"10" липня 2014 р. м. Київ К/800/12492/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого судді: Сіроша М.В.,
суддів: Усенко Є.А.,
Юрченко В.П.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 липня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом Біляївського районного центру зайнятості Одеської області (далі - Центр зайнятості) до ОСОБА_2,
про стягнення суми незаконно отриманої допомоги, -
У лютому 2012 року Центр зайнятості звернувся до суду з адміністративним позовом про стягнення з ОСОБА_2 незаконно отриманої допомоги з безробіття за період з 28.04.2011 року до 25.08.2011 року, у розмірі 3 223,74 грн.
23 липня 2012 року постановою Одеського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2013 року, позов задоволений.
Стягнута з ОСОБА_2 на користь Центру зайнятості незаконно отримана допомога з безробіття за період з 28.04.2011 року до 25.08.2011 року, у розмірі 3 223,74 грн.
Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що 14.09.2011 року Центром зайнятості встановлено, що ОСОБА_2 у період перебування його на обліку в Центрі зайнятості був зареєстрований з 3.04.2007 року як фізична особа-підприємець. Допомога з безробіття, у розмірі 3 223,74 грн., була виплачена йому безпідставно.
ОСОБА_2 звернувся із касаційною скаргою про скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 21.04.2011 року ОСОБА_2 звернувся із заявою до Центру зайнятості щодо надання йому статусу безробітного з виплатою допомоги з безробіття відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» в якій зазначив, що як суб'єкт підприємницької діяльності він не зареєстрований, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує.
28.04.2011 року йому був наданий статус безробітного та призначена відповідна допомога.
14 вересня 2011 року Центром зайнятості було здійснене розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» і встановлено, що ОСОБА_2 з 3.04.2007 року зареєстрований, як фізична особа-підприємець.
У період знаходження на обліку в Центрі зайнятості ОСОБА_2 безпідставно отримав допомогу з безробіття, у розмірі 3 223,74 грн., і 14 вересня 2011 року Центр зайнятості прийняв наказ № 251 щодо стягнення з ОСОБА_2 незаконно отриманих коштів.
Колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову з таких підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» до зайнятого населення відносяться особи, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців.
Згідно з ст. 46 закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності.
Суди попередніх інстанцій встановили, що відповідно до повідомлення Державного реєстратора виконавчого комітету Одеської міської ради 2.11.2011 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців був внесений запис про здійснення державної реєстрації щодо припинення підприємницької діяльності ОСОБА_2
Відповідно до п. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що ОСОБА_2 у період перебування з 28.04.2011 року до 25.08.2011 року на обліку в Центрі зайнятості мав статус суб'єкта підприємницької діяльності, у зв'язку з чим безпідставно отримав за зазначений період допомогу з безробіття, у розмірі 3 223,74 грн.
Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.
Керуючись ст.,ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 липня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: Сірош М.В.
Усенко Є.А.
Юрченко В.П.