другий квартал 2010 року обраховується як різниця між сумою показника за 1 півріччя та за 1 квартал.: 137803,00 грн. -136834,00 грн. = 969,00 грн. Тобто, сума убутку балансової вартості запасів в другому кварталі 2010 року становила 969,00 грн.
Порядком складання декларації з податку на прибуток підприємства (затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003 №143) дійсно передбачається, що податок на прибуток за квартал, півріччя, три квартали та рік розраховується за правилами, установленими п. 11.1 ст. 11 і п. 16.4 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», наростаючим підсумком з початку звітного календарного року.
Проте, у даному випадку значення приросту (убутку) балансової вартості запасів визначається окремо для кожного звітного періоду. При цьому в різні звітні періоди одного і того ж року можуть бути отримані різні показники (як приріст, так і убуток): наприклад, в 1 кварталі - приріст (заповнений рядок 01.2), за півріччя - спад (заповнений рядок 04.2), за підсумками 3 кварталів - знову приріст (заповнений рядок 01.2). Тому правило наростаючого підсумку на рядки 01.2 і 04.2 декларацій не поширюється, а значення відповідного рядка для кожного звітного періоду визначається розрахунковим шляхом.
Вказані висновки позивача нівелюються доказами, наданими ним в ході розгляду справи.
Так, до письмових пояснень ТОВ «Багатоцільова фірма «Міра» було додано копії оборотно-сальдових відомостей за І півріччя 2010 року та ІІ квартал 2010 року по бухгалтерському рахунку 281. При цьому, у цих же поясненнях позивачем зазначено, що цими документами підтверджується сума убутку балансової вартості запасів в ІІ кварталі. Вона визначається як різниця між сальдо на кінець періоду в сумі 23424,00 грн. та сальдо на початок періоду в сумі 24485,00 грн. і становить 1061,00 грн.
Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що позивач, зменшивши балансову вартість запасів до 23520,00 грн. на кінець звітного періоду (півріччя 2010 року) та завищивши значення убутку балансової вартості запасів на 137308,00 грн., зайво відніс вказану суму до складу валових витрат, що за визначеними Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» правилами обчислення податку на прибуток спричинило заниження податку на прибуток у перевіряємому періоді на суму 34451,00 грн.
За таких обставин, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Багатоцільова фірма «Міра» відхилити.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2012 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий(підпис)О.І. Степашко
Судді(підпис)С.Е. Острович
(підпис)І.О. Бухтіярова