ун. № 759/4710/14-к
пр. № 1-кп/759/248/14
18 липня 2014 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: ОСОБА_1
при секретарі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження № 12013110080006523 по обвинуваченню
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Стебне Звенигородського району Черкаської області, громадянина України, українця, освіта вища, неодружений, на утриманні має неповнолітню дитину 1996 року народження, офіційно не працюючий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не засуджений,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України,
за участю сторін кримінального провадження: прокурори ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , обвинувачений ОСОБА_6 , захисник ОСОБА_10 , потерпіла ОСОБА_11 , представник потерпілої ОСОБА_12
ОСОБА_6 , 25.04.2013 року приблизно о 23-20 год., повернувся до квартири АДРЕСА_3 , де тимчасово проживав. Між ним та власницею квартири ОСОБА_11 виник словесний конфлікт на побутовому ґрунті. В ході конфлікту ОСОБА_6 , не передбачаючи та не бажаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, хоча повинен був і міг їх передбачити, різким рухом обома руками в область грудини відштовхнув від себе ОСОБА_11 , внаслідок чого остання впала лівим боком на тумбу та отримала тілесні ушкодження.
Згідно висновку судово-медичної експертизи №3256 від 09.12.2013 року у ОСОБА_11 виявлено закриту травму грудей у вигляді уламкових переломів ІІІ-ІV-V-VІ-VІІ-VІІІ-ІХ-Х ребер зліва (з V по ІХ фрагментарного характеру), що обумовили розрив лівої легені (рана в ділянці Svш розміром 0,5х0,6 см), субплевральний крововилив в області ІІІ-Х ребер зліва, лівобічний пневмогемоторакс (згідно даних торакоскопії легеня колабована на 1/3 свого об'єму, в плевральній порожнині до 50 мл рідкої крові). Вказане ушкодження спричинене тупим (тупими) предметом (предметами), за давністю утворення може відповідати даті 25.04.2013 року та відноситься до тяжких тілесних ушкоджень (за критерієм небезпеки для життя).
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину не визнав, пояснивши, що дійсно 25.04.2013 року близько 23-00 год. після роботи він їхав на автомобілі додому. Дорогою він зателефонував ОСОБА_13 , з якою раніше проживав однією сім'єю, та попросив допомогти, оскільки йому був необхідний чистий одяг. Вони разом приїхали до будинку АДРЕСА_4 , де він тимчасово проживав в квартирі АДРЕСА_5 . ОСОБА_13 винесла йому чистий одяг, він переодягнувся, після чого вони разом піднялися до квартири. В цій квартирі він винаймав одну кімнату у ОСОБА_11 , яка була подругою ОСОБА_13 . ОСОБА_11 влаштувала сварку на побутовому ґрунті, почала викидати речі з кімнати, яку він займав. Спочатку викинула речі ОСОБА_13 , потім взяла його забруднені речі, які він схопив та намагався утримати. ОСОБА_11 тягнула їх на себе, потім різко відпустила, не втримала рівновагу та впала на тумбу у коридорі лівим боком. Згодом приїхала швидка допомога, потерпілу забрали в лікарню, він також поїхав у лікарню, купував ліки та дав їй 4000 грн. для оплати за операцію.
Не дивлячись на не визнання обвинуваченим своєї вини та його захисну версію подій, його вина у заподіянні за викладених вище обставин необережного тяжкого тілесного ушкодження підтверджується крім власне його показань, в яких не заперечуються окремі обставини з фактичного боку (а саме: наявність конфлікту із потерпілою, місце конфлікту, падіння потерпілої на тумбу, отримання останньою тяжких тілесних ушкоджень внаслідок падіння), усією сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, які узгоджуються в деталях між собою і не викликають жодних сумнівів у своїй достовірності та допустимості.
