Справа: № 2-а-117/12 Головуючий у 1-й інстанції: Закаблук О.В.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
Іменем України
17 липня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.
Суддів: Бєлової Л.В.
Міщука М.С.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі Київської області на постанову Кагарлицького районного суду Київської області від 31 травня 2012 р. по справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі Київської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання перерахувати пенсію, -
Позивач звернувся з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі Київської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання перерахувати пенсію.
Постановою Кагарлицького районного суду Київської області від 31 травня 2012 р. позов задоволено.
Визнано протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі Київської області виплатити ОСОБА_3 щомісячне підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону України "Про соціальний дітей війни" у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Зобов'язано Управління Пенсінйого фонду України у Кагарлицькому районі Київської області нарахувати та виплачувати починаючи з 20.01.2011 року по 22.07.2012 року ОСОБА_3 щомісячне підвищення до пенсії за віком для визначення якої підлягає застосуванню розмір прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність.
Не погоджуючись з постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивачу.
Згідно п. 2 ч. 1 статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач віднесена до 4 категорії осіб, які постраждали від наслідків аварії на ЧАЕС, отримує пенсію у відповідача та доплату за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ст. 39 та ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
У відповідності до статті 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Частиною 2 ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції від 28 лютого 1991 року, передбачено, що пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні посиленого радіоекологічного контролю, підвищуються на одну мінімальну заробітну плату
Статтею 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що особам, віднесеним до категорії 4, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Всупереч ст. 39 та ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивачу вказані доплати виплачувалися частково, у фіксованому розмірі, визначеному відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 р. № 836, а не в кратному відношенні до мінімальної пенсії за віком, як того вимагає вказаний Закон.
З огляду на те, що Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 р. № 836, колегія суддів вважає, що відповідач не правомірно виплачував додаткову пенсію в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 39 та 51 зазначеного Закону.
Проте, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання підвищення до пенсії у розмірі, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивач просив здійснити йому перерахунок пенсії у відповідності до ст. ст. 39,51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.
Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 1 ст. 100 КАС України передбачено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Колегія суддів зазначає, що в рішенні суду помилково зазначено період по який підлягають задоволенню позовні вимоги, а саме: "22.07.2012 року" замість "22.07.2011 року".
З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що постанова суду підлягає скасуванню з винесенням нового рішення.
Відповідно до ст. 198, 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову.
Відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України, судове рішення апеляційної інстанції є остаточним та оскарженню не підлягає, як таке, що постановлене за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції в справах, розгляд яких передбачено п. 2 ч. 1 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 160, 183-2, 197, 198, 202, 205, 206 КАС України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі Київської області задовольнити частково.
Постанову Кагарлицького районного суду Київської області від 31 травня 2012 р. -скасувати та прийняти нове рішення.
Адміністративний позов ОСОБА_3 задовольнити.
Визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі Київської області здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_3 щомісячної доплати до пенсії та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, відповідно до ст.ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 20 січня 2011 року по 22 липня 2011 року.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі Київської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_3 щомісячної доплати до пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 20 січня 2011 року по 22 липня 2011 року, з урахуванням раніше проведених виплат.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Кагарлицькому районі Київської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_3 щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 20 січня 2011 року по 22 липня 2011 року, з урахуванням раніше проведених виплат.
Постанова набирає законної сили з моменту постановлення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.
Судді: Бєлова Л.В.
Міщук М.С.
Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.
Судді: Гром Л.М.
Міщук М.С.