"10" липня 2014 р. м. Київ К/9991/68691/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Степашка О.І.
Суддів Островича С.Е.
Федорова М.О.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Дочірнього підприємства «Євроголд Індестріз ЛТД» на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2011 та Державної податкової інспекції у м. Житомирі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 02.11.2010 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2011 у справі № 2а-5209/10/0670
за позовом Дочірнього підприємства «Євроголд Індестріз ЛТД»
до Державної податкової інспекції у м. Житомирі
Головного управління Державного казначейства України у Житомирській області
за участю прокуратури Житомирської області
про скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення бюджетного відшкодування та зобов'язання вчинити дії
Дочірнє підприємство «Євроголд Індестріз ЛТД» (надалі - позивач, ДП «Євроголд Індестріз ЛТД») звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Житомирі, Головного управління Державного казначейства України у Житомирській області (надалі - відповідачі), за участю прокуратури Житомирської області про скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення бюджетного відшкодування та зобов'язання вчинити дії.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 02.11.2010, позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 17.06.2010 №0000692304/0. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Відшкодовано з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у розмірі 1703,40 грн.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2011 скасовано рішення суду першої інстанції у частині стягнення з Державного бюджету України на користь позивача суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2010 року у розмірі 171105,00 грн. та відмови у зобов'язанні податкового органу надати висновок про відшкодування податку на додану вартість та ухвалено у цій частині нову постанову, якою зобов'язано Державну податкову інспекцію у м. Житомирі надати Головному управлінню Державного казначейства України у Житомирській області висновок про відшкодування ДП «Євроголд Індестріз ЛТД» податку на додану вартість за лютий 2010 року у розмірі 171105,00 грн.
В касаційній скарзі Державна податкова інспекція у м. Житомирі просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
В касаційній скарзі ДП «Євроголд Індестріз ЛТД» просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга Державної податкової інспекції у м. Житомирі підлягає частковому задоволенню, а касаційна скарга ДП «Євроголд Індестріз ЛТД»підлягає задоволенню, з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань правомірності відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість станом на 07.06.2010, за результатами якої 07.06.2010 складено акт №3182/23-2/32265502.
Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до зменшення суми бюджетного відшкодування за лютий 2010 рік на 171105,00 грн.
На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.10.2006 №0000692304/0, яким було зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 171105,00 грн.
Підставою прийняття оскаржуваного податкового рішення став висновок податкового органу про відсутність доказів надмірної сплати сум податку на додану вартість до бюджету контрагентами позивача по ланцюгу.
Однак, суди попередніх інстанцій визнали такий висновок відповідача необґрунтованим, з чим погоджується колегія суддів Вищого адміністративного суду України, з огляду на наступне.
Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно з підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).
За змістом підпункту 7.4.5 цього ж пункту Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Отже, з наведених законодавчих приписів випливає, що надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання бюджетного відшкодування є підставою для його одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладання нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.
Судом встановлено реальність виконання господарських зобов'язань між позивачем та його контрагентами, а саме: Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Інтер» та Відкритим акціонерним товариством «Житомиргаз», належними первинними документами.
Крім того, перевіркою не виявлено порушень з сторони позивача порядку формування податкового кредиту у період, що перевірявся.
У зв'язку з чим, судом обґрунтовано зазначено, що чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований цей податок, що включений платником податку до податкового кредиту.
Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.
Зазначені висновки суду свідчать про правильне застосування норм матеріального права та узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії.
Так, у постановах Верховного Суду України від 09.09.2008 у справі №21-500во08, від 01.06.2010 у справі №21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
З урахуванням викладеного, колегія суддів касаційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо законності вимог позивача про стягнення з Державного бюджету України на користь ДП «Євроголд Індестріз ЛТД» бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 171105,00 грн.
Щодо вимог про зобов'язання Державної податкової інспекції у м. Житомирі подати висновок до Головного управління Державного казначейства України у Житомирській області, то судом зазначено наступне.
Відповідно до пункту 4.1 Порядку відшкодування податку на додану вартість, відшкодування ПДВ з бюджету здійснюється органами Державного Казначейства України за висновками податкових органів або за рішеннями суду шляхом перерахування відповідних грошових сум з рахунку обліку доходів державного бюджету на рахунок, указаний у висновку чи рішенні суду.
Правовідношення щодо повернення з бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) з підстав, передбачених законом, виникає між платником податків, зборів (обов'язкових платежів) та державою в особі відповідного органу державної податкової служби, на який згідно із Законом України «Про державну податкову службу в Україні» покладені повноваження по здійсненню контролю за своєчасною та правильною сплатою до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів), та відповідного територіального органу Державного казначейства України з огляду на запроваджену Бюджетним кодексом України казначейську форму обслуговування Державного бюджету.
У Законі України «Про податок на додану вартість» не обумовлено здійснення платником податку свого права на отримання відшкодування з бюджету наявністю в органу Держказначейства висновку податкового органу. У вищевказаному Порядку платники податку не вважаються суб'єктами відносин, що виникають з приводу надання висновку про суми відшкодування ПДВ, оскільки згідно з цим Порядком такий висновок надається органом державної податкової служби органу Держказначейства, а не платнику податку.
Отже, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що позовні вимоги позивача в частині зобов'язання Державної податкової інспекції у м. Житомирі надати висновок про суми відшкодування ПДВ не відповідають матеріально-правовому способу захисту порушеного права, визначеному Законом, а тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог.
Отже, постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 02.11.2010 прийнята відповідно до вимог чинного законодавства і скасована постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2011 помилково.
Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалене відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
За вказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку про скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2011 та залишення в силі постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 02.11.2010.
На підставі викладеного, керуючись статтями 222, 223, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Євроголд Індестріз ЛТД» задовольнити.
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2011 скасувати та залишити в силі постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 02.11.2010.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий(підпис)О.І. Степашко
Судді(підпис)С.Е. Острович
(підпис)М.О. Федоров