Так, допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_11 показала, що в її квартирі АДРЕСА_3 тимчасово проживав ОСОБА_6 25.04.2013 року приблизно о 23-20 год. він повернувся додому разом із ОСОБА_13 , з якою періодично проживав однією сім'єю. Вони принесли із собою пиво. Обвинувачений зайшов до кімнати, в якій проживав, та дуже гучно хлопнув дверима. Вона зайшла до його кімнати та зробила зауваження. ОСОБА_6 почав ображати її, у них виник словесний конфлікт. Вона зробила вигляд, що хоче повикидати його речі з кімнати, нахилилася до ящика, в якому обвинувачений зберігав свій одяг. ОСОБА_6 підбіг до неї та штовхнув обома руками в область лівої ключиці. Вона вилетіла у коридор та впала на тумбу, вдарившись лівою стороною тулубу. Сестра викликала швидку допомогу, її відвезли до лікарні, зробили операцію. ОСОБА_6 також був у лікарні, купив ліки та потім дав 4000 грн. за операцію.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 показала, що вона проживає в квартирі АДРЕСА_3 у своєї сестри ОСОБА_11 25.04.2013 року приблизно о 23-20 год. до дому повернувся ОСОБА_6 , який тимчасово проживав в одній з кімнат квартири. Він приїхав разом із ОСОБА_13 , з якою перебував у фактичних шлюбних відносинах. Обвинувачений хлопнув дверима, ОСОБА_11 зробила йому зауваження та у них виник конфлікт. Вона знаходилась в цей час в коридорі та побачила, що ОСОБА_6 штовхнув ОСОБА_11 в груди, після чого остання вилетіла у коридор та впала на тумбу лівою стороною тулубу. Обвинувачений та потерпіла не відбирали один в одного ніяких речей. Після падіння вона викликала швидку допомогу, ОСОБА_11 забрали до лікарні, ОСОБА_6 поїхав з ними, купив ліки, а потім дав 4000 грн. на операцію.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 показала, що 25.04.2013 року приблизно о 23-20 год. вона приїхала разом із ОСОБА_6 , який попросив йому допомогти, до будинку по АДРЕСА_4 , де останній винаймав кімнату у квартирі АДРЕСА_5 у її подруги ОСОБА_11 . Вона піднялась до квартири, взяла речі, які просив обвинувачений, та винесла їх на вулицю. Згодом вони разом зайшли до квартири, принесли із собою пиво. У обвинуваченого та потерпілої виник конфлікт на побутовому ґрунті, він зайшов до кімнати, яку займав, та гучно гримнув дверима. Після цього потерпіла почала кричати, викидати речі з кімнати, спочатку її, потім обвинуваченого. Коли потерпіла схопила його забруднені речі, ОСОБА_6 також їх схопив. ОСОБА_11 тягнула ці речі на себе, потім відпустила, не втрималась на ногах та впала на тумбу в коридорі лівою стороною тулуба. Приїхала швидка допомога та ОСОБА_11 відвезли до лікарні, де зробили операцію. ОСОБА_6 купував потерпілій ліки та давав 4000 грн. на операцію.
Вказані показання потерпілої та свідків узгоджуються із даними протоколів проведення слідчого експерименту від 12.03.2014 року, оглянутих в судовому засіданні, та відеозаписами до них, відтворених в судовому засіданні, на яких потерпіла та обвинувачений чітко вказали місце конфлікту та місце падіння; висновком експертизи №3256 від 19.12.2013 року, відповідно до якого ОСОБА_11 заподіяні тяжкі тілесні ушкодження у вигляді закритої травми грудей у вигляді уламкових переломів ІІІ-ІV-V-VІ-VІІ-VІІІ-ІХ-Х ребер зліва (з V по ІХ фрагментарного характеру), що обумовили розрив лівої легені (рана в ділянці Svш розміром 0,5х0,6 см), субплевральний крововилив в області ІІІ-Х ребер зліва, лівобічний пневмогемоторакс (згідно даних торакоскопії легеня колабована на 1/3 свого об'єму, в плевральній порожнині до 50 мл рідкої крові). Заподіяні ОСОБА_11 вказані ушкодження спричинені тупим (тупими) предметом (предметами), за давністю утворення може відповідати даті 25.04.2013 року, не відобразили в собі характерних властивостей травмуючого (травмуючих) предмета (предметів), але враховуючи їх характер, локалізацію не виключається можливість їх утворення при обставинах, вказаних ОСОБА_11 .
