04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"22" липня 2014 р. Справа№ 911/644/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пашкіної С.А.
суддів: Баранця О.М.
Калатай Н.Ф.
За участю представників:
Від позивача -- не з'явився;
Від відповідача - не з'явився;
Від третьої особи - не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства „Металург - Інвест"
на рішення Господарського суду Київської області від 29.04.2014р.
у справі № 911/644/14 (суддя Карпечкін Т.П.)
за позовом Приватного підприємства „Металург - Інвест"
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Грунтех"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Споживчого товариства виробнича фірма „Агрореммаш"
про стягнення 42 980, 32 грн.
Рішенням Господарського суду Київської області від 29.04.2014р. у справі №911/644/14 в задоволенні позову відмовлено повністю.
Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що позивач в позові наполягає на стягненні з відповідача вартості отриманого останнім товару, однак передачу спірного товару та його отримання відповідачем не довів і відповідний факт відповідачем заперечується. Матеріалами справи, як зазначає суд, підтверджується факт відвантаження товару третій особі, позивач не позбавлений права витребувати спірний товар у третьої особи.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грутех» на користь Приватного підприємства «Металург-Інвест» суму боргу у розмірі 42980,32 грн. та судові витрати.
В апеляційній скарзі позивач зазначає про те, що від попередньої пропозиції відповідач відмовився, оскільки вважав прийнятними для себе послуги третьої особи, тому рахунок не оплачено відповідачем. Відповідач відмовився від прийому товару у зв'язку з тим, що транспорт, який він обрав ( у вигляді послуг третьої особи, по суті власний транспорт відповідача) затримався в дорозі. Судом не прийнято до уваги той факт, що керівництво відповідача та третьої особи є одні й ті ж особи, що розташовані за однією адресою, тому й домовленості з боку позивача та відповідача мають на увазі й участь третьої особи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2014р. розгляд апеляційної скарги призначено на 01.07.2014р.
В судове засідання апеляційного господарського суду 01.07.2014р. не з'явились представники сторін та третьої особи, у зв'язку з чим розгляд апеляційної скарги відкладено на 22.07.2014р.
Враховуючи те, що представники сторін та третьої особи про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, про причини неявки представників у судове засідання сторони, третя особа суд не повідомили, судова колегія ухвалила розгляд апеляційної скарги у відсутності представників сторін та третьої особи.
В процесі розгляду справи апеляційним господарським судом позивачем заявлено клопотання про припинення провадження у справі у зв'язку з укладенням позивачем та відповідачем мирової угоди та додано до клопотання текст мирової угоди.
Судова колегія розглянувши клопотання позивача про припинення провадження у справі відмовляє в його задоволенні, оскільки у суду апеляційної інстанції відсутні повноваження щодо затвердження мирової угоди.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи судова колегія встановила.
Обгрунтовуючи позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за отриманий товар (металопрокат) позивач зазначає про те, що 05.02.2014 року між ним та відповідачем досягнуто усної домовленості про поставку металопрокату (товару) у вигляді "квадрат 16 ст.40Х", що підтверджується наданим відповідачу гарантійним листом позивача від 05.02.2014 року, відповідно до якого товар буде поставлений в триденний строк, з дня передплати. Одночасно з гарантійним листом позивач виставив відповідачу рахунок на оплату № 142 від 05.02.2014 року.
Відповідач 10.02.2014р. перерахував на рахунок позивача передплату в сумі 18600 грн., з яких після погашення попередньої заборгованості відповідача, було враховано 17337,42 грн.
Позивач зазначає, що відповідно до досягнутих домовленостей, відповідач повинен був передплатити 30% від загальної суми товару (60317,74 грн.), однак перераховано було лише 17337,42 грн., що становить 28,8% від загальної суми.
Також, позивач стверджує, що в рамках гарантійного листа від 05.02.2014 та відповідно до листа третьої особи,з якою також були усні домовленості щодо продажу товару, який надійшов електронною поштою від відповідача вх.№ 1104 від 12.02.2014р., позивачем 12.02.2014р. було відвантажено товар відповідачу на транспорт, наданий третьою особою, про що повідомлено відповідача та третю особу листом від 12.02.2014р.
Позивачем надано видаткову накладну № 153 від 12.02.2014р., в якості доказу відвантаження товару відповідачу.
Позивач зазначає, що 12.02.2014р. товар було завантажено у автомобіль МАЗ державний номер НОМЕР_1, який надала третя особа та у який просила завантажити товар, відповідно до листа вх.№ 1104 від 12.02.2014 року.
Отже, як зазначає позивач, ним виконано взяті на себе гарантійні обов'язки, викладені у гарантійному листі від 05.02.2014р. перед відповідачем, в той час як відповідач свої зобов'язання з оплати отриманого товару не виконав, не оплатив отриманий товар на суму 42980,32 грн. Натомість 18.02.2014 року електронною поштою надіслав позивачу лист-вимогу вх.№ 1211/14 від 18.02.2014 року про повернення передплачених коштів у сумі 17337,42 грн. у зв'язку з тим, що транспорт, який надала третя особа, доставив товар з запізненням, що було підставою для відмови від прийняття виконання.
Господарським судом Київської області встановлено, що гарантійний лист позивача від 05.02.2014р., яким гарантується поставка металопрокату по рахунку № 142 від 05.02.2014 р. протягом трьох банківських днів з моменту передоплати, не містить адресата, тому з гарантійного листа не можливо дійти висновку, що позивач гарантував поставку товару саме відповідачу та крім того, 12.02.2014р. позивачем надано інший гарантійний лист, за яким гарантується поставка товару по рахунку № 142 від 05.02.2014 р. не пізніше 12.02.2014 р., такий гарантійний лист не містить умов щодо передоплати (строки, розмір тощо), крім того, також не містить адресата, з відповідного листа не можливо встановити, що позивач гарантував поставку товару саме відповідачу.
Позивачем не надано доказів узгодження з відповідачем розміру передплати за товар саме 30%, сплачена відповідачем переплата в сумі 18600 грн. складає 30% від обумовленої вартості товару, і зарахування її частини в рахунок погашення попередньої заборгованості відбулось після сплати, що погоджено сторонами.
В рахунку № 142 від 05.02.2014 року вказано договір № 24/10-05 від 24.10.2013., який сторонами не надано. В матеріалах справи також міститься виставлений позивачем відповідачу рахунок №229 від 18.02.2014. на оплату транспортно-експедиційних послуг на суму 6960,00 грн. (з ПДВ), ймовірно за доставку спірного товару і в такому рахунку також йдеться посилання на договір № 24/10-05 від 24.10.2013 року. Відповідний рахунок № 229 від 18.02.2014 року може свідчити, що позивач мав забезпечити транспортно-експедиційне обслуговування товару, тобто доставку товару відповідачу.
Відповідач заперечує факт отримання товару від позивача, стверджує, що посилання позивача щодо відвантаження товару у наданий третьою особою автомобільний транспорт не підтверджує факту поставки товару саме відповідачу, оскільки відповідачем не надавалось жодних доручень чи повноважень на отримання та перевезення товару третьою особою.
Позивачем не надано суду доказів відвантаження товару уповноваженій особі відповідача, у видатковій накладній про відвантаження товару № 153 від 12.02.2014 року, на яку посилається позивач, відсутні відомості і відмітки про отримання товару уповноваженою особою відповідача. Крім того, видаткова накладна підписана невідомою особою без зазначення прізвища та посади останньої.
У видатковій накладній №153 від 12.02.2014р. міститься відмітка про отримання товару водієм третьої особи, однак докази уповноваження відповідачем працівників третьої особи на отримання товару чи інших документів в матеріалах справи відсутні.
В матеріалах справи міститься лист третьої особи без номера та без дати отриманий позивачем 12.02.2014р., в якому саме третя особа просить відвантажити товар згідно рахунка № 142 від 05.02.2014 року в його автомобіль без будь-яких посилань на доручення з боку відповідача. В матеріалах справи відсутні документи, які свідчать про уповноваження відповідачем третьої особи на отримання товару, чи звернення відповідача до позивача з відповідним повідомленням-дорученням про можливість відвантаження товару в транспорт третьої особи.
Доводи позивача в апеляційній скарзі про те, що керівництво відповідача та третьої особи є одні й ті ж особи, що розташовані за однією адресою, тому й домовленості з боку позивача та відповідача мають на увазі й участь третьої особи, до уваги судовою колегією не приймаються, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами та не можуть бути покладені в основу рішення про стягнення з відповідача заборгованості за отриманий товар (металопрокат).
Крім того, як вбачається з матеріалів справи позивачем на виконання вимог ухвали місцевого господарського суду від 15.04.2014р. не надано оригінал листа відповідача про відвантаження товару на автомобілі МАЗ державний номер НОМЕР_1 водію ОСОБА_2 з підписом директора; пояснення та докази передачі товару уповноваженій відповідачем особі, акт від 18.02.2014р. з підписами сторін; інші докази в обґрунтування факту отримання товару саме уповноваженою особою відповідача.
Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Оскільки позивач не довів передачу спірного товару та його отримання відповідачем та враховуючи те, що відповідач заперечує отримання зазначеного позивачем товару, домовленість між позивачем та відповідачем досягнута у спрощеній формі, з наявних у справі доказів не вбачається безумовного обов'язку відповідача прийняти спірний товар, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Київської області не підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст.101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,
1.Апеляційну скаргу Приватного підприємства „Металург - Інвест" залишити без задоволення.
2.Рішення Господарського суду Київської області від 29.04.2014р. у справі №911/644/14 залишити без змін.
3.Повернути до Господарського суду Київської області матеріали справи №911/644/14.
Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Повний текст постанови складено та підписано 28.07.14.
Головуючий суддя С.А. Пашкіна
Судді О.М. Баранець
Н.Ф. Калатай