"10" липня 2014 р. м. Київ К/9991/7266/11
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого:Штульман І.В. (доповідач),
суддів:Заїки М.М.,
Стародуба О.П., -
розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в місті Коломия Івано-Франківської області про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в місті Коломия Івано-Франківської області на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 14 липня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 2 лютого 2011 року, -
встановив:
ОСОБА_4 16 березня 2010 року в порядку цивільного судочинства звернулася в суд з позовом, у якому просила поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених її прав, свобод та інтересів, визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в місті Коломия Івано-Франківської області щодо перерахунку пенсії, зобов'язати відповідача здійснити перерахунок і виплату державної та додаткової пенсій за період з 1 січня 2002 року по 28 лютого 2010 року у розмірах, встановлених ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі - Закон № 796-XII), виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а також проводити відповідні перерахунки надалі.
Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 14 липня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 2 лютого 2011 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в місті Коломия Івано-Франківської області щодо відмови в перерахунку пенсії по інвалідності ОСОБА_4 у відповідності до вимог ст.ст.49, 50, 54, 67, 71 Закону № 796-XII, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV). Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в місті Коломия Івано-Франківської області провести перерахунок і виплатити ОСОБА_4 недоплачену державну пенсію та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ст.ст.49, 50, 54, 67, 71 Закону № 796-XII за період з 1 січня 2002 року по 28 лютого 2010 року, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком у відповідності до ст.28 Закону № 1058-ІV, Закону України «Про затвердження прожиткового мінімуму» на 2002-2010 роки, із врахуванням проведених виплат на вказаний період. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Управління Пенсійного фонду України в місті Коломия Івано-Франківської області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Позивач подала письмове заперечення на вказану касаційну скаргу, просить таку залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, є інвалідом IІ групи внаслідок захворювання, яке пов'язане з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в місті Коломия Івано-Франківської області.
Згідно ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі № 796-ХІІ.
У суд із цим позовом позивач звернулася 16 березня 2010 року, тобто в період дії Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами» від 18 лютого 2010 року № 1691-VI (набув чинності 10 березня 2010 року), яким були внесені зміни до ч.1 ст.15 Цивільного процесуального кодексу України та ч.1 ст.18 КАС України. Визначено, що справи щодо спорів з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, речового майна, пайків або грошової компенсації замість них розглядаються судами в порядку цивільного судочинства.
За правилами, встановленими ст.ст.256 та 257 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час звернення в суд з вказаним позовом) позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частинами 3, 4 ст.267 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час звернення в суд з вказаним позовом) визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Управління Пенсійного фонду України в місті Коломия Івано-Франківської області заперечуючи проти позову в суді першої інстанції заявляло про пропуск позивачем загальної позовної давності тривалістю у три роки.
Положення ч.2 ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», на які послався суд першої інстанції у рішенні, не підлягають застосуванню до таких вимог, оскільки зазначені приписи встановлюють строки виплати нарахованих пенсій за минулий час і не визначають строки призначення та нарахування пенсій.
Разом з тим, обмежуючи строк виплати позивачеві основної та додаткової пенсій датою 28 лютого 2010 року, суд першої інстанції не врахував вимоги позивача про проведення їй відповідних виплат надалі та не звернув уваги на те, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом (ст.1 Закону № 1058-ІV).
Отже, законом не встановлюється ні строковість, ні обмеженість у часі цих видів виплат. З самого визначення поняття пенсії випливає, що ці виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу. В цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання пенсії (чи її перерахунок). Кінцевий термін, або строк, на який призначається пенсія не може встановлюватись, оскільки це суперечить самому визначенню та суті пенсії.
На зазначені порушення суд апеляційної інстанції уваги не звернув та не виправив їх.
Згідно ч.2 ст.227 КАС України підставою для скасування рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Приймаючи до уваги те, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми права, які істотно вплинули на повноту з'ясування фактичних обставин справи, рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати та визначати доведеними обставини, які не були встановлені судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій.
Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 227, 230, 231 КАС України, суд, -
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Коломия Івано-Франківської області - задовольнити частково.
Рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 14 липня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 2 лютого 2011 року - скасувати.
Справу за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в місті Коломия Івано-Франківської області про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії - направити до суду першої інстанції на новий розгляд.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: Штульман І.В.
Судді: Заїка М.М.
Стародуб О.П.