Оцінюючи вказані вище показання обвинуваченого, потерпілої та свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_13 на предмет їх достовірності, суд виходить з такого.
Показання потерпілої та свідка ОСОБА_14 узгоджуються між собою та мають взаємодоповнюючий логічний послідовний характер, крім того - підтверджуються іншими доказами, які наведені вище (проколом проведення слідчого експерименту, висновком експертизи). Також показання цих осіб знайшли своє підтвердження і в показаннях обвинуваченого, який не заперечував наявність конфлікту на побутовому ґрунті із потерпілою, падіння потерпілої на тумбу та отримання останньою тяжких тілесних ушкоджень саме внаслідок падіння.
Натомість не знайшли свого підтвердження показання обвинуваченого про те, що падіння сталося з вини самої потерпілої та через її спроби вирвати в нього його забруднені речі.
Суд ставиться критично до показань свідка ОСОБА_13 в частині падіння потерпілої через власну необережність, оскільки свідок перебуває у фактичних шлюбних відносинах з обвинуваченим та підтримує його захисну версію подій.
За таких обставин, суд визнає показання потерпілої та свідка ОСОБА_14 , дані, які містять протоколи проведення слідчих експериментів та додатки до них, висновок експертизи, а також показання обвинуваченого та свідка ОСОБА_13 , в частині, що їм не суперечать, належними, допустимими та достовірними доказами, а їх сукупність такою, що з усією достатністю доводить, що необережні дії ОСОБА_6 мають прямий причинний зв'язок із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_11 , критично оцінюючи показання обвинуваченого в іншій частині як його намагання уникнути відповідальності за скоєне.
Таким чином, суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні вказаного злочину доведеною повністю та кваліфікує його дії за ст. 128 КК України, як необережне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження.
Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченому, у відповідності до ст. 66 КК України, не встановлено.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченому, у відповідності до ст. 67 КК України є вчинення злочину щодо особи похилого віку.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості, обставини вчинення злочину, дані про особу обвинуваченого, який раніше не засуджений, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, має на утриманні неповнолітню дитину, відсутність пом'якшуючої та наявність обтяжуючої покарання обставин, та вважає, що досягнення цілей покарання та виправлення обвинуваченого можливе без позбавлення волі, призначає йому покарання в межах санкції відповідної статті КК України у виді обмеження волі із застосуванням ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням.
Крім того, захисником ОСОБА_10 заявлено клопотання про звільнення обвинуваченого від покарання на підставі Закону України "Про амністію у 2014 році", з огляду на те, що у обвинуваченого є неповнолітня дитина.
Обвинувачений підтримав вказане клопотання та просив звільнити його від відбування покарання.
Прокурор, потерпіла та представник потерпілої не заперечували проти задоволення даного клопотання.
Відповідно до положень ч.2 ст. 86 КК України, ч.2 ст. 3 Закону України «Про застосування амністії в Україні» - установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.
Злочин, у вчинені якого обвинувачується ОСОБА_6 , віднесений до категорії злочинів, вчинених з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до статті 12 КК України, тобто згідно ст.1 Закону України "Про амністію у 2014 році" на нього поширюється дія вказаного закону.
Відповідно до ст.9 Закону України "Про амністію у 2014 році" виконання цього Закону покладається на суди. Застосування амністії не допускається, якщо обвинувачений (підсудний) або засуджений заперечує проти цього. Обвинувачений ОСОБА_6 дав свою згоду про застосування до нього амністії.
У силу п. в) ст.1 вказаного Закону звільняються від відбування покарання особи, які не позбавленні батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилось 18 років. Як вбачається із свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 15.02.1997 року обвинувачений ОСОБА_6 має неповнолітню дитину - ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до довідки Служби у справах дітей та сім'ї Володарської районної державної адміністрації Київської області №294 від 16.07.2014 року відмітка про позбавлення батьківських прав ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно свого сина ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відсутня.
Наведене свідчить про наявність підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 положень Закону України "Про амністію у 2014 році".
Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Частиною 3 ст.128 КПК України встановлено, що цивільний позов в інтересах держави пред'являється прокурором. Цивільний позов може бути поданий прокурором у випадках, встановлених законом, також в інтересах громадян, які через фізичний чи матеріальний стан, неповноліття, похилий вік, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права.
На підставі ч.1 ст.1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Суд вважає, що цивільний позов Київської міської клінічної лікарні №17 про стягнення 4485,03 грн., витрачених на лікування ОСОБА_11 , задоволенню не підлягає, оскільки не доведені підстави та розмір позову.
Заявлений потерпілою ОСОБА_11 цивільний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Відповідно до ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Частиною 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Судом встановлено, що необережними діями обвинуваченого були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження потерпілій. Таким чином, цивільний позов ОСОБА_11 в частині стягнення 2643,08 грн. на відшкодування матеріальної шкоди підлягає задоволенню.
Що стосується вимог про стягнення моральної шкоди, суд виходить з наступного.
На підставі ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
У відповідності до абз. 2 п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року із змінами «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судом встановлено наявність моральної шкоди, заподіяної ОСОБА_11 , протиправність діяння обвинуваченого ОСОБА_6 , наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням обвинуваченого та вину останнього в її заподіянні.
Судом встановлено, що потерпілій ОСОБА_11 була завдана моральна шкода, наявність якої обґрунтовується фізичним болем та стражданнями, яких позивач зазнала у зв'язку з ушкодженням здоров'я, пережитими душевними стражданнями, хвилюваннями у зв'язку із необхідністю перелаштовувати налагоджений ритм життя через завдану травму.
Проте, потерпілою не наведено з яких міркувань вона виходила, визначаючи розмір шкоди та не наданий його розрахунок.
Таким чином, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить із характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних), яких зазнала потерпіла, характеру немайнових втрат, стану її здоров'я та ґрунтуючись на засадах розумності, виваженості та справедливості вважає достатнім стягнення 5000 грн.
На підставі викладеного, керуючись п. «в» ст. 1, ст.ст. 9, 10 Закону України №1185-VII від 08 квітня 2014 року «Про амністію у 2014 році» зі змінами внесеними Законом України від 06 травня 2014 року, ст. ст. 1,4 Закону України «Про застосування амністії в Україні», ст.86 КК України,ст.ст. 368, 373-377 КПК України, -
ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнити від відбування покарання з випробовуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.
На підставі ч.2 ст. 86 КК України, ч.2 ст. 3 Закону України «Про застосування амністії в Україні», п. в) ст.1 Закон України «Про амністію у 2014 році» звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання.
В задоволенні цивільного позову Київської міської клінічної лікарні №17 про стягнення з ОСОБА_6 4485,03 грн., витрачених на лікування ОСОБА_11 - відмовити.
Цивільний позов ОСОБА_11 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_6 (ідент. № НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_11 2643 (дві тисячі шістсот сорок три) грн. 08 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 5000 (п'ять тисяч) грн. на відшкодування моральної шкоди.
В задоволенні іншої частині позову ОСОБА_11 - відмовити.
Запобіжний захід у виді особистого зобов'язання, обраний ОСОБА_6 , - скасувати.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляції через Святошинський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Головуючий: ОСОБА